CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 14

1 Через два дня наступал праздник Освобождения и праздник Пресных хлебов. . Главные священнослужители и учители Таурата искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Ису и убить.

2 – Только не во время праздника, – говорили они, – иначе народ может взбунтоваться.

3 Иса в это время был в Вифании, в доме Шимона прокажённого. . Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда. . Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Исы.

4 Некоторые из присутствовавших возмутились. – Зачем так тратить это дорогое ароматическое масло?

5 Ведь его можно было продать больше чем за триста серебряных монет, . а деньги раздать нищим, – упрекали они её.

6 Но Иса сказал: – Оставьте её, что вы её упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.

7 Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.

8 Она сделала, что могла: заранее помазала Моё тело для погребения.

9 Говорю вам истину: во всём мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, будут вспоминать об этой женщине и о том, что она сделала.

10 Иуда Искариот, один из двенадцати учеников, пошёл к главным священнослужителям, чтобы предать им Ису.

11 Услышав, для чего он пришёл, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Ису.

12 В первый день праздника Пресных хлебов, . когда иудеи закалывали ягнят в память об их освобождении, ученики спросили Ису: – Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе праздничный ужин?

13 И Он послал двух учеников, сказав им: – Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.

14 Скажите хозяину дома, куда этот человек войдёт: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть праздничный ужин с Моими учениками?»

15 Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.

16 Ученики пошли, вошли в город; и всё произошло так, как им сказал Иса, и они приготовили праздничный ужин.

17 Вечером Иса пришёл туда с двенадцатью учениками.

18 Когда они возлежали и ели, Иса сказал: – Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.

19 Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его: – Но ведь это не я?

20 – Один из двенадцати, – ответил Иса, – тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.

21 Да, Ниспосланный как Человек уходит так, как о Нём сказано в Писании, но горе тому человеку, который предаёт Его! Лучше бы ему вообще не родиться.

22 Когда они ели, Иса взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал: – Возьмите, это Моё тело.

23 Затем Он взял чашу, поблагодарил за неё Всевышнего и подал им, и они все пили из неё.

24 – Это Моя кровь священного соглашения, проливаемая за многих, – сказал Иса. –

25 Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое вино в Царстве Всевышнего.

26 Они спели песни из Забура и пошли на Оливковую гору.

27 – Вы все отступитесь от Меня, – сказал им Иса, – ведь написано:
«Я поражу пастуха, и разбегутся овцы». .

28 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

29 Петир сказал Ему: – Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.

30 – Говорю тебе истину, – сказал ему Иса, – в эту ночь, прежде чем петух пропоёт два раза, ты трижды отречёшься от Меня.

31 Но Петир уверял: – Даже если мне придётся умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все ученики говорили то же.

32 Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иса сказал Своим ученикам: – Посидите здесь, пока Я буду молиться.

33 С Собой Он взял Петира, Якуба и Иохана. Его охватили ужас и тревога.

34 Тогда Он сказал им: – Душа моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.

35 Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.

36 – Дорогой Отец! – сказал Он. – Ты всё можешь! Пронеси эту чашу страданий мимо Меня, но пусть всё будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.

37 Он возвратился к Своим ученикам и нашёл их спящими. – Шимон, – спросил Он Петира, – ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

39 Он снова ушёл и молился теми же словами.

40 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Исе.

41 Возвратившись в третий раз, Иса сказал им: – Вы всё спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Ниспосланный как Человек предаётся в руки грешников.

42 Вставайте, идём. Вот уже и Мой предатель приблизился.

43 Он ещё говорил, как появился Иуда, один из двенадцати учеников, и с ним толпа, вооружённая мечами и кольями. Их послали главные священнослужители, учители Таурата и старейшины.

44 Предатель так условился с ними: – Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.

45 Придя на место, Иуда сразу же подошёл к Исе и сказал: – Учитель! – и поцеловал Его.

46 Пришедшие с Иудой, схватив Ису, взяли Его под стражу.

47 Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им раба главного священнослужителя и отсёк ему ухо.

48 – Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? – спросил их Иса. –

49 Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не арестовывали Меня. Но пусть исполнится Писание.

50 Все ученики оставили Его и убежали.

51 За Исой пошёл лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,

52 он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников.

53 Они привели Ису к верховному священнослужителю, где собрались все главные священнослужители, старейшины и учители Таурата.

54 Петир следовал за Исой на некотором расстоянии и, пройдя во двор верховного священнослужителя, сел со стражниками греться у костра.

55 Главные священнослужители и весь Высший Совет искали показания против Исы, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.

56 Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.

57 Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:

58 – Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворённый руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».

59 Но и в этом их свидетельства не совпали.

60 Потом верховный священнослужитель, встав посредине, спросил Ису: – Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

61 Но Иса молчал, не отвечая ни слова. Верховный священнослужитель опять спросил Его: – Ты ли обещанный Масих – Сын Благословенного?

62 – Я, – ответил Иса, – и вы увидите Ниспосланного как Человек сидящим по правую руку от могучего Бога и идущим на облаках небесных.

63 Разорвав в негодовании на себе одежду, верховный священнослужитель сказал: – Какие нам ещё нужны свидетели?!

64 Вы сами слышали Его кощунство! Каково ваше решение?Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.

65 Тогда некоторые начали плевать на Него; Исе закрывали лицо, били Его кулаками и говорили: – Пророчествуй! Потом Его стали избивать стражники.

66 Петир же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок верховного священнослужителя

67 и, увидев Петира, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала: – Ты тоже был с Исой из Назарета.

68 Но Петир отрицал это. – Я вообще не знаю, о чём ты говоришь, – сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.

69 Служанка увидела Петира и там и опять стала говорить стоявшим рядом: – Это один из них.

70 Петир снова всё отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему: – Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.

71 Но Петир начал клясться, призывая на себя проклятия: – Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.

72 И тотчас во второй раз пропел петух, и тогда Петир вспомнил слова Исы: «Прежде чем два раза пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня». И он горько заплакал.

Вiд Марка

Розділ 14

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

1 Через два дня наступал праздник Освобождения и праздник Пресных хлебов. . Главные священнослужители и учители Таурата искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Ису и убить.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

2 – Только не во время праздника, – говорили они, – иначе народ может взбунтоваться.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

3 Иса в это время был в Вифании, в доме Шимона прокажённого. . Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда. . Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Исы.

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

4 Некоторые из присутствовавших возмутились. – Зачем так тратить это дорогое ароматическое масло?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

5 Ведь его можно было продать больше чем за триста серебряных монет, . а деньги раздать нищим, – упрекали они её.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

6 Но Иса сказал: – Оставьте её, что вы её упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

7 Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

8 Она сделала, что могла: заранее помазала Моё тело для погребения.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

9 Говорю вам истину: во всём мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, будут вспоминать об этой женщине и о том, что она сделала.

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

10 Иуда Искариот, один из двенадцати учеников, пошёл к главным священнослужителям, чтобы предать им Ису.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

11 Услышав, для чего он пришёл, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Ису.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

12 В первый день праздника Пресных хлебов, . когда иудеи закалывали ягнят в память об их освобождении, ученики спросили Ису: – Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе праздничный ужин?

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

13 И Он послал двух учеников, сказав им: – Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

14 Скажите хозяину дома, куда этот человек войдёт: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть праздничный ужин с Моими учениками?»

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

15 Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

16 Ученики пошли, вошли в город; и всё произошло так, как им сказал Иса, и они приготовили праздничный ужин.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

17 Вечером Иса пришёл туда с двенадцатью учениками.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

18 Когда они возлежали и ели, Иса сказал: – Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

19 Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его: – Но ведь это не я?

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

20 – Один из двенадцати, – ответил Иса, – тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

21 Да, Ниспосланный как Человек уходит так, как о Нём сказано в Писании, но горе тому человеку, который предаёт Его! Лучше бы ему вообще не родиться.

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

22 Когда они ели, Иса взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал: – Возьмите, это Моё тело.

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

23 Затем Он взял чашу, поблагодарил за неё Всевышнего и подал им, и они все пили из неё.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

24 – Это Моя кровь священного соглашения, проливаемая за многих, – сказал Иса. –

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

25 Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое вино в Царстве Всевышнего.

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

26 Они спели песни из Забура и пошли на Оливковую гору.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

27 – Вы все отступитесь от Меня, – сказал им Иса, – ведь написано:
«Я поражу пастуха, и разбегутся овцы». .

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

28 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

29 Петир сказал Ему: – Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

30 – Говорю тебе истину, – сказал ему Иса, – в эту ночь, прежде чем петух пропоёт два раза, ты трижды отречёшься от Меня.

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

31 Но Петир уверял: – Даже если мне придётся умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все ученики говорили то же.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

32 Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иса сказал Своим ученикам: – Посидите здесь, пока Я буду молиться.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

33 С Собой Он взял Петира, Якуба и Иохана. Его охватили ужас и тревога.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

34 Тогда Он сказал им: – Душа моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

35 Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

36 – Дорогой Отец! – сказал Он. – Ты всё можешь! Пронеси эту чашу страданий мимо Меня, но пусть всё будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

37 Он возвратился к Своим ученикам и нашёл их спящими. – Шимон, – спросил Он Петира, – ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

39 Он снова ушёл и молился теми же словами.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

40 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Исе.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

41 Возвратившись в третий раз, Иса сказал им: – Вы всё спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Ниспосланный как Человек предаётся в руки грешников.

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

42 Вставайте, идём. Вот уже и Мой предатель приблизился.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

43 Он ещё говорил, как появился Иуда, один из двенадцати учеников, и с ним толпа, вооружённая мечами и кольями. Их послали главные священнослужители, учители Таурата и старейшины.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

44 Предатель так условился с ними: – Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

45 Придя на место, Иуда сразу же подошёл к Исе и сказал: – Учитель! – и поцеловал Его.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

46 Пришедшие с Иудой, схватив Ису, взяли Его под стражу.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

47 Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им раба главного священнослужителя и отсёк ему ухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

48 – Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? – спросил их Иса. –

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

49 Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не арестовывали Меня. Но пусть исполнится Писание.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

50 Все ученики оставили Его и убежали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

51 За Исой пошёл лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

52 он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

53 Они привели Ису к верховному священнослужителю, где собрались все главные священнослужители, старейшины и учители Таурата.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

54 Петир следовал за Исой на некотором расстоянии и, пройдя во двор верховного священнослужителя, сел со стражниками греться у костра.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

55 Главные священнослужители и весь Высший Совет искали показания против Исы, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

56 Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

57 Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

58 – Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворённый руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

59 Но и в этом их свидетельства не совпали.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

60 Потом верховный священнослужитель, встав посредине, спросил Ису: – Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

61 Но Иса молчал, не отвечая ни слова. Верховный священнослужитель опять спросил Его: – Ты ли обещанный Масих – Сын Благословенного?

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

62 – Я, – ответил Иса, – и вы увидите Ниспосланного как Человек сидящим по правую руку от могучего Бога и идущим на облаках небесных.

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

63 Разорвав в негодовании на себе одежду, верховный священнослужитель сказал: – Какие нам ещё нужны свидетели?!

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

64 Вы сами слышали Его кощунство! Каково ваше решение?Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

65 Тогда некоторые начали плевать на Него; Исе закрывали лицо, били Его кулаками и говорили: – Пророчествуй! Потом Его стали избивать стражники.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

66 Петир же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок верховного священнослужителя

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

67 и, увидев Петира, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала: – Ты тоже был с Исой из Назарета.

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

68 Но Петир отрицал это. – Я вообще не знаю, о чём ты говоришь, – сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

69 Служанка увидела Петира и там и опять стала говорить стоявшим рядом: – Это один из них.

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

70 Петир снова всё отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему: – Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

71 Но Петир начал клясться, призывая на себя проклятия: – Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

72 И тотчас во второй раз пропел петух, и тогда Петир вспомнил слова Исы: «Прежде чем два раза пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня». И он горько заплакал.