Вiд Марка

Розділ 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

Евангелие по Марку

Глава 14

1 Оставалось два дня до праздника Пасхи и Пресных Хлебов, и первосвященники и книжники думали, под каким предлогом можно им будет схватить Иисуса и убить.

2 «Только не во время праздника, — говорили они, — чтобы не было волнений в народе».

3 Когда Иисус был в Вифании в доме Симона, который прежде был прокаженным, во время обеда пришла туда одна женщина с алебастровым сосудом, полным дорогих благовоний, чистого нардового масла. Разбив сосуд, она стала лить благовония на голову Иисуса.

4 Некоторые же с недовольством переговаривались: «К чему такая трата масла?

5 Благовоние это можно было бы продать за триста с лишним денариев и раздать эти деньги нищим». И строго выговаривали ей за это.

6 «Оставьте ее! — сказал Иисус. — Зачем вы ее огорчаете? Доброе дело она сделала для Меня.

7 Нищие всегда будут с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.

8 Что она могла, то и сделала: заранее умастила тело Мое для погребения.

9 Поверьте Мне, во всем мире, где бы ни возвещалась Благая Весть, будет сказано и о том, что она сделала, в добрую память о ней».

10 В то время Иуда Искариот, один из Двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.

11 Те же, услышав это, обрадовались и обещали дать ему денег. И он стал искать удобного случая, чтобы предать Его.

12 И в первый день праздника Пресных Хлебов (когда закалывают пасхального ягненка) ученики Иисуса сказали Ему: «Где бы хотел Ты, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальную трапезу?»

13 Он послал двух учеников Своих, сказав им: «Ступайте в город, и там встретится вам человек, несущий кувшин с водой. Идите за ним,

14 пока он не войдет в дом, и скажите хозяину дома: „Учитель спрашивает: „Где комната для Меня, в которой Я мог бы разделить пасхальную трапезу с учениками Своими?“

15 И он покажет вам большую горницу, устланную и приготовленную для праздника, там и приготовьте нам».

16 Ученики отправились в путь. Когда они пришли в город, то нашли всё, как Он сказал им, и приготовили пасхальную трапезу.

17 Настал вечер, и пришел Иисус вместе с Двенадцатью.

18 За столом, во время трапезы, Он сказал: «Говорю вам прямо: один из вас предаст Меня, один из тех, кто ест со Мною».

19 Они опечалились и стали один за другим спрашивать Его: «Ведь это не я?»

20 «Один из Двенадцати, — ответил Он им, — обмакивающий хлеб в одно блюдо со Мной.

21 Ибо Сын Человеческий идет навстречу Своей участи, как написано о Нем, но горе тому человеку, который предаст Сына Человеческого: лучше было бы человеку тому не родиться».

22 И когда они ели, Он взял хлеб, произнес над ним благословение, разломил и дал им со словами: «Возьмите. Это — тело Мое».

23 И взяв чашу, Он возблагодарил Бога и дал ее им, и все они пили из нее.

24 «Это — кровь Моя, кровь нового завета, за многих проливаемая, — сказал Он им. —

25 Говорю вам, что не буду больше пить от плодов виноградной лозы до того самого дня, когда буду пить новое вино в Царстве Божием».

26 Пропев пасхальные псалмы, они отправились на Масличную гору.

27 И сказал им Иисус: «Все вы отступитесь, ибо сказано в Писании: Сражу пастыря и разбегутся овцы“.

28 Но после воскресения Моего встречу вас в Галилее».

29 Петр же сказал Ему: «Даже если все отступятся, я — не отступлюсь».

30 «Поверь Мне, — возразил ему Иисус, — сегодня, этой же ночью, прежде чем дважды пропоет петух, ты трижды от Меня отречешься».

31 Но Петр с еще большей настойчивостью говорил: «Даже если мне суждено и умереть с Тобой, не отрекусь от Тебя!» Так говорили и все остальные.

32 Когда они пришли на место, называемое Гефсимания, Он сказал ученикам Своим: «Посидите и подождите здесь, пока Я буду молиться».

33 И взял Он с Собой Петра, Иакова и Иоанна. Охваченный ужасом и томлением,

34 сказал Он им: «В смертной муке душа Моя, побудьте здесь и бодрствуйте».

35 Затем Он отошел немного, упал на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его этот час,

36 и говорил: «Авва, Отец мой! Тебе всё возможно, избавь Меня от этой чаши! Но пусть будет не так, как Я хочу, а как Ты».

37 Когда Он вернулся к ученикам, то нашел их спящими. Тогда сказал Он Петру: «Симон, ты спишь? И одного часа ты не смог пободрствовать?

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение! Духом-то вы полны рвения, да плоть ваша слаба».

39 Он снова ушел и молился, повторяя те же слова.

40 Вернувшись, опять застал их спящими: глаза у них слипались; и не знали они, что Ему ответить.

41 Он пришел в третий раз и сказал им: «Вы всё спите и отдыхаете? Довольно! Настал час: Сын Человеческий отдан будет в руки грешников.

42 Вставайте, пойдем! Тот, кто предает Меня, совсем рядом».

43 Иисус еще говорил это, когда пришел Иуда, один из Двенадцати, и с ним толпа с мечами и кольями, посланная первосвященниками, книжниками и старейшинами.

44 Предающий Его заранее договорился с ними, что подаст им условный знак: «Кого я поцелую, это Он и есть. Берите Его и уводите так, чтобы было надежно!»

45 И, придя в Гефсиманию, он подошел прямо к Иисусу и сказал: «Равви!» — и поцеловал Его.

46 И тогда пришедшие схватили и крепко держали Его.

47 Один же из учеников Его выхватил меч и, ударив слугу первосвященника, отсек ему ухо.

48 «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня, — сказал им Иисус. —

49 Каждый день Я был с вами, уча в Храме, и вы не пытались схватить Меня. Но сказанное в Писаниях должно исполниться».

50 Тогда все ученики, покинув Его, убежали.

51 Но один юноша, на котором ничего не было, кроме льняного покрывала, следовал за Ним. Его хотели схватить,

52 но он, оставив покрывало, убежал от них нагим.

53 И отвели Иисуса к первосвященнику, где собрались все первосвященники, старейшины и книжники.

54 И Петр следовал за Иисусом поодаль до самого дома первосвященника, там, во дворе, он сел вместе со слугами и грелся у костра.

55 Первосвященники же и весь Синедрион пытались найти какое-нибудь свидетельство против Иисуса, чтобы осудить Его на смерть, но не находили.

56 Хотя многие и лжесвидетельствовали против Него, но их свидетельства не совпадали.

57 Некоторые лжесвидетели, выступавшие против Него, утверждали:

58 «Мы слышали, как Он говорил: „Я разрушу Храм этот рукотворный и построю за три дня другой, нерукотворный“».

59 Но и эти свидетельства не совпадали.

60 И тогда первосвященник, выйдя на середину, спросил Иисуса: «Ты не отвечаешь?! Ничего сказать не можешь на эти обвинения?»

61 Но Иисус молчал и не давал никакого ответа. Снова спросил Его первосвященник: «Ты ли Мессия, Сын Благословенного?»

62 «Да, — ответил Иисус, и вы увидите Сына Человеческого, сидящего по правую руку Всемогущего, и увидите, как на землю явится Он с облаками небесными».

63 Тогда первосвященник разодрал на себе одежды и воскликнул: «Какие еще нам нужны свидетели?

64 Вы сами только что слышали богохульство! Что скажете?» Приговор всех был единодушным: «Виновен Он и достоин смерти».

65 Тогда некоторые стали плевать в Него, и, закрывая Ему лицо, били Его кулаками по лицу, и говорили Ему: «Раз уж Ты пророк, скажи, кто ударил Тебя Также и слуги били Его.

66 В то время, как Петр был внизу, во дворе, туда пришла одна из служанок первосвященника.

67 Заметив Петра, гревшегося у огня, она всмотрелась в него и сказала: «Ты тоже был с Этим Назарянином, с Иисусом!»

68 Но Петр стал отрицать это. «Я не знаю и не понимаю, о чем ты говоришь!» — сказал он и вышел наружу, во внешний двор. [Тут запел петух.]

69 Служанка, увидев его там, снова сказала тем, кто стоял рядом: «Этот — один из них».

70 И он опять отрицал это. Через некоторое время стоявшие рядом тоже сказали Петру: «Оно и верно, что ты один из них, ты же галилеянин».

71 Тогда он разразился проклятьями и стал клясться: «Не знаю я Человека, о Котором вы говорите!»

72 И тотчас петух пропел во второй раз. Тогда вспомнил Петр слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде чем дважды пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И разрыдался он.

Вiд Марка

Розділ 14

Евангелие по Марку

Глава 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

1 Оставалось два дня до праздника Пасхи и Пресных Хлебов, и первосвященники и книжники думали, под каким предлогом можно им будет схватить Иисуса и убить.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

2 «Только не во время праздника, — говорили они, — чтобы не было волнений в народе».

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

3 Когда Иисус был в Вифании в доме Симона, который прежде был прокаженным, во время обеда пришла туда одна женщина с алебастровым сосудом, полным дорогих благовоний, чистого нардового масла. Разбив сосуд, она стала лить благовония на голову Иисуса.

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

4 Некоторые же с недовольством переговаривались: «К чему такая трата масла?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

5 Благовоние это можно было бы продать за триста с лишним денариев и раздать эти деньги нищим». И строго выговаривали ей за это.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

6 «Оставьте ее! — сказал Иисус. — Зачем вы ее огорчаете? Доброе дело она сделала для Меня.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

7 Нищие всегда будут с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

8 Что она могла, то и сделала: заранее умастила тело Мое для погребения.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

9 Поверьте Мне, во всем мире, где бы ни возвещалась Благая Весть, будет сказано и о том, что она сделала, в добрую память о ней».

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

10 В то время Иуда Искариот, один из Двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

11 Те же, услышав это, обрадовались и обещали дать ему денег. И он стал искать удобного случая, чтобы предать Его.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

12 И в первый день праздника Пресных Хлебов (когда закалывают пасхального ягненка) ученики Иисуса сказали Ему: «Где бы хотел Ты, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальную трапезу?»

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

13 Он послал двух учеников Своих, сказав им: «Ступайте в город, и там встретится вам человек, несущий кувшин с водой. Идите за ним,

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

14 пока он не войдет в дом, и скажите хозяину дома: „Учитель спрашивает: „Где комната для Меня, в которой Я мог бы разделить пасхальную трапезу с учениками Своими?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

15 И он покажет вам большую горницу, устланную и приготовленную для праздника, там и приготовьте нам».

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

16 Ученики отправились в путь. Когда они пришли в город, то нашли всё, как Он сказал им, и приготовили пасхальную трапезу.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

17 Настал вечер, и пришел Иисус вместе с Двенадцатью.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

18 За столом, во время трапезы, Он сказал: «Говорю вам прямо: один из вас предаст Меня, один из тех, кто ест со Мною».

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

19 Они опечалились и стали один за другим спрашивать Его: «Ведь это не я?»

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

20 «Один из Двенадцати, — ответил Он им, — обмакивающий хлеб в одно блюдо со Мной.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

21 Ибо Сын Человеческий идет навстречу Своей участи, как написано о Нем, но горе тому человеку, который предаст Сына Человеческого: лучше было бы человеку тому не родиться».

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

22 И когда они ели, Он взял хлеб, произнес над ним благословение, разломил и дал им со словами: «Возьмите. Это — тело Мое».

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

23 И взяв чашу, Он возблагодарил Бога и дал ее им, и все они пили из нее.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

24 «Это — кровь Моя, кровь нового завета, за многих проливаемая, — сказал Он им. —

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

25 Говорю вам, что не буду больше пить от плодов виноградной лозы до того самого дня, когда буду пить новое вино в Царстве Божием».

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

26 Пропев пасхальные псалмы, они отправились на Масличную гору.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

27 И сказал им Иисус: «Все вы отступитесь, ибо сказано в Писании: Сражу пастыря и разбегутся овцы“.

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

28 Но после воскресения Моего встречу вас в Галилее».

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

29 Петр же сказал Ему: «Даже если все отступятся, я — не отступлюсь».

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

30 «Поверь Мне, — возразил ему Иисус, — сегодня, этой же ночью, прежде чем дважды пропоет петух, ты трижды от Меня отречешься».

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

31 Но Петр с еще большей настойчивостью говорил: «Даже если мне суждено и умереть с Тобой, не отрекусь от Тебя!» Так говорили и все остальные.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

32 Когда они пришли на место, называемое Гефсимания, Он сказал ученикам Своим: «Посидите и подождите здесь, пока Я буду молиться».

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

33 И взял Он с Собой Петра, Иакова и Иоанна. Охваченный ужасом и томлением,

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

34 сказал Он им: «В смертной муке душа Моя, побудьте здесь и бодрствуйте».

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

35 Затем Он отошел немного, упал на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его этот час,

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

36 и говорил: «Авва, Отец мой! Тебе всё возможно, избавь Меня от этой чаши! Но пусть будет не так, как Я хочу, а как Ты».

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

37 Когда Он вернулся к ученикам, то нашел их спящими. Тогда сказал Он Петру: «Симон, ты спишь? И одного часа ты не смог пободрствовать?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение! Духом-то вы полны рвения, да плоть ваша слаба».

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

39 Он снова ушел и молился, повторяя те же слова.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

40 Вернувшись, опять застал их спящими: глаза у них слипались; и не знали они, что Ему ответить.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

41 Он пришел в третий раз и сказал им: «Вы всё спите и отдыхаете? Довольно! Настал час: Сын Человеческий отдан будет в руки грешников.

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

42 Вставайте, пойдем! Тот, кто предает Меня, совсем рядом».

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

43 Иисус еще говорил это, когда пришел Иуда, один из Двенадцати, и с ним толпа с мечами и кольями, посланная первосвященниками, книжниками и старейшинами.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

44 Предающий Его заранее договорился с ними, что подаст им условный знак: «Кого я поцелую, это Он и есть. Берите Его и уводите так, чтобы было надежно!»

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

45 И, придя в Гефсиманию, он подошел прямо к Иисусу и сказал: «Равви!» — и поцеловал Его.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

46 И тогда пришедшие схватили и крепко держали Его.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

47 Один же из учеников Его выхватил меч и, ударив слугу первосвященника, отсек ему ухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

48 «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня, — сказал им Иисус. —

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

49 Каждый день Я был с вами, уча в Храме, и вы не пытались схватить Меня. Но сказанное в Писаниях должно исполниться».

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

50 Тогда все ученики, покинув Его, убежали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

51 Но один юноша, на котором ничего не было, кроме льняного покрывала, следовал за Ним. Его хотели схватить,

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

52 но он, оставив покрывало, убежал от них нагим.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

53 И отвели Иисуса к первосвященнику, где собрались все первосвященники, старейшины и книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

54 И Петр следовал за Иисусом поодаль до самого дома первосвященника, там, во дворе, он сел вместе со слугами и грелся у костра.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

55 Первосвященники же и весь Синедрион пытались найти какое-нибудь свидетельство против Иисуса, чтобы осудить Его на смерть, но не находили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

56 Хотя многие и лжесвидетельствовали против Него, но их свидетельства не совпадали.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

57 Некоторые лжесвидетели, выступавшие против Него, утверждали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

58 «Мы слышали, как Он говорил: „Я разрушу Храм этот рукотворный и построю за три дня другой, нерукотворный“».

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

59 Но и эти свидетельства не совпадали.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

60 И тогда первосвященник, выйдя на середину, спросил Иисуса: «Ты не отвечаешь?! Ничего сказать не можешь на эти обвинения?»

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

61 Но Иисус молчал и не давал никакого ответа. Снова спросил Его первосвященник: «Ты ли Мессия, Сын Благословенного?»

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

62 «Да, — ответил Иисус, и вы увидите Сына Человеческого, сидящего по правую руку Всемогущего, и увидите, как на землю явится Он с облаками небесными».

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

63 Тогда первосвященник разодрал на себе одежды и воскликнул: «Какие еще нам нужны свидетели?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

64 Вы сами только что слышали богохульство! Что скажете?» Приговор всех был единодушным: «Виновен Он и достоин смерти».

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

65 Тогда некоторые стали плевать в Него, и, закрывая Ему лицо, били Его кулаками по лицу, и говорили Ему: «Раз уж Ты пророк, скажи, кто ударил Тебя Также и слуги били Его.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

66 В то время, как Петр был внизу, во дворе, туда пришла одна из служанок первосвященника.

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

67 Заметив Петра, гревшегося у огня, она всмотрелась в него и сказала: «Ты тоже был с Этим Назарянином, с Иисусом!»

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

68 Но Петр стал отрицать это. «Я не знаю и не понимаю, о чем ты говоришь!» — сказал он и вышел наружу, во внешний двор. [Тут запел петух.]

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

69 Служанка, увидев его там, снова сказала тем, кто стоял рядом: «Этот — один из них».

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

70 И он опять отрицал это. Через некоторое время стоявшие рядом тоже сказали Петру: «Оно и верно, что ты один из них, ты же галилеянин».

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

71 Тогда он разразился проклятьями и стал клясться: «Не знаю я Человека, о Котором вы говорите!»

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

72 И тотчас петух пропел во второй раз. Тогда вспомнил Петр слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде чем дважды пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И разрыдался он.