CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 14

1 Und1161 nach3326 zwei1417 Tagen war2258 Ostern3957 und2532 die Tage2250 der süßen Brote106. Und2532 die Hohenpriester749 und2532 Schriftgelehrten1122 suchten, wie4459 sie846 ihn mit1722 List1388 griffen2902 und2212 töteten615.

2 Sie sprachen3004 aber1161: Ja nicht3361 auf das Fest1859, daß nicht3379 ein Aufruhr2351 im1722 Volk2992 werde2071!

3 Und2532 da er zu1722 Bethanien963 war in1722 Simons4613, des Aussätzigen3015, Hause3614 und2532 saß2621 zu Tisch, da kam2064 ein Weib1135, die hatte2192 ein Glas211 mit2596 ungefälschtem4101 und köstlichem4185 Nardenwasser3464; und sie zerbrach4937 das5607 Glas211 und goß2708 es auf sein Haupt2776.

4 Da2532 waren2258 etliche5100, die1438 wurden1096 unwillig23 und1161 sprachen3004: Was4314 soll1096 doch dieser3778 Unrat?

5 Man könnte1410 das5124 Wasser um mehr1883 denn1063 dreihundert5145 Groschen1220 verkauft4097 haben und2532 dasselbe den Armen4434 geben1325. Und2532 murreten über1690 sie846.

6 JEsus2424 aber1161 sprach2036: Lasset863 sie846 mit Frieden! Was5101 bekümmert ihr846 sie? Sie hat ein gut2570 Werk2041 an1519 mir1691 getan2038.

7 Ihr2309 habt2192 allezeit3842 Arme4434 bei3326 euch1438; und1063 wann3752 ihr1410 wollet, könnet ihr846 ihnen Gutes tun4160; mich1691 aber1161 habt2192 ihr nicht2532 allezeit3842.

8 Sie3778 hat2192 getan4160, was3739 sie konnte; sie ist zuvorkommen, meinen3450 Leichnam4983 zu1519 salben3462 zu meinem Begräbnis1780.

9 Wahrlich281, ich302 sage euch5213, wo dies3778 Evangelium2098 geprediget wird2784 in1519 aller3650 Welt2889, da wird man auch2532 das5124 sagen3004 zu1519 ihrem Gedächtnis3422, was sie846 jetzt getan4160 hat2980.

10 Und2532 Judas2455 Ischariot2469, einer1520 von den Zwölfen1427, ging565 hin zu4314 den Hohenpriestern749, daß2443 er846 ihn846 verriete3860.

11 Da2532 sie5463 das höreten, wurden sie froh und1161 verhießen1861, ihm das Geld694 zu191 geben1325. Und2532 er846 suchte2212, wie4459 er846 ihn füglich2122 verriete3860.

12 Und2532 am ersten4413 Tage2250 der süßen Brote106, da3753 man das Osterlamm3957 opferte2380, sprachen3004 seine846 Jünger3101 zu ihm846: Wo4226 willst2309 du, daß2443 wir hingehen565 und bereiten2090, daß du das Osterlamm3957 essest5315?

13 Und2532 er846 sandte649 seiner Jünger3101 zwei1417 und2532 sprach3004 zu ihnen846: Gehet hin5217 in die Stadt4172, und2532 es wird euch5213 ein Mensch444 begegnen528, der trägt941 einen Krug2765 mit Wasser5204; folget ihm190 nach1519.

14 Und2532 wo1437 er2076 eingehet, da sprechet zu dem Hauswirte: Der Meister1320 läßt dir sagen2036: Wo4226 ist1525 das Gasthaus2646, darinnen ich das Osterlamm3957 esse5315 mit3326 meinen3450 Jüngern3101?

15 Und2532 er846 wird euch5213 einen großen3173 Saal508 zeigen1166, der gepflastert und bereit2092 ist; daselbst1563 richtet2090 für uns2254 zu.

16 Und2532 die Jünger3101 gingen2064 aus und2532 kamen1831 in1519 die Stadt4172 und2532 fanden‘s2147, wie2531 er846 ihnen846 gesagt hatte2036; und2532 bereiteten2090 das Osterlamm3957.

17 Am Abend3798 aber2532 kam1096 er2064 mit3326 den Zwölfen1427.

18 Und2532 als sie846 zu345 Tische saßen und2532 aßen2068, sprach2036 JEsus2424: Wahrlich281, ich sage3004 euch5216, einer unter1537 euch, der1520 mit3326 mir1700 isset2068, wird mich3165 verraten3860.

19 Und1161 sie846 wurden756 traurig3076 und2532 sagten3004 zu ihm, einer nach dem andern: Bin ich1473‘s? und2532 der andere243: Bin ich1473‘s?

20 Er846 antwortete611 und1161 sprach2036 zu ihnen: Einer aus1537 den Zwölfen1427, der1520 mit3326 mir1700 in1519 die Schüssel5165 tauchet.

21 Zwar3303 des846 Menschen444 Sohn gehet hin5217, wie2531 von4012 ihm geschrieben1125 stehet; wehe3759 aber1161 dem3739 Menschen444, durch1223 welchen des Menschen444 Sohn verraten3860 wird! Es1565 wäre2258 demselben1565 Menschen444 besser2570, daß1487 er846 nie3756 geboren1080 wäre1080.

22 Und2532 indem sie846 aßen2068, nahm2983 JEsus2424 das5124 Brot740, dankete und2532 brach‘s2806 und2532 gab‘s1325 ihnen846 und sprach2036: Nehmet2983, esset5315; das ist2076 mein3450 Leib4983.

23 Und2532 nahm2983 den Kelch4221 und2532 dankete und gab1325 ihnen846 den; und sie846 tranken4095 alle3956 daraus1537.

24 Und2532 er846 sprach2036 zu ihnen: Das5124 ist2076 mein3450 Blut129 des Neuen2537 Testaments1242, das3588 für4012 viele4183 vergossen wird1632.

25 Wahrlich281, ich sage3004 euch5213, daß3752 ich hinfort3765 nicht3364 trinken4095 werde vom1537 Gewächse des846 Weinstocks288 bis2193 auf den Tag2250, da ich‘s neu2537 trinke4095 in1722 dem1565 Reich932 Gottes2316.

26 Und2532 da sie den Lobgesang gesprochen hatten5214, gingen sie hinaus1831 an1519 den Ölberg3735.

27 Und2532 JEsus2424 sprach3004 zu ihnen: Ihr werdet euch in1722 dieser Nacht3571 alle3956 an mir1698 ärgern4624. Denn3754 es stehet geschrieben1125: Ich werde den Hirten4166 schlagen3960, und2532 die5026 Schafe4263 werden sich zerstreuen1287.

28 Aber235 nachdem ich3165 auferstehe1453, will ich vor1519 euch5209 hingehen4254 nach3326 Galiläa1056.

29 Petrus4074 aber1161 sagte5346 zu ihm: Und235 wenn1487 sie846 sich alle3956 ärgerten, so wollte doch ich1473 mich nicht3756 ärgern4624.

30 Und2532 JEsus2424 sprach3004 zu ihm846: Wahrlich281, ich sage3004 dir4671, heute4594 in1722 dieser5026 Nacht3571, ehe denn3754 der Hahn220 zweimal1364 krähet, wirst du mich3165 dreimal5151 verleugnen533.

31 Er aber1161 redete3004 noch weiter3123: Ja, wenn1437 ich3165 mit dir4571 auch2532 sterben4880 müßte1163, wollt‘ ich dich4671 nicht4053 verleugnen533. Desselbigengleichen sagten3004 sie alle3956.

32 Und2532 sie kamen2064 zu1519 dem3739 Hofe5564 mit Namen3686 Gethsemane1068. Und2532 er sprach3004 zu seinen Jüngern3101: Setzet2523 euch hier5602, bis2193 ich hingehe und bete4336.

33 Und2532 nahm3880 zu3326 sich1438 Petrus4074 und2532 Jakobus2385 und2532 Johannes2491 und2532 fing756 an zu zittern1568 und2532 zu zagen85.

34 Und2532 sprach3004 zu ihnen846: Meine3450 See LE5590 ist2076 betrübt4036 bis2193 an den Tod2288; enthaltet euch hier5602 und2532 wachet1127.

35 Und2532 ging ein wenig3397 fürbaß, fiel4098 auf1909 die575 Erde1093 und2532 betete4336, daß2443, so1487 es846 möglich1415 wäre2076, die Stunde5610 vorüberginge3928,

36 und2532 sprach3004: Abba5, mein Vater3962, es ist dir4671 alles3956 möglich1415, überhebe575 mich1700 dieses Kelchs4221; doch235 nicht3756 was5101 ich5124 will2309, sondern235 was5101 du4771 willst.

37 Und2532 kam2064 und2532 fand2147 sie846 schlafend2518 und2532 sprach3004 zu Petrus4074: Simon4613, schläfest du2480? Vermochtest du nicht3756 eine3391 Stunde5610 zu wachen1127?

38 Wachet1127 und2532 betet4336, daß3363 ihr nicht in1519 Versuchung3986 fallet1525! Der Geist4151 ist3303 willig4289; aber1161 das Fleisch4561 ist schwach772.

39 Und2532 ging565 wieder3825 hin und846 betete4336 und sprach2036 dieselbigen Worte3056.

40 Und2532 kam wieder5290 und fand2147 sie846 abermal schlafend2518; denn1063 ihre Augen3788 waren2258 voll Schlafs916, und wußten1492 nicht3756, was5101 sie846 ihm846 antworteten611.

41 Und2532 er kam2064 zum drittenmal5154 und2532 sprach3004 zu ihnen: Ach, wollt ihr846 nun3063 schlafen2518 und2532 ruhen373? Es ist genug566; die Stunde5610 ist kommen2064. Siehe2400, des Menschen444 Sohn wird überantwortet3860 in1519 der Sünder268 Hände5495.

42 Stehet auf1453, laßt uns gehen71; siehe2400, der mich3165 verrät3860, ist nahe1448!

43 Und2532 alsbald2112, da er846 noch2089 redete2980, kam3854 herzu Judas2455, der Zwölfen1427 einer5607, und2532 eine große4183 Schar3793 mit3326 ihm, mit3326 Schwertern3162 und2532 mit Stangen3586 von3844 den Hohenpriestern749 und2532 Schriftgelehrten1122 und2532 Ältesten4245.

44 Und1161 der Verräter846 hatte3860 ihnen846 ein Zeichen4953 gegeben1325 und2532 gesagt3004: Welchen ich302 küssen5368 werde, der ist‘s2076; den846 greifet2902 und führet520 ihn846 gewiß806.

45 Und2532 da er846 kam2064, trat er846 bald2112 zu4334 ihm und2532 sprach3004 zu ihm: Rabbi4461, Rabbi4461! und küssete ihn.

46 Die aber1161 legten1911 ihre Hände5495 an1909 ihn846 und2532 griffen2902 ihn846.

47 Einer5100 aber1161 von denen, die dabeistunden, zog4685 sein Schwert3162 aus und2532 schlug3817 des846 Hohenpriesters749 Knecht1401 und hieb ihm ein1520 Ohr5621 ab851.

48 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036 zu ihnen: Ihr846 seid ausgegangen1831 als5613 zu einem Mörder3027 mit1909 Schwertern3162 und mit3326 Stangen3586, mich3165 zu fangen4815.

49 Ich bin täglich bei1722 euch5209 im2596 Tempel2411 gewesen und2532 habe2252 gelehret, und235 ihr habt mich3165 nicht3756 gegriffen2902; aber2443 auf daß4314 die Schrift1124 erfüllet4137 werde.

50 Und2532 die Jünger verließen863 ihn846 alle3956 und flohen5343.

51 Und2532 es war ein5100 Jüngling3495, der1520 folgete ihm846 nach190, der war mit Leinwand4616 bekleidet4016 auf1909 der bloßen1131 Haut; und2532 die Jünglinge3495 griffen2902 ihn846.

52 Er846 aber1161 ließ2641 die Leinwand4616 fahren und floh5343 bloß1131 von575 ihnen.

53 Und2532 sie846 führeten JEsum2424 zu4314 dem Hohenpriester749, dahin zusammenkommen4905 waren alle3956 Hohenpriester749 und2532 Ältesten4245 und2532 Schriftgelehrten1122.

54 Petrus4074 aber folgete ihm nach190 von575 ferne3113 bis2193 hinein in1519 des Hohenpriesters749 Palast833; und2532 er846 war2258 da und2532 saß4775 bei3326 den Knechten5257 und2532 wärmete sich2328 bei4314 dem Licht5457.

55 Aber1161 die Hohenpriester749 und2532 der2532 ganze3650 Rat4892 suchten Zeugnis3141 wider2596 JEsum2424, auf1519 daß sie846 ihn zum Tode2289 brächten, und2212 fanden2147 nichts3756.

56 Viele4183 gaben falsch Zeugnis5576 wider2596 ihn; aber1063 ihr846 Zeugnis3141 stimmte nicht2532 überein2258.

57 Und2532 etliche5100 stunden auf450 und gaben falsch Zeugnis5576 wider2596 ihn846 und sprachen3004:

58 Wir2249 haben191 gehöret, daß3754 er846 sagte: Ich1473 will den5126 Tempel3485, der mit Händen gemacht5499 ist, abbrechen2647 und2532 in1223 dreien5140 Tagen2250 einen andern243 bauen3618, der nicht mit Händen gemacht886 sei.

59 Aber3779 ihr Zeugnis3141 stimmete noch3761 nicht2532 überein2470.

60 Und2532 der Hohepriester749 stund auf450 unter sie und fragte1905 JEsum2424 und sprach3004: Antwortest du611 nichts3756 zu1519 dem, was5101 diese3778 wider dich4675 zeugen2649?

61 Er846 aber1161 schwieg stille und2532 antwortete611 nichts3762. Da fragte1905 ihn der Hohepriester749 abermal und2532 sprach3004 zu ihm: Bist1488 du4771 Christus5547, der Sohn des846 Hochgelobten2128?

62 JEsus2424 aber1161 sprach2036: Ich1473 bin‘s1510. Und2532 ihr werdet sehen3700 des Menschen444 Sohn sitzen2521 zur1537 rechten1188 Hand der Kraft1411 und2532 kommen2064 mit3326 des Himmels3772 Wolken3507.

63 Da zerriß1284 der Hohepriester749 seinen Rock5509 und1161 sprach3004: Was5101 bedürfen5532 wir2192 weiter2089 Zeugen3144?

64 Ihr846 habt191 gehöret die Gotteslästerung988; was5101 dünket euch5213? Sie aber1161 verdammeten ihn alle3956, daß er des Todes2288 schuldig1777 wäre5316.

65 Da2532 fingen an756 etliche5100, ihn846 zu verspeien1716 und2532 zu verdecken4028 sein846 Angesicht4383 und2532 mit Fäusten2852 zu schlagen und2532 zu ihm846 zu sagen3004: Weissage4395 uns! Und2532 die846 Knechte5257 schlugen906 ihn846 ins Angesicht4475.

66 Und2532 Petrus4074 war5607 danieden im1722 Palast833; da kam2064 des Hohenpriester749 Mägde3814 eine3391.

67 Und2532 da sie1689 sah1492 Petrus4074 sich2328 wärmen, schauete sie846 ihn an und2532 sprach3004: Und2532 du4771 warest auch mit3326 JEsu2424 von Nazareth3479.

68 Er leugnete720 aber1161 und2532 sprach3004: Ich kenne ihn nicht3756, weiß1492 auch nicht3761, was5101 du4771 sagest3004. Und2532 er ging hinaus1831 in1519 den Vorhof4259; und der Hahn220 krähete.

69 Und2532 die846 Magd3814 sah1492 ihn846 und1537 hub abermal an756, zu3936 sagen3004 denen, die dabei stunden: Dieser ist3825 der3778 einer.

70 Und1161 er846 leugnete720 abermal. Und2532 nach3326 einer kleinen Weile3397 sprachen3004 abermal zu3936 Petrus4074, die dabeistunden: Wahrlich230, du bist1488 der1537 einer; denn1063 du bist1488 ein Galiläer1057, und deine4675 Sprache2981 lautet gleich3662 also.

71 Er aber1161 fing756 an, sich zu verfluchen332 und2532 zu schwören3660: Ich kenne1492 des5126 Menschen444 nicht3756, von dem3739 ihr3004 saget.

72 Und2532 der Hahn220 krähete zum andernmal1208. Da2532 gedachte363 Petrus4074 an1537 das3739 Wort4487, das JEsus2424 zu ihm sagte2036: Ehe4250 der Hahn220 zweimal1364 krähet, wirst du mich3165 dreimal5151 verleugnen533. Und2532 er hub an1911 zu weinen2799.

Вiд Марка

Розділ 14

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

1 Und1161 nach3326 zwei1417 Tagen war2258 Ostern3957 und2532 die Tage2250 der süßen Brote106. Und2532 die Hohenpriester749 und2532 Schriftgelehrten1122 suchten, wie4459 sie846 ihn mit1722 List1388 griffen2902 und2212 töteten615.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

2 Sie sprachen3004 aber1161: Ja nicht3361 auf das Fest1859, daß nicht3379 ein Aufruhr2351 im1722 Volk2992 werde2071!

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

3 Und2532 da er zu1722 Bethanien963 war in1722 Simons4613, des Aussätzigen3015, Hause3614 und2532 saß2621 zu Tisch, da kam2064 ein Weib1135, die hatte2192 ein Glas211 mit2596 ungefälschtem4101 und köstlichem4185 Nardenwasser3464; und sie zerbrach4937 das5607 Glas211 und goß2708 es auf sein Haupt2776.

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

4 Da2532 waren2258 etliche5100, die1438 wurden1096 unwillig23 und1161 sprachen3004: Was4314 soll1096 doch dieser3778 Unrat?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

5 Man könnte1410 das5124 Wasser um mehr1883 denn1063 dreihundert5145 Groschen1220 verkauft4097 haben und2532 dasselbe den Armen4434 geben1325. Und2532 murreten über1690 sie846.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

6 JEsus2424 aber1161 sprach2036: Lasset863 sie846 mit Frieden! Was5101 bekümmert ihr846 sie? Sie hat ein gut2570 Werk2041 an1519 mir1691 getan2038.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

7 Ihr2309 habt2192 allezeit3842 Arme4434 bei3326 euch1438; und1063 wann3752 ihr1410 wollet, könnet ihr846 ihnen Gutes tun4160; mich1691 aber1161 habt2192 ihr nicht2532 allezeit3842.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

8 Sie3778 hat2192 getan4160, was3739 sie konnte; sie ist zuvorkommen, meinen3450 Leichnam4983 zu1519 salben3462 zu meinem Begräbnis1780.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

9 Wahrlich281, ich302 sage euch5213, wo dies3778 Evangelium2098 geprediget wird2784 in1519 aller3650 Welt2889, da wird man auch2532 das5124 sagen3004 zu1519 ihrem Gedächtnis3422, was sie846 jetzt getan4160 hat2980.

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

10 Und2532 Judas2455 Ischariot2469, einer1520 von den Zwölfen1427, ging565 hin zu4314 den Hohenpriestern749, daß2443 er846 ihn846 verriete3860.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

11 Da2532 sie5463 das höreten, wurden sie froh und1161 verhießen1861, ihm das Geld694 zu191 geben1325. Und2532 er846 suchte2212, wie4459 er846 ihn füglich2122 verriete3860.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

12 Und2532 am ersten4413 Tage2250 der süßen Brote106, da3753 man das Osterlamm3957 opferte2380, sprachen3004 seine846 Jünger3101 zu ihm846: Wo4226 willst2309 du, daß2443 wir hingehen565 und bereiten2090, daß du das Osterlamm3957 essest5315?

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

13 Und2532 er846 sandte649 seiner Jünger3101 zwei1417 und2532 sprach3004 zu ihnen846: Gehet hin5217 in die Stadt4172, und2532 es wird euch5213 ein Mensch444 begegnen528, der trägt941 einen Krug2765 mit Wasser5204; folget ihm190 nach1519.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

14 Und2532 wo1437 er2076 eingehet, da sprechet zu dem Hauswirte: Der Meister1320 läßt dir sagen2036: Wo4226 ist1525 das Gasthaus2646, darinnen ich das Osterlamm3957 esse5315 mit3326 meinen3450 Jüngern3101?

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

15 Und2532 er846 wird euch5213 einen großen3173 Saal508 zeigen1166, der gepflastert und bereit2092 ist; daselbst1563 richtet2090 für uns2254 zu.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

16 Und2532 die Jünger3101 gingen2064 aus und2532 kamen1831 in1519 die Stadt4172 und2532 fanden‘s2147, wie2531 er846 ihnen846 gesagt hatte2036; und2532 bereiteten2090 das Osterlamm3957.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

17 Am Abend3798 aber2532 kam1096 er2064 mit3326 den Zwölfen1427.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

18 Und2532 als sie846 zu345 Tische saßen und2532 aßen2068, sprach2036 JEsus2424: Wahrlich281, ich sage3004 euch5216, einer unter1537 euch, der1520 mit3326 mir1700 isset2068, wird mich3165 verraten3860.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

19 Und1161 sie846 wurden756 traurig3076 und2532 sagten3004 zu ihm, einer nach dem andern: Bin ich1473‘s? und2532 der andere243: Bin ich1473‘s?

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

20 Er846 antwortete611 und1161 sprach2036 zu ihnen: Einer aus1537 den Zwölfen1427, der1520 mit3326 mir1700 in1519 die Schüssel5165 tauchet.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

21 Zwar3303 des846 Menschen444 Sohn gehet hin5217, wie2531 von4012 ihm geschrieben1125 stehet; wehe3759 aber1161 dem3739 Menschen444, durch1223 welchen des Menschen444 Sohn verraten3860 wird! Es1565 wäre2258 demselben1565 Menschen444 besser2570, daß1487 er846 nie3756 geboren1080 wäre1080.

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

22 Und2532 indem sie846 aßen2068, nahm2983 JEsus2424 das5124 Brot740, dankete und2532 brach‘s2806 und2532 gab‘s1325 ihnen846 und sprach2036: Nehmet2983, esset5315; das ist2076 mein3450 Leib4983.

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

23 Und2532 nahm2983 den Kelch4221 und2532 dankete und gab1325 ihnen846 den; und sie846 tranken4095 alle3956 daraus1537.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

24 Und2532 er846 sprach2036 zu ihnen: Das5124 ist2076 mein3450 Blut129 des Neuen2537 Testaments1242, das3588 für4012 viele4183 vergossen wird1632.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

25 Wahrlich281, ich sage3004 euch5213, daß3752 ich hinfort3765 nicht3364 trinken4095 werde vom1537 Gewächse des846 Weinstocks288 bis2193 auf den Tag2250, da ich‘s neu2537 trinke4095 in1722 dem1565 Reich932 Gottes2316.

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

26 Und2532 da sie den Lobgesang gesprochen hatten5214, gingen sie hinaus1831 an1519 den Ölberg3735.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

27 Und2532 JEsus2424 sprach3004 zu ihnen: Ihr werdet euch in1722 dieser Nacht3571 alle3956 an mir1698 ärgern4624. Denn3754 es stehet geschrieben1125: Ich werde den Hirten4166 schlagen3960, und2532 die5026 Schafe4263 werden sich zerstreuen1287.

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

28 Aber235 nachdem ich3165 auferstehe1453, will ich vor1519 euch5209 hingehen4254 nach3326 Galiläa1056.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

29 Petrus4074 aber1161 sagte5346 zu ihm: Und235 wenn1487 sie846 sich alle3956 ärgerten, so wollte doch ich1473 mich nicht3756 ärgern4624.

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

30 Und2532 JEsus2424 sprach3004 zu ihm846: Wahrlich281, ich sage3004 dir4671, heute4594 in1722 dieser5026 Nacht3571, ehe denn3754 der Hahn220 zweimal1364 krähet, wirst du mich3165 dreimal5151 verleugnen533.

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

31 Er aber1161 redete3004 noch weiter3123: Ja, wenn1437 ich3165 mit dir4571 auch2532 sterben4880 müßte1163, wollt‘ ich dich4671 nicht4053 verleugnen533. Desselbigengleichen sagten3004 sie alle3956.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

32 Und2532 sie kamen2064 zu1519 dem3739 Hofe5564 mit Namen3686 Gethsemane1068. Und2532 er sprach3004 zu seinen Jüngern3101: Setzet2523 euch hier5602, bis2193 ich hingehe und bete4336.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

33 Und2532 nahm3880 zu3326 sich1438 Petrus4074 und2532 Jakobus2385 und2532 Johannes2491 und2532 fing756 an zu zittern1568 und2532 zu zagen85.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

34 Und2532 sprach3004 zu ihnen846: Meine3450 See LE5590 ist2076 betrübt4036 bis2193 an den Tod2288; enthaltet euch hier5602 und2532 wachet1127.

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

35 Und2532 ging ein wenig3397 fürbaß, fiel4098 auf1909 die575 Erde1093 und2532 betete4336, daß2443, so1487 es846 möglich1415 wäre2076, die Stunde5610 vorüberginge3928,

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

36 und2532 sprach3004: Abba5, mein Vater3962, es ist dir4671 alles3956 möglich1415, überhebe575 mich1700 dieses Kelchs4221; doch235 nicht3756 was5101 ich5124 will2309, sondern235 was5101 du4771 willst.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

37 Und2532 kam2064 und2532 fand2147 sie846 schlafend2518 und2532 sprach3004 zu Petrus4074: Simon4613, schläfest du2480? Vermochtest du nicht3756 eine3391 Stunde5610 zu wachen1127?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

38 Wachet1127 und2532 betet4336, daß3363 ihr nicht in1519 Versuchung3986 fallet1525! Der Geist4151 ist3303 willig4289; aber1161 das Fleisch4561 ist schwach772.

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

39 Und2532 ging565 wieder3825 hin und846 betete4336 und sprach2036 dieselbigen Worte3056.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

40 Und2532 kam wieder5290 und fand2147 sie846 abermal schlafend2518; denn1063 ihre Augen3788 waren2258 voll Schlafs916, und wußten1492 nicht3756, was5101 sie846 ihm846 antworteten611.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

41 Und2532 er kam2064 zum drittenmal5154 und2532 sprach3004 zu ihnen: Ach, wollt ihr846 nun3063 schlafen2518 und2532 ruhen373? Es ist genug566; die Stunde5610 ist kommen2064. Siehe2400, des Menschen444 Sohn wird überantwortet3860 in1519 der Sünder268 Hände5495.

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

42 Stehet auf1453, laßt uns gehen71; siehe2400, der mich3165 verrät3860, ist nahe1448!

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

43 Und2532 alsbald2112, da er846 noch2089 redete2980, kam3854 herzu Judas2455, der Zwölfen1427 einer5607, und2532 eine große4183 Schar3793 mit3326 ihm, mit3326 Schwertern3162 und2532 mit Stangen3586 von3844 den Hohenpriestern749 und2532 Schriftgelehrten1122 und2532 Ältesten4245.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

44 Und1161 der Verräter846 hatte3860 ihnen846 ein Zeichen4953 gegeben1325 und2532 gesagt3004: Welchen ich302 küssen5368 werde, der ist‘s2076; den846 greifet2902 und führet520 ihn846 gewiß806.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

45 Und2532 da er846 kam2064, trat er846 bald2112 zu4334 ihm und2532 sprach3004 zu ihm: Rabbi4461, Rabbi4461! und küssete ihn.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

46 Die aber1161 legten1911 ihre Hände5495 an1909 ihn846 und2532 griffen2902 ihn846.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

47 Einer5100 aber1161 von denen, die dabeistunden, zog4685 sein Schwert3162 aus und2532 schlug3817 des846 Hohenpriesters749 Knecht1401 und hieb ihm ein1520 Ohr5621 ab851.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

48 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036 zu ihnen: Ihr846 seid ausgegangen1831 als5613 zu einem Mörder3027 mit1909 Schwertern3162 und mit3326 Stangen3586, mich3165 zu fangen4815.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

49 Ich bin täglich bei1722 euch5209 im2596 Tempel2411 gewesen und2532 habe2252 gelehret, und235 ihr habt mich3165 nicht3756 gegriffen2902; aber2443 auf daß4314 die Schrift1124 erfüllet4137 werde.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

50 Und2532 die Jünger verließen863 ihn846 alle3956 und flohen5343.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

51 Und2532 es war ein5100 Jüngling3495, der1520 folgete ihm846 nach190, der war mit Leinwand4616 bekleidet4016 auf1909 der bloßen1131 Haut; und2532 die Jünglinge3495 griffen2902 ihn846.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

52 Er846 aber1161 ließ2641 die Leinwand4616 fahren und floh5343 bloß1131 von575 ihnen.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

53 Und2532 sie846 führeten JEsum2424 zu4314 dem Hohenpriester749, dahin zusammenkommen4905 waren alle3956 Hohenpriester749 und2532 Ältesten4245 und2532 Schriftgelehrten1122.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

54 Petrus4074 aber folgete ihm nach190 von575 ferne3113 bis2193 hinein in1519 des Hohenpriesters749 Palast833; und2532 er846 war2258 da und2532 saß4775 bei3326 den Knechten5257 und2532 wärmete sich2328 bei4314 dem Licht5457.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

55 Aber1161 die Hohenpriester749 und2532 der2532 ganze3650 Rat4892 suchten Zeugnis3141 wider2596 JEsum2424, auf1519 daß sie846 ihn zum Tode2289 brächten, und2212 fanden2147 nichts3756.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

56 Viele4183 gaben falsch Zeugnis5576 wider2596 ihn; aber1063 ihr846 Zeugnis3141 stimmte nicht2532 überein2258.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

57 Und2532 etliche5100 stunden auf450 und gaben falsch Zeugnis5576 wider2596 ihn846 und sprachen3004:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

58 Wir2249 haben191 gehöret, daß3754 er846 sagte: Ich1473 will den5126 Tempel3485, der mit Händen gemacht5499 ist, abbrechen2647 und2532 in1223 dreien5140 Tagen2250 einen andern243 bauen3618, der nicht mit Händen gemacht886 sei.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

59 Aber3779 ihr Zeugnis3141 stimmete noch3761 nicht2532 überein2470.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

60 Und2532 der Hohepriester749 stund auf450 unter sie und fragte1905 JEsum2424 und sprach3004: Antwortest du611 nichts3756 zu1519 dem, was5101 diese3778 wider dich4675 zeugen2649?

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

61 Er846 aber1161 schwieg stille und2532 antwortete611 nichts3762. Da fragte1905 ihn der Hohepriester749 abermal und2532 sprach3004 zu ihm: Bist1488 du4771 Christus5547, der Sohn des846 Hochgelobten2128?

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

62 JEsus2424 aber1161 sprach2036: Ich1473 bin‘s1510. Und2532 ihr werdet sehen3700 des Menschen444 Sohn sitzen2521 zur1537 rechten1188 Hand der Kraft1411 und2532 kommen2064 mit3326 des Himmels3772 Wolken3507.

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

63 Da zerriß1284 der Hohepriester749 seinen Rock5509 und1161 sprach3004: Was5101 bedürfen5532 wir2192 weiter2089 Zeugen3144?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

64 Ihr846 habt191 gehöret die Gotteslästerung988; was5101 dünket euch5213? Sie aber1161 verdammeten ihn alle3956, daß er des Todes2288 schuldig1777 wäre5316.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

65 Da2532 fingen an756 etliche5100, ihn846 zu verspeien1716 und2532 zu verdecken4028 sein846 Angesicht4383 und2532 mit Fäusten2852 zu schlagen und2532 zu ihm846 zu sagen3004: Weissage4395 uns! Und2532 die846 Knechte5257 schlugen906 ihn846 ins Angesicht4475.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

66 Und2532 Petrus4074 war5607 danieden im1722 Palast833; da kam2064 des Hohenpriester749 Mägde3814 eine3391.

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

67 Und2532 da sie1689 sah1492 Petrus4074 sich2328 wärmen, schauete sie846 ihn an und2532 sprach3004: Und2532 du4771 warest auch mit3326 JEsu2424 von Nazareth3479.

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

68 Er leugnete720 aber1161 und2532 sprach3004: Ich kenne ihn nicht3756, weiß1492 auch nicht3761, was5101 du4771 sagest3004. Und2532 er ging hinaus1831 in1519 den Vorhof4259; und der Hahn220 krähete.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

69 Und2532 die846 Magd3814 sah1492 ihn846 und1537 hub abermal an756, zu3936 sagen3004 denen, die dabei stunden: Dieser ist3825 der3778 einer.

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

70 Und1161 er846 leugnete720 abermal. Und2532 nach3326 einer kleinen Weile3397 sprachen3004 abermal zu3936 Petrus4074, die dabeistunden: Wahrlich230, du bist1488 der1537 einer; denn1063 du bist1488 ein Galiläer1057, und deine4675 Sprache2981 lautet gleich3662 also.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

71 Er aber1161 fing756 an, sich zu verfluchen332 und2532 zu schwören3660: Ich kenne1492 des5126 Menschen444 nicht3756, von dem3739 ihr3004 saget.

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

72 Und2532 der Hahn220 krähete zum andernmal1208. Da2532 gedachte363 Petrus4074 an1537 das3739 Wort4487, das JEsus2424 zu ihm sagte2036: Ehe4250 der Hahn220 zweimal1364 krähet, wirst du mich3165 dreimal5151 verleugnen533. Und2532 er hub an1911 zu weinen2799.