Вiд МаркаРозділ 7 |
1 |
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. |
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; |
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. |
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ |
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. |
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. |
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. |
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. |
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, |
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, |
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. |
14 |
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. |
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ |
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. |
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? |
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. |
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. |
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, |
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. |
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ |
24 |
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. |
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. |
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ |
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. |
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ |
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. |
31 |
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. |
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. |
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ |
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! |
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. |
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ |
Евангелие по МаркуГлава 7 |
1 |
2 и увидели они, что некоторые из учеников Его едят пищу «нечистыми», то есть неомытыми, руками. |
3 (Ведь фарисеи, как и все иудеи, не приступают к еде, если определенным образом не вымоют рук, следуя преданиям отцов, |
4 и, возвратившись с рынка, они не начинают есть, пока не омоются. Так держатся они и многих других предписаний, которые им были переданы, например: омовение чаш, кружек и медной посуды.) |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 [] |
17 |
18 И Он ответил им: |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 И тотчас некая женщина, чья дочка была одержима духом нечистым, услышала об Иисусе и, придя, пала к Его ногам. |
26 Эта женщина была язычницей, сирофиникиянкой по происхождению. Она стала просить Иисуса изгнать беса из ее дочери. |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 И привели к Нему человека, который был глухим и косноязычным, и просили, чтобы Иисус возложил на него руки. |
33 |
34 Взглянув на небо, Он вздохнул и сказал ему: |
35 И [в тот же миг] уши глухого открылись, скованность языка его исчезла, и речь его стала ясной. |
36 |
37 Их изумлению не было границ, с восхищением они говорили: «Как хорошо Он всё делает: и глухие у Него начинают слышать, и немые — говорить!» |
Вiд МаркаРозділ 7 |
Евангелие по МаркуГлава 7 |
1 |
1 |
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. |
2 и увидели они, что некоторые из учеников Его едят пищу «нечистыми», то есть неомытыми, руками. |
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; |
3 (Ведь фарисеи, как и все иудеи, не приступают к еде, если определенным образом не вымоют рук, следуя преданиям отцов, |
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. |
4 и, возвратившись с рынка, они не начинают есть, пока не омоются. Так держатся они и многих других предписаний, которые им были переданы, например: омовение чаш, кружек и медной посуды.) |
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ |
5 |
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. |
6 |
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
7 |
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. |
8 |
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. |
9 |
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. |
10 |
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, |
11 |
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, |
12 |
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. |
13 |
14 |
14 |
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. |
15 |
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ |
16 [] |
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. |
17 |
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? |
18 И Он ответил им: |
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. |
19 |
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. |
20 |
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, |
21 |
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. |
22 |
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ |
23 |
24 |
24 |
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. |
25 И тотчас некая женщина, чья дочка была одержима духом нечистым, услышала об Иисусе и, придя, пала к Его ногам. |
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. |
26 Эта женщина была язычницей, сирофиникиянкой по происхождению. Она стала просить Иисуса изгнать беса из ее дочери. |
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ |
27 |
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. |
28 |
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ |
29 |
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. |
30 |
31 |
31 |
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. |
32 И привели к Нему человека, который был глухим и косноязычным, и просили, чтобы Иисус возложил на него руки. |
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. |
33 |
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ |
34 Взглянув на небо, Он вздохнул и сказал ему: |
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! |
35 И [в тот же миг] уши глухого открылись, скованность языка его исчезла, и речь его стала ясной. |
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. |
36 |
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ |
37 Их изумлению не было границ, с восхищением они говорили: «Как хорошо Он всё делает: и глухие у Него начинают слышать, и немые — говорить!» |