Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 7

1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,

2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.

3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.

5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.

10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.

11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,

12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.

14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“

35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!

36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Евангелие от Марка

Глава 7

1 И сходятся к Нему фарисеи и некоторые из книжников, пришедшие из Иерусалима.

2 И увидев, что некоторые из учеников Его едят хлеб нечистыми, то есть неумытыми, руками,

3 (ибо фарисеи и все Иудеи, если установленным образом не умоют рук, не едят, держась предания старцев;

4 и придя с рынка, если не окропятся, не едят; есть и многое другое, чего они приняли держаться: омовения чаш и кружек и медной посуды), —

5 спрашивают Его фарисеи и книжники: почему не поступают ученики Твои по преданию старцев, но нечистыми руками едят хлеб?

6 Он же сказал им: хорошо пророчествовал Исаия о вас лицемерах, как написано: «Этот народ устами Меня чтит, сердце же их далеко отстоит от Меня;

7 но тщетно воздают Мне почитание, уча учениям, предписаниям человеческим».

8 Оставив заповедь Божию, вы держитесь предания человеческого.

9 И говорил им: отменять заповедь Божию, чтобы предание ваше соблюсти, это вы умеете.

10 Моисей, ведь, сказал: «Почитай отца твоего и матерь твою»; и: «Злословящий отца или мать смертью да умрет».

11 Вы же говорите: если скажет человек отцу или матери: «корван (то есть дар) то, чем бы ты от меня воспользовался», —

12 вы позволяете ему уже ничего не делать для отца или матери,

13 отменяя слово Божие преданием вашим, которое через вас же и идет. И много подобного в этом роде вы делаете.

14 И призвав снова народ, говорил им: послушайте Меня все и уразумейте.

15 Ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но то, что исходит из человека, то оскверняет человека.

17 И когда Он оставил толпу и вошел в дом, спрашивали Его ученики Его о притче.

18 И Он говорит им: неужели и вы еще не разумеете? Не понимаете, что ничто, извне входящее в человека, не может осквернить его?

19 Потому что входит не в его сердце, но в чрево и выходит вон (тем самым Он объявляет чистой всякую пищу).

20 Он говорил: то, что из человека исходит, то оскверняет человека;

21 изнутри, ведь, из сердца людей, злые мысли исходят, блудодеяния, кражи, убийства,

22 прелюбодеяния, хищения, лукавства, коварство, распутство, глаз лукавый, хула, гордость, безумство.

23 Всё это зло изнутри исходит и оскверняет человека.

24 И встав, Он пошел оттуда в область Тира и Сидона. И войдя в дом, хотел, чтобы никто не узнал; и не мог укрыться.

25 Но, тотчас услышав о Нем, женщина, дочка которой имела духа нечистого, пришла и упала к ногам Его —

26 а женщина была язычница, Сирофиникиянка родом — и просила Его изгнать беса из дочери ее.

27 И Он говорил ей: дай прежде насытиться детям; нехорошо, ведь, взять хлеб у детей и бросить собакам.

28 Она же ответила Ему: да, Господи; и собаки едят под столом крошки у детей.

29 И сказал Он ей: за это слово, иди; вышел из твоей дочери бес.

30 И уйдя в дом свой, она нашла, что дитя лежит на постели, и что бес вышел.

31 И снова выйдя из области Тира, Он пришел через Сидон к морю Галилейскому в области Десятиградия.

32 И приводят к Нему глухого и косноязычного и просят Его возложить на него руку.

33 И отведя его в сторону от толпы и оставшись с ним наедине, Он вложил пальцы Свои в уши его и, плюнув, коснулся языка его;

34 и подняв глаза к небу, тяжело вздохнул и говорит ему: эффафа, то есть откройся.

35 И открылись его уши, и тотчас разрешились узы языка его, и он стал говорить правильно.

36 И приказал Он им, чтобы никому не говорили. Но чем больше приказывал, тем больше они разглашали.

37 И чрезвычайно изумлялись, говоря: хорошо Он всё сделал: и глухим дает слышать и немым говорить.

Вiд Марка Розділ 7	Евангелие от Марка Глава 7
1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,	1 И сходятся к Нему фарисеи и некоторые из книжников, пришедшие из Иерусалима.
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.	2 И увидев, что некоторые из учеников Его едят хлеб нечистыми, то есть неумытыми, руками,
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;	3 (ибо фарисеи и все Иудеи, если установленным образом не умоют рук, не едят, держась предания старцев;
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.	4 и придя с рынка, если не окропятся, не едят; есть и многое другое, чего они приняли держаться: омовения чаш и кружек и медной посуды), —
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“	5 спрашивают Его фарисеи и книжники: почему не поступают ученики Твои по преданию старцев, но нечистыми руками едят хлеб?
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.	6 Он же сказал им: хорошо пророчествовал Исаия о вас лицемерах, как написано: «Этот народ устами Меня чтит, сердце же их далеко отстоит от Меня;
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.	7 но тщетно воздают Мне почитание, уча учениям, предписаниям человеческим».
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.	8 Оставив заповедь Божию, вы держитесь предания человеческого.
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.	9 И говорил им: отменять заповедь Божию, чтобы предание ваше соблюсти, это вы умеете.
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.	10 Моисей, ведь, сказал: «Почитай отца твоего и матерь твою»; и: «Злословящий отца или мать смертью да умрет».
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,	11 Вы же говорите: если скажет человек отцу или матери: «корван (то есть дар) то, чем бы ты от меня воспользовался», —
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,	12 вы позволяете ему уже ничего не делать для отца или матери,
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.	13 отменяя слово Божие преданием вашим, которое через вас же и идет. И много подобного в этом роде вы делаете.
14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!	14 И призвав снова народ, говорил им: послушайте Меня все и уразумейте.
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.	15 Ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но то, что исходит из человека, то оскверняет человека.
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“	16
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.	17 И когда Он оставил толпу и вошел в дом, спрашивали Его ученики Его о притче.
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?	18 И Он говорит им: неужели и вы еще не разумеете? Не понимаете, что ничто, извне входящее в человека, не может осквернить его?
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.	19 Потому что входит не в его сердце, но в чрево и выходит вон (тем самым Он объявляет чистой всякую пищу).
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.	20 Он говорил: то, что из человека исходит, то оскверняет человека;
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,	21 изнутри, ведь, из сердца людей, злые мысли исходят, блудодеяния, кражи, убийства,
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.	22 прелюбодеяния, хищения, лукавства, коварство, распутство, глаз лукавый, хула, гордость, безумство.
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“	23 Всё это зло изнутри исходит и оскверняет человека.
24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.	24 И встав, Он пошел оттуда в область Тира и Сидона. И войдя в дом, хотел, чтобы никто не узнал; и не мог укрыться.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.	25 Но, тотчас услышав о Нем, женщина, дочка которой имела духа нечистого, пришла и упала к ногам Его —
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.	26 а женщина была язычница, Сирофиникиянка родом — и просила Его изгнать беса из дочери ее.
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“	27 И Он говорил ей: дай прежде насытиться детям; нехорошо, ведь, взять хлеб у детей и бросить собакам.
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.	28 Она же ответила Ему: да, Господи; и собаки едят под столом крошки у детей.
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“	29 И сказал Он ей: за это слово, иди; вышел из твоей дочери бес.
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.	30 И уйдя в дом свой, она нашла, что дитя лежит на постели, и что бес вышел.
31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.	31 И снова выйдя из области Тира, Он пришел через Сидон к морю Галилейскому в области Десятиградия.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.	32 И приводят к Нему глухого и косноязычного и просят Его возложить на него руку.
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.	33 И отведя его в сторону от толпы и оставшись с ним наедине, Он вложил пальцы Свои в уши его и, плюнув, коснулся языка его;
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“	34 и подняв глаза к небу, тяжело вздохнул и говорит ему: эффафа, то есть откройся.
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!	35 И открылись его уши, и тотчас разрешились узы языка его, и он стал говорить правильно.
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.	36 И приказал Он им, чтобы никому не говорили. Но чем больше приказывал, тем больше они разглашали.
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“	37 И чрезвычайно изумлялись, говоря: хорошо Он всё сделал: и глухим дает слышать и немым говорить.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт