CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

Евангелие от Марка

Глава 14

1 До Пасхи и праздника Пресных Хлебов оставалось два дня. И главные священники и законоучители, выискивая, как бы обманным путём схватить и убить Иисуса,

2 говорили: «Только не во время праздника. Иначе народ может взбунтоваться».

3 Когда Иисус находился в Вифании и сидел за трапезой за столом в доме Симона прокажённого, туда пришла женщина с алебастровым сосудом драгоценного благовонного масла, приготовленного из чистого нарда. Она вскрыла алебастровый сосуд и возлила это масло Ему на голову.

4 Тогда некоторые ученики, рассердившись, стали говорить друг другу: «К чему такое расточение мира?

5 Ведь его можно было бы продать более чем за триста динариев и раздать деньги нищим». И стали укорять женщину.

6 Но Иисус сказал: «Оставьте её в покое. Зачем вы её смущаете? Она сделала для Меня доброе дело.

7 Ведь нищие всегда с вами, и вы можете помогать им в любое время, когда захотите, но Я не всегда буду с вами.

8 Она сделала, что могла: пролила благовонное масло на Моё тело заранее, чтобы приготовить его к погребению.

9 Правду вам говорю: где бы в мире ни проповедовали Благую Весть, в память о ней будет сказано о том, что она сделала».

10 Вскоре после этого Иуда Искариот, один из двенадцати апостолов, пошёл к главным священникам, чтобы предать в их руки Иисуса.

11 Они обрадовались, услышав это, и обещали дать ему за это деньги. И стал Иуда искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.

12 В первый день праздника Пресных Хлебов, когда был принесён в жертву пасхальный ягнёнок, ученики Иисуса сказали Ему: «Где ты хочешь есть пасхальный ужин? Мы пойдём и всё приготовим».

13 Иисус послал двух Своих учеников, сказав им: «Идите в город. Вам встретится человек, несущий кувшин с водой. Следуйте за ним

14 и скажите хозяину того дома, куда он войдёт: „Учитель спрашивает: „Где комната, в которой Я могу собраться с Моими учениками для пасхального ужина?”

15 Хозяин покажет вам большую комнату наверху, в которой всё будет уже подготовлено. Там и приготовьте для нас ужин».

16 Ученики вышли и пошли в город, и нашли всё в точности, как сказал им Иисус, и приготовили пасхальный ужин.

17 Когда наступил вечер, Иисус пришёл с двенадцатью апостолами.

18 И когда они сидели за столом и ели, Он сказал: «Правду вам говорю, что один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня».

19 Они опечалились и один за другим стали говорить Ему: «Конечно же, это не я!»

20 Иисус ответил им: «Это будет один из двенадцати, обмакивающий хлеб в одно блюдо со Мной.

21 Сын Человеческий пройдёт по назначенному пути и умрёт, как и сказано о Нём в Писаниях. Но горе тому, кто предаст Сына Человеческого! Лучше бы ему и вовсе не родиться».

22 И когда они ели, Иисус взял хлеб, благословил, преломил его и отдал им, сказав: «Ешьте, это тело Моё».

23 Затем Он взял чашу с вином и, возблагодарив Бога, передал им, и все они отпили из этой чаши.

24 А Он сказал: «Это кровь Моя, которая скрепляет новое соглашение и которая должна пролиться за многих.

25 Правду вам говорю, что Я не притронусь к вину до того дня, когда буду пить новое вино в Царстве Божьем».

26 И, пропев хвалебную песнь, они пошли на Елеонскую гору.

27 Иисус сказал им: «Вы все потеряете веру, так как сказано в Писаниях: „Поражу пастыря, и овцы рассеются”.

28 Но после Моего воскресения Я появлюсь в Галилее раньше вас».

29 Пётр сказал Ему: «Даже если все остальные потеряют веру, я не потеряю».

30 Тогда Иисус ему ответил: «Правду тебе говорю, что сегодня, этой самой ночью, прежде чем дважды пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

31 Но Пётр повторял ещё настойчивее: «Даже если я должен умереть с Тобой, я не отрекусь от Тебя». И другие говорили то же самое.

32 После этого они пошли в селение, называемое Гефсиманией, и Иисус сказал Своим ученикам: «Посидите здесь, пока Я помолюсь».

33 Он взял с собой Петра, Иакова и Иоанна. Он стал горевать и тревожиться,

34 говоря им: «Моя душа смертельно скорбит. Побудьте здесь и бодрствуйте».

35 Отойдя немного в сторону, Он упал на землю и молился, чтобы, если возможно, тот час миновал Его.

36 Он сказал: «Авва! Отец! Для Тебя всё возможно. Сделай же так, чтобы чаша эта миновала Меня. Но сделай не то, что Я хочу, а то, что Ты хочешь».

37 Затем Он вернулся к ученикам и, найдя их спящими, сказал Петру: «Симон, ты спишь? Разве не мог ты бодрствовать один час?

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение. Дух ваш силён, а плоть — слаба».

39 Иисус снова отошёл и молился, говоря то же самое.

40 Затем Он вернулся к ним и опять нашёл их спящими, так как веки их отяжелели. И они не знали, как Ему ответить.

41 Он подошёл к ним в третий раз и сказал: «Вы всё ещё спите и отдыхаете? Довольно! Час настал! Сына Человеческого предают в руки грешников.

42 Вставайте, и пойдёмте! Вот идёт предающий Меня!»

43 И сразу же, пока Иисус ещё говорил, появился Иуда, один из двенадцати апостолов, и с ним толпа, вооружённая мечами и кольями, которую прислали главные священники, законоучители и старейшины.

44 Ученик, который согласился предать Его, пообещал подать им знак, указывающий на Иисуса. Этот ученик сказал им: «Тот, Кого я поцелую, и есть Иисус. Хватайте Его и берите под стражу».

45 И тотчас же, подойдя к Иисусу, Иуда сказал: «Учитель!» — и поцеловал Его.

46 Тогда же Иисуса схватили и взяли под стражу.

47 Но один из стоявших рядом учеников выхватил меч, ударил слугу первосвященника и отсёк ему ухо.

48 Тогда Иисус сказал им: «Вы вышли на Меня с мечами и кольями, как будто Я преступник.

49 Каждый день Я был с вами, уча в храме, и вы не схватили Меня. Но то, что сказано в Писаниях, должно исполниться».

50 И все ученики покинули Его и убежали прочь.

51 Среди последователей Иисуса был один юноша, у которого на теле не было ничего, кроме льняного покрывала, и они также попытались схватить его.

52 Но он, оставив покрывало у них в руках, убежал нагой.

53 Иисуса привели к первосвященнику, где собрались все главные священники, старейшины и законоучители.

54 А Пётр, держась на расстоянии, последовал за Ним прямо во двор первосвященника и сидел там со слугами, греясь у огня.

55 Главные священники и весь синедрион пытались найти свидетельство против Иисуса, чтобы предать Его смерти, но ничего найти не могли,

56 так как, хотя многие лжесвидетельствовали против Него, их показания не сходились между собой.

57 Затем некоторые встали и, лжесвидетельствуя против Иисуса, сказали:

58 «Мы слышали, как Этот Человек говорил: „Я снесу этот храм рукотворный и в три дня выстрою другой, нерукотворный”».

59 Но даже и в этом лжесвидетельство не совпадало.

60 Тогда первосвященник, встав перед Ним, спросил Иисуса: «Почему не отвечаешь? Что за свидетельство представляют против Тебя эти люди?»

61 Но Он молчал и ничего не отвечал. Снова первосвященник задал Ему вопрос: «Ты ли Христос, Сын благословенного Бога?»

62 Иисус ответил: «Да, Я — Сын Божий. И в будущем вы увидите Сына Человеческого, сидящего справа от Всемогущего и идущего в облаках небесных».

63 Тогда первосвященник, разорвав на себе одежды, сказал: «Зачем нам ещё свидетели?

64 Вы все слышали эти оскорбления. Что вы думаете об этом?» И они все воскликнули, что Иисус виновен и должен быть предан смерти.

65 Некоторые стали плевать в Него. Надев повязку Ему на глаза, они стали избивать Его кулаками, говоря при этом: «Так прорицай же! Докажи нам, что Ты пророк, и скажи, кто ударил Тебя!» Тогда стражники отвели Его в сторону и стали бить.

66 Когда Пётр находился во дворе, пришла одна из служанок первосвященника

67 и, увидев греющегося у огня Петра, внимательно посмотрела на него, и сказала: «Ты тоже был с тем Назарянином, Иисусом».

68 Но Пётр стал отрицать это: «Я не знаю и не понимаю, о чём ты говоришь». Тогда Пётр вышел на передний двор и услышал, как запел петух.

69 А служанка опять стала говорить стоявшим рядом: «Этот человек — один из них».

70 Но Пётр снова отрёкся. Спустя немного времени стоявшие там сказали Петру: «Ты точно один из них, потому что ты тоже галилеянин».

71 Пётр начал божиться: «Я не знаю Человека, о Котором вы говорите».

72 И тотчас же петух пропел во второй раз. И, вспомнив обращённые к нему слова Иисуса: «Прежде чем петух пропоёт дважды, ты трижды отречёшься от Меня», Пётр разрыдался.

Вiд Марка

Розділ 14

Евангелие от Марка

Глава 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

1 До Пасхи и праздника Пресных Хлебов оставалось два дня. И главные священники и законоучители, выискивая, как бы обманным путём схватить и убить Иисуса,

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

2 говорили: «Только не во время праздника. Иначе народ может взбунтоваться».

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

3 Когда Иисус находился в Вифании и сидел за трапезой за столом в доме Симона прокажённого, туда пришла женщина с алебастровым сосудом драгоценного благовонного масла, приготовленного из чистого нарда. Она вскрыла алебастровый сосуд и возлила это масло Ему на голову.

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

4 Тогда некоторые ученики, рассердившись, стали говорить друг другу: «К чему такое расточение мира?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

5 Ведь его можно было бы продать более чем за триста динариев и раздать деньги нищим». И стали укорять женщину.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

6 Но Иисус сказал: «Оставьте её в покое. Зачем вы её смущаете? Она сделала для Меня доброе дело.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

7 Ведь нищие всегда с вами, и вы можете помогать им в любое время, когда захотите, но Я не всегда буду с вами.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

8 Она сделала, что могла: пролила благовонное масло на Моё тело заранее, чтобы приготовить его к погребению.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

9 Правду вам говорю: где бы в мире ни проповедовали Благую Весть, в память о ней будет сказано о том, что она сделала».

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

10 Вскоре после этого Иуда Искариот, один из двенадцати апостолов, пошёл к главным священникам, чтобы предать в их руки Иисуса.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

11 Они обрадовались, услышав это, и обещали дать ему за это деньги. И стал Иуда искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

12 В первый день праздника Пресных Хлебов, когда был принесён в жертву пасхальный ягнёнок, ученики Иисуса сказали Ему: «Где ты хочешь есть пасхальный ужин? Мы пойдём и всё приготовим».

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

13 Иисус послал двух Своих учеников, сказав им: «Идите в город. Вам встретится человек, несущий кувшин с водой. Следуйте за ним

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

14 и скажите хозяину того дома, куда он войдёт: „Учитель спрашивает: „Где комната, в которой Я могу собраться с Моими учениками для пасхального ужина?”

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

15 Хозяин покажет вам большую комнату наверху, в которой всё будет уже подготовлено. Там и приготовьте для нас ужин».

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

16 Ученики вышли и пошли в город, и нашли всё в точности, как сказал им Иисус, и приготовили пасхальный ужин.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

17 Когда наступил вечер, Иисус пришёл с двенадцатью апостолами.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

18 И когда они сидели за столом и ели, Он сказал: «Правду вам говорю, что один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня».

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

19 Они опечалились и один за другим стали говорить Ему: «Конечно же, это не я!»

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

20 Иисус ответил им: «Это будет один из двенадцати, обмакивающий хлеб в одно блюдо со Мной.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

21 Сын Человеческий пройдёт по назначенному пути и умрёт, как и сказано о Нём в Писаниях. Но горе тому, кто предаст Сына Человеческого! Лучше бы ему и вовсе не родиться».

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

22 И когда они ели, Иисус взял хлеб, благословил, преломил его и отдал им, сказав: «Ешьте, это тело Моё».

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

23 Затем Он взял чашу с вином и, возблагодарив Бога, передал им, и все они отпили из этой чаши.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

24 А Он сказал: «Это кровь Моя, которая скрепляет новое соглашение и которая должна пролиться за многих.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

25 Правду вам говорю, что Я не притронусь к вину до того дня, когда буду пить новое вино в Царстве Божьем».

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

26 И, пропев хвалебную песнь, они пошли на Елеонскую гору.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

27 Иисус сказал им: «Вы все потеряете веру, так как сказано в Писаниях: „Поражу пастыря, и овцы рассеются”.

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

28 Но после Моего воскресения Я появлюсь в Галилее раньше вас».

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

29 Пётр сказал Ему: «Даже если все остальные потеряют веру, я не потеряю».

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

30 Тогда Иисус ему ответил: «Правду тебе говорю, что сегодня, этой самой ночью, прежде чем дважды пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

31 Но Пётр повторял ещё настойчивее: «Даже если я должен умереть с Тобой, я не отрекусь от Тебя». И другие говорили то же самое.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

32 После этого они пошли в селение, называемое Гефсиманией, и Иисус сказал Своим ученикам: «Посидите здесь, пока Я помолюсь».

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

33 Он взял с собой Петра, Иакова и Иоанна. Он стал горевать и тревожиться,

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

34 говоря им: «Моя душа смертельно скорбит. Побудьте здесь и бодрствуйте».

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

35 Отойдя немного в сторону, Он упал на землю и молился, чтобы, если возможно, тот час миновал Его.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

36 Он сказал: «Авва! Отец! Для Тебя всё возможно. Сделай же так, чтобы чаша эта миновала Меня. Но сделай не то, что Я хочу, а то, что Ты хочешь».

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

37 Затем Он вернулся к ученикам и, найдя их спящими, сказал Петру: «Симон, ты спишь? Разве не мог ты бодрствовать один час?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение. Дух ваш силён, а плоть — слаба».

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

39 Иисус снова отошёл и молился, говоря то же самое.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

40 Затем Он вернулся к ним и опять нашёл их спящими, так как веки их отяжелели. И они не знали, как Ему ответить.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

41 Он подошёл к ним в третий раз и сказал: «Вы всё ещё спите и отдыхаете? Довольно! Час настал! Сына Человеческого предают в руки грешников.

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

42 Вставайте, и пойдёмте! Вот идёт предающий Меня!»

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

43 И сразу же, пока Иисус ещё говорил, появился Иуда, один из двенадцати апостолов, и с ним толпа, вооружённая мечами и кольями, которую прислали главные священники, законоучители и старейшины.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

44 Ученик, который согласился предать Его, пообещал подать им знак, указывающий на Иисуса. Этот ученик сказал им: «Тот, Кого я поцелую, и есть Иисус. Хватайте Его и берите под стражу».

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

45 И тотчас же, подойдя к Иисусу, Иуда сказал: «Учитель!» — и поцеловал Его.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

46 Тогда же Иисуса схватили и взяли под стражу.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

47 Но один из стоявших рядом учеников выхватил меч, ударил слугу первосвященника и отсёк ему ухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

48 Тогда Иисус сказал им: «Вы вышли на Меня с мечами и кольями, как будто Я преступник.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

49 Каждый день Я был с вами, уча в храме, и вы не схватили Меня. Но то, что сказано в Писаниях, должно исполниться».

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

50 И все ученики покинули Его и убежали прочь.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

51 Среди последователей Иисуса был один юноша, у которого на теле не было ничего, кроме льняного покрывала, и они также попытались схватить его.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

52 Но он, оставив покрывало у них в руках, убежал нагой.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

53 Иисуса привели к первосвященнику, где собрались все главные священники, старейшины и законоучители.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

54 А Пётр, держась на расстоянии, последовал за Ним прямо во двор первосвященника и сидел там со слугами, греясь у огня.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

55 Главные священники и весь синедрион пытались найти свидетельство против Иисуса, чтобы предать Его смерти, но ничего найти не могли,

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

56 так как, хотя многие лжесвидетельствовали против Него, их показания не сходились между собой.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

57 Затем некоторые встали и, лжесвидетельствуя против Иисуса, сказали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

58 «Мы слышали, как Этот Человек говорил: „Я снесу этот храм рукотворный и в три дня выстрою другой, нерукотворный”».

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

59 Но даже и в этом лжесвидетельство не совпадало.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

60 Тогда первосвященник, встав перед Ним, спросил Иисуса: «Почему не отвечаешь? Что за свидетельство представляют против Тебя эти люди?»

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

61 Но Он молчал и ничего не отвечал. Снова первосвященник задал Ему вопрос: «Ты ли Христос, Сын благословенного Бога?»

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

62 Иисус ответил: «Да, Я — Сын Божий. И в будущем вы увидите Сына Человеческого, сидящего справа от Всемогущего и идущего в облаках небесных».

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

63 Тогда первосвященник, разорвав на себе одежды, сказал: «Зачем нам ещё свидетели?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

64 Вы все слышали эти оскорбления. Что вы думаете об этом?» И они все воскликнули, что Иисус виновен и должен быть предан смерти.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

65 Некоторые стали плевать в Него. Надев повязку Ему на глаза, они стали избивать Его кулаками, говоря при этом: «Так прорицай же! Докажи нам, что Ты пророк, и скажи, кто ударил Тебя!» Тогда стражники отвели Его в сторону и стали бить.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

66 Когда Пётр находился во дворе, пришла одна из служанок первосвященника

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

67 и, увидев греющегося у огня Петра, внимательно посмотрела на него, и сказала: «Ты тоже был с тем Назарянином, Иисусом».

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

68 Но Пётр стал отрицать это: «Я не знаю и не понимаю, о чём ты говоришь». Тогда Пётр вышел на передний двор и услышал, как запел петух.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

69 А служанка опять стала говорить стоявшим рядом: «Этот человек — один из них».

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

70 Но Пётр снова отрёкся. Спустя немного времени стоявшие там сказали Петру: «Ты точно один из них, потому что ты тоже галилеянин».

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

71 Пётр начал божиться: «Я не знаю Человека, о Котором вы говорите».

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

72 И тотчас же петух пропел во второй раз. И, вспомнив обращённые к нему слова Иисуса: «Прежде чем петух пропоёт дважды, ты трижды отречёшься от Меня», Пётр разрыдался.