ЙовРозділ 19 |
|
1 |
|
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? |
|
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! |
|
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. |
|
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? |
|
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! |
|
7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! |
|
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! |
|
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! |
|
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. |
|
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: |
|
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. |
|
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, |
|
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. |
|
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. |
|
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. |
|
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. |
|
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. |
|
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. |
|
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. |
|
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! |
|
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? |
|
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, |
|
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! |
|
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху |
|
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
|
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! |
|
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ |
|
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ |
JobChapter 19 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
ЙовРозділ 19 |
JobChapter 19 |
|
1 |
1 |
|
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? |
2 |
|
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! |
3 |
|
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. |
4 |
|
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? |
5 |
|
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! |
6 |
|
7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! |
7 |
|
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! |
8 |
|
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! |
9 |
|
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. |
10 |
|
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: |
11 |
|
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. |
12 |
|
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, |
13 |
|
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. |
14 |
|
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. |
15 |
|
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. |
16 |
|
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. |
17 |
|
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. |
18 |
|
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. |
19 |
|
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. |
20 |
|
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! |
21 |
|
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? |
22 |
|
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, |
23 |
|
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! |
24 |
|
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху |
25 |
|
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
26 |
|
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! |
27 |
|
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ |
28 |
|
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ |
29 |