Йов

Розділ 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 37

1 Des2063 entsetzt sich2729 mein Herz3820 und bebet.

2 Lieber, höret8085 doch, wie sein Donner7267 zürnet, und6963 was für Gespräch1899 von3318 seinem Munde6310 ausgehet!

3 Er siehet unter allen Himmeln8064, und sein Blitz216 scheinet auf die Enden3671 der Erde776.

4 Dem nach310 brüllet der Donner6963, und er donnert7481 mit seinem großen1347 Schall, und wenn sein Donner gehöret wird8085, kann man‘s nicht aufhalten6117.

5 GOtt410 donnert7481 mit seinem Donner6963 greulich und6213 tut6381 große1419 Dinge, und wird doch nicht erkannt3045.

6 Er spricht559 zum Schnee7950, so ist1933 er bald auf Erden776, und zum Platzregen4306, so ist der Platzregen1653 da mit Macht5797.

7 Alle Menschen120 hat3045 er in der Hand3027 als verschlossen2856, daß die Leute582 lernen, was er tun4639 kann.

8 Das wilde Tier2416 gehet in1119 die Höhle695 und935 bleibt7931 an seinem Ort4585.

9 Von Mittag2315 her kommt935 Wetter5492 und von Mitternacht4215 Kälte7135.

10 Vom Odem5397 Gottes410 kommt Frost7140, und große7341 Wasser4325, wenn er5414 auftauen läßt.

11 Die dicken Wolken5645 scheiden sich6327, daß es helle werde, und durch den Nebel6051 bricht sein Licht216.

12 Er kehret die Wolken, wo er hin will4524, daß sie6680 schaffen6467 alles, was er ihnen gebeut, auf6440 dem Erdboden8398,

13 es sei über ein Geschlecht7626 oder über ein Land776, so man ihn barmherzig findet4672.

14 Da merke auf238, Hiob347; stehe, und5975 vernimm995 die Wunder6381 Gottes410!

15 Weißt3045 du, wenn GOtt433 solches über sie bringt und wenn er7760 das Licht216 seiner Wolken6051 läßt hervorbrechen3313?

16 Weißt du, wie sich die Wolken5645 ausstreuen? Welche Wunder4652 die Vollkommenen wissen3045.

17 Daß deine Kleider899 warm2525 sind, wenn das Land776 stille ist8252 vom Mittagswind?

18 Ja, du wirst mit ihm die Wolken7834 ausbreiten7554, die fest2389 stehen wie ein gegossener3332 Spiegel7209.

19 Zeige3045 uns, was wir ihm sagen559 sollen; denn wir werden nicht dahin reichen vor6440 Finsternis2822.

20 Wer wird ihm erzählen5608, daß ich559 rede? So jemand376 redet1696, der wird verschlungen1104.

21 Jetzt siehet man7200 das Licht216 nicht, das in5674 den Wolken7834 helle leuchtet; wenn aber der Wind7307 wehet, so wird‘s2891 klar.

22 Von Mitternacht6828 kommt857 Gold2091 zu Lob vor dem schrecklichen GOtt433.

23 Den Allmächtigen7706 aber mögen sie nicht6031 begreifen, der so groß7689 ist von Kraft3581; denn er wird4672 von seinem Recht4941 und7230 guter Sache nicht Rechenschaft geben.

24 Darum müssen ihn fürchten die Leute582; und er fürchtet sich3372 vor keinem, wie weise2450 sie3820 sind.

Йов

Розділ 37

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

1 Des2063 entsetzt sich2729 mein Herz3820 und bebet.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

2 Lieber, höret8085 doch, wie sein Donner7267 zürnet, und6963 was für Gespräch1899 von3318 seinem Munde6310 ausgehet!

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

3 Er siehet unter allen Himmeln8064, und sein Blitz216 scheinet auf die Enden3671 der Erde776.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

4 Dem nach310 brüllet der Donner6963, und er donnert7481 mit seinem großen1347 Schall, und wenn sein Donner gehöret wird8085, kann man‘s nicht aufhalten6117.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

5 GOtt410 donnert7481 mit seinem Donner6963 greulich und6213 tut6381 große1419 Dinge, und wird doch nicht erkannt3045.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

6 Er spricht559 zum Schnee7950, so ist1933 er bald auf Erden776, und zum Platzregen4306, so ist der Platzregen1653 da mit Macht5797.

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

7 Alle Menschen120 hat3045 er in der Hand3027 als verschlossen2856, daß die Leute582 lernen, was er tun4639 kann.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

8 Das wilde Tier2416 gehet in1119 die Höhle695 und935 bleibt7931 an seinem Ort4585.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

9 Von Mittag2315 her kommt935 Wetter5492 und von Mitternacht4215 Kälte7135.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

10 Vom Odem5397 Gottes410 kommt Frost7140, und große7341 Wasser4325, wenn er5414 auftauen läßt.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

11 Die dicken Wolken5645 scheiden sich6327, daß es helle werde, und durch den Nebel6051 bricht sein Licht216.

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

12 Er kehret die Wolken, wo er hin will4524, daß sie6680 schaffen6467 alles, was er ihnen gebeut, auf6440 dem Erdboden8398,

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

13 es sei über ein Geschlecht7626 oder über ein Land776, so man ihn barmherzig findet4672.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

14 Da merke auf238, Hiob347; stehe, und5975 vernimm995 die Wunder6381 Gottes410!

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

15 Weißt3045 du, wenn GOtt433 solches über sie bringt und wenn er7760 das Licht216 seiner Wolken6051 läßt hervorbrechen3313?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

16 Weißt du, wie sich die Wolken5645 ausstreuen? Welche Wunder4652 die Vollkommenen wissen3045.

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

17 Daß deine Kleider899 warm2525 sind, wenn das Land776 stille ist8252 vom Mittagswind?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

18 Ja, du wirst mit ihm die Wolken7834 ausbreiten7554, die fest2389 stehen wie ein gegossener3332 Spiegel7209.

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

19 Zeige3045 uns, was wir ihm sagen559 sollen; denn wir werden nicht dahin reichen vor6440 Finsternis2822.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

20 Wer wird ihm erzählen5608, daß ich559 rede? So jemand376 redet1696, der wird verschlungen1104.

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

21 Jetzt siehet man7200 das Licht216 nicht, das in5674 den Wolken7834 helle leuchtet; wenn aber der Wind7307 wehet, so wird‘s2891 klar.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

22 Von Mitternacht6828 kommt857 Gold2091 zu Lob vor dem schrecklichen GOtt433.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

23 Den Allmächtigen7706 aber mögen sie nicht6031 begreifen, der so groß7689 ist von Kraft3581; denn er wird4672 von seinem Recht4941 und7230 guter Sache nicht Rechenschaft geben.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

24 Darum müssen ihn fürchten die Leute582; und er fürchtet sich3372 vor keinem, wie weise2450 sie3820 sind.