CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

Mark

Chapter 14

1 AFTER two days, the passover of un leavened bread was to come; and the high priests and the scribes were seeking how to seize him by craft and kill him.

2 And they said, Not during the feast, for it may cause a riot among the people.

3 When he was in Bethany, in the house of Simon the leper, while he reclined, there came a woman who had with her an alabaster vessel of perfume of pure nard, of good quality and very expensive; and she opened it, and poured it upon the head of Jesus.

4 But there were some men of the disciples who were displeased within themselves, and said, Why was this perfume wasted?

5 For it could have been sold for more than three hundred pennies and given to the poor. So they annoyed her.

6 Jesus said, Leave her alone; why do you trouble her? She has done a good work to me.

7 For you always have the poor with you, and when you wish, you can do good to them; but I am not always with you.

8 But this one has done it with what she had; she anointed my body in advance as for the burial.

9 And truly I say to you, Wherever this my gospel is preached throughout the world, what she has done will also be told as a memorial to her.

10 Then Judas of Iscariot, one of the twelve, went to the high priests, to deliver Jesus to them.

11 When they heard it, they were glad, and promised to give him money. So he sought an opportunity to deliver him.

12 On the first day of unleavened bread, on which the Jews sacrifice the passover, his disciples said to him, Where do you wish that we go and prepare the passover for you to eat?

13 And he sent two of his disciples, and said to them, Go to the city, and behold you will meet a man carrying a vessel of water; follow him.

14 And wherever he enters, say to the owner of the house, Our master says, Where is the guestchamber, where I may eat the passover with my disciples?

15 And he will show you a large upper room furnished and prepared; there make ready for us.

16 And his disciples went out and came to the city, and they found just as he had told them; and they prepared the passover.

17 And when it was evening, he came with his twelve.

18 And when they were reclining and eating, Jesus said, Truly I say to you, One of you who eats with me, he will betray me.

19 They began to feel troubled, and said to him one by one, Why, is it I?

20 But he said to them, One of the twelve who dips with me in the dish.

21 The Son of man will go, as it is written of him; but woe to the man by whose hand the Son of man is betrayed! It would have been far better for that man never to have been born.

22 While they were eating, Jesus took bread, and blessed it, and he broke it, and gave it to them, and he said to them, Take it; this is my body.

23 And he took the cup, and gave thanks, and he blessed it and gave it to them, and they all drank of it.

24 And he said to them, This is my blood of the new covenant, which is shed for the sake of many.

25 Truly I say to you, I shall not drink again of the fruit of the vine, until that day in which I drink it new in the kingdom of God.

26 And they offered praise, and went out to the Mount of Olives.

27 Then Jesus said to them, All of you will deny me this night; for it is written, I will smite the shepherd, and his sheep will scatter.

28 But when I am risen, I will be in Galilee before you.

29 Peter said to him, Even if all of them should deny you, but not I.

30 Jesus said to him, Truly I say to you, that you, today, in this night, before the cock crows twice, will deny me three times.

31 But he kept telling him still more, Even if I must die with you, I will never deny you, O my Lord. All the disciples said also, like him.

32 And they came to a place, which is called Gethsemane; and he said to his disciples, Sit down here, while I pray.

33 And he took with him Peter and James and John, and he began to be sorrowful and oppressed.

34 And he said to them, My soul is sorrowful even to death; wait for me and keep awake.

35 And he went a little aside, and fell on the ground, and prayed, that if it were possible, the hour might pass away from him.

36 And he said, Abba, Ave, O Father, my Father, you can do everything; make this cup pass away from me; but not according to my will, but yours.

37 And he came and found them sleeping, and he said to Peter, Simon, are you sleeping? Could you not keep awake even for one hour?

38 Awake and pray, that you may not enter into temptation; the spirit indeed is willing and ready, but the body is weak.

39 He went away again and prayed, and he said the same word.

40 And he returned again, and came and found them sleeping, because their eyes were heavy; and they did not know what to say to him.

41 Then he came the third time, and said to them, From now on sleep and get rest; the end has arrived and the hour has come; and behold, the Son of man will be delivered into the hands of sinners.

42 Arise, let us go; behold, he who is to deliver me is near.

43 While he was speaking, Judas of Iscariot, one of the twelve, came and many other people, with swords and staves, from the high priests and the scribes and the elders.

44 And the traitor who was to do the delivering gave them a sign, and he said, He whom I kiss, it is he; seize him carefully, and take him away.

45 And immediately he drew near and said to him, My teacher, my teacher; and he kissed him.

46 And they laid hands on him and arrested him.

47 But one of those who stood by drew a sword, and struck it at the servant of the high priest, and cut off his ear.

48 And Jesus answered and said to them, Have you come out against me as against a bandit, with swords and staves to arrest me?

49 I was with you every day teaching in the temple, and you did not arrest me; but this has happened so that the scriptures might be fulfilled.

50 Then his disciples left him and fled.

51 And a young man was following him, naked, with a loin cloth around him; and they seized him.

52 But he left the loin cloth, and fled naked.

53 And they took Jesus to Caiaphas the high priest; and there gathered to him all the high priests and the scribes and the elders.

54 But Simon followed him afar off, up to the courtyard of the high priest; and he sat with the servants, warming himself before the fire.

55 The high priests and the whole council were seeking testimony against Jesus so that they might put him to death; but they could not find it.

56 For even though many testified against him, their testimonies were not worthy.

57 Then some men, who were false witnesses, stood up against him, and said,

58 We heard him say, I will tear down this temple which is made with hands, and in three days I will build another which is not made with hands.

59 But even this testimony was not worthy.

60 Then the high priest stood up in the midst, and asked Jesus, and said, Do you not answer? What do these testify against you?

61 But Jesus was silent, and made no answer. Again the high priest asked him, and said, Are you the Christ, the Son of the Blessed One?

62 Jesus said to him, I am; and you will see the Son of man sitting at the right hand of power, and coming upon the clouds of the sky.

63 Then the high priest tore his robe, and said, Why therefore do we need witnesses?

64 Behold, you have heard blasphemy from his own mouth; what do you think? And they all decided that he is guilty of death.

65 Then some of the men began to spit in his face, and to cover his face, and to strike him on his head, saying, Prophesy; and the soldiers smote him on his cheeks.

66 And when Simon was below in the courtyard, there came a young maidservant of the high priest;

67 And she saw him warming himself, and looked at him, and said to him, You also were with Jesus the Nazarene.

68 But he denied it and said, I do not understand what you are saying. Then he went out to the porch, and the cock crowed.

69 And the same young maid saw him, and began to say to those who stood by, This one also is one of them.

70 But he denied it again. And a little later, those who stood by said to Peter, Truly you are one of them, for you also are a Galilean, and even your speech is like theirs.

71 And he began to curse and to swear, I do not know this man of whom you speak.

72 At that very hour the cock crowed the second time. And Simon remembered the word that Jesus said to him, Before the cock crows twice you will deny me thrice. And then he began to weep. Jesus before Caiaphas.

Вiд Марка

Розділ 14

Mark

Chapter 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

1 AFTER two days, the passover of un leavened bread was to come; and the high priests and the scribes were seeking how to seize him by craft and kill him.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

2 And they said, Not during the feast, for it may cause a riot among the people.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

3 When he was in Bethany, in the house of Simon the leper, while he reclined, there came a woman who had with her an alabaster vessel of perfume of pure nard, of good quality and very expensive; and she opened it, and poured it upon the head of Jesus.

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

4 But there were some men of the disciples who were displeased within themselves, and said, Why was this perfume wasted?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

5 For it could have been sold for more than three hundred pennies and given to the poor. So they annoyed her.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

6 Jesus said, Leave her alone; why do you trouble her? She has done a good work to me.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

7 For you always have the poor with you, and when you wish, you can do good to them; but I am not always with you.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

8 But this one has done it with what she had; she anointed my body in advance as for the burial.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

9 And truly I say to you, Wherever this my gospel is preached throughout the world, what she has done will also be told as a memorial to her.

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

10 Then Judas of Iscariot, one of the twelve, went to the high priests, to deliver Jesus to them.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

11 When they heard it, they were glad, and promised to give him money. So he sought an opportunity to deliver him.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

12 On the first day of unleavened bread, on which the Jews sacrifice the passover, his disciples said to him, Where do you wish that we go and prepare the passover for you to eat?

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

13 And he sent two of his disciples, and said to them, Go to the city, and behold you will meet a man carrying a vessel of water; follow him.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

14 And wherever he enters, say to the owner of the house, Our master says, Where is the guestchamber, where I may eat the passover with my disciples?

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

15 And he will show you a large upper room furnished and prepared; there make ready for us.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

16 And his disciples went out and came to the city, and they found just as he had told them; and they prepared the passover.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

17 And when it was evening, he came with his twelve.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

18 And when they were reclining and eating, Jesus said, Truly I say to you, One of you who eats with me, he will betray me.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

19 They began to feel troubled, and said to him one by one, Why, is it I?

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

20 But he said to them, One of the twelve who dips with me in the dish.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

21 The Son of man will go, as it is written of him; but woe to the man by whose hand the Son of man is betrayed! It would have been far better for that man never to have been born.

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

22 While they were eating, Jesus took bread, and blessed it, and he broke it, and gave it to them, and he said to them, Take it; this is my body.

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

23 And he took the cup, and gave thanks, and he blessed it and gave it to them, and they all drank of it.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

24 And he said to them, This is my blood of the new covenant, which is shed for the sake of many.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

25 Truly I say to you, I shall not drink again of the fruit of the vine, until that day in which I drink it new in the kingdom of God.

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

26 And they offered praise, and went out to the Mount of Olives.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

27 Then Jesus said to them, All of you will deny me this night; for it is written, I will smite the shepherd, and his sheep will scatter.

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

28 But when I am risen, I will be in Galilee before you.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

29 Peter said to him, Even if all of them should deny you, but not I.

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

30 Jesus said to him, Truly I say to you, that you, today, in this night, before the cock crows twice, will deny me three times.

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

31 But he kept telling him still more, Even if I must die with you, I will never deny you, O my Lord. All the disciples said also, like him.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

32 And they came to a place, which is called Gethsemane; and he said to his disciples, Sit down here, while I pray.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

33 And he took with him Peter and James and John, and he began to be sorrowful and oppressed.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

34 And he said to them, My soul is sorrowful even to death; wait for me and keep awake.

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

35 And he went a little aside, and fell on the ground, and prayed, that if it were possible, the hour might pass away from him.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

36 And he said, Abba, Ave, O Father, my Father, you can do everything; make this cup pass away from me; but not according to my will, but yours.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

37 And he came and found them sleeping, and he said to Peter, Simon, are you sleeping? Could you not keep awake even for one hour?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

38 Awake and pray, that you may not enter into temptation; the spirit indeed is willing and ready, but the body is weak.

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

39 He went away again and prayed, and he said the same word.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

40 And he returned again, and came and found them sleeping, because their eyes were heavy; and they did not know what to say to him.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

41 Then he came the third time, and said to them, From now on sleep and get rest; the end has arrived and the hour has come; and behold, the Son of man will be delivered into the hands of sinners.

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

42 Arise, let us go; behold, he who is to deliver me is near.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

43 While he was speaking, Judas of Iscariot, one of the twelve, came and many other people, with swords and staves, from the high priests and the scribes and the elders.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

44 And the traitor who was to do the delivering gave them a sign, and he said, He whom I kiss, it is he; seize him carefully, and take him away.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

45 And immediately he drew near and said to him, My teacher, my teacher; and he kissed him.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

46 And they laid hands on him and arrested him.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

47 But one of those who stood by drew a sword, and struck it at the servant of the high priest, and cut off his ear.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

48 And Jesus answered and said to them, Have you come out against me as against a bandit, with swords and staves to arrest me?

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

49 I was with you every day teaching in the temple, and you did not arrest me; but this has happened so that the scriptures might be fulfilled.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

50 Then his disciples left him and fled.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

51 And a young man was following him, naked, with a loin cloth around him; and they seized him.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

52 But he left the loin cloth, and fled naked.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

53 And they took Jesus to Caiaphas the high priest; and there gathered to him all the high priests and the scribes and the elders.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

54 But Simon followed him afar off, up to the courtyard of the high priest; and he sat with the servants, warming himself before the fire.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

55 The high priests and the whole council were seeking testimony against Jesus so that they might put him to death; but they could not find it.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

56 For even though many testified against him, their testimonies were not worthy.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

57 Then some men, who were false witnesses, stood up against him, and said,

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

58 We heard him say, I will tear down this temple which is made with hands, and in three days I will build another which is not made with hands.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

59 But even this testimony was not worthy.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

60 Then the high priest stood up in the midst, and asked Jesus, and said, Do you not answer? What do these testify against you?

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

61 But Jesus was silent, and made no answer. Again the high priest asked him, and said, Are you the Christ, the Son of the Blessed One?

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

62 Jesus said to him, I am; and you will see the Son of man sitting at the right hand of power, and coming upon the clouds of the sky.

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

63 Then the high priest tore his robe, and said, Why therefore do we need witnesses?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

64 Behold, you have heard blasphemy from his own mouth; what do you think? And they all decided that he is guilty of death.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

65 Then some of the men began to spit in his face, and to cover his face, and to strike him on his head, saying, Prophesy; and the soldiers smote him on his cheeks.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

66 And when Simon was below in the courtyard, there came a young maidservant of the high priest;

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

67 And she saw him warming himself, and looked at him, and said to him, You also were with Jesus the Nazarene.

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

68 But he denied it and said, I do not understand what you are saying. Then he went out to the porch, and the cock crowed.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

69 And the same young maid saw him, and began to say to those who stood by, This one also is one of them.

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

70 But he denied it again. And a little later, those who stood by said to Peter, Truly you are one of them, for you also are a Galilean, and even your speech is like theirs.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

71 And he began to curse and to swear, I do not know this man of whom you speak.

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

72 At that very hour the cock crowed the second time. And Simon remembered the word that Jesus said to him, Before the cock crows twice you will deny me thrice. And then he began to weep. Jesus before Caiaphas.