Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Евангелие по Марку

Глава 12

1 И Он стал говорить им в притчах: «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.

2 Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,

3 но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.

4 Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.

5 Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.

6 Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.

7 Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“

8 И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.

9 Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.

10 Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;

11 Господом сделано это, и чудом кажется нам“?»

12 Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.

13 И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.

14 Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были. Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»

15 Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».

16 Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.

17 Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.

18 Также и саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:

19 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.

20 Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;

21 тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,

22 и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.

23 А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».

24 Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?

25 Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.

26 А о том, что мертвые воскресают, разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“

27 Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».

28 Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»

29 Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,

30 и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.

31 А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“. Важнее этих заповедей нет».

32 И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,

33 и что любить Его всем сердцем, всем разумом и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».

34 Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.

35 Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия — сын Давидов?

36 Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.

37 Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.

38 Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,

39 любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.

40 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»

41 Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;

42 и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.

43 Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.

44 Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».

Вiд Марка Розділ 12	Евангелие по Марку Глава 12
1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.	1 И Он стал говорить им в притчах: «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.
2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.	2 Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,
3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.	3 но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.
4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.	4 Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.	5 Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.
6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“	6 Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.
7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“	7 Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“
8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.	8 И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.
9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.	9 Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.
10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!	10 Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.	11 Господом сделано это, и чудом кажется нам“?»
12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.	12 Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.
13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.	13 И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“	14 Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были. Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.	15 Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».
16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.	16 Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.	17 Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.
18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:	18 Также и саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:
19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.	19 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.
20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.	20 Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;
21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.	21 тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.	22 и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.	23 А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».
24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?	24 Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.	25 Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.
26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,	26 А о том, что мертвые воскресают, разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.	27 Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».
28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“	28 Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»
29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.	29 Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,
30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)	30 и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.
31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“	31 А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“. Важнее этих заповедей нет».
32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,	32 И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,
33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“	33 и что любить Его всем сердцем, всем разумом и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.	34 Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.
35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?	35 Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия — сын Давидов?
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	36 Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.
37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.	37 Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.
38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,	38 Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,
39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,	39 любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.
40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“	40 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»
41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.	41 Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;
42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.	42 и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.	43 Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.
44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.	44 Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие по Марку

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие по Марку

Глава 12

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие по Марку

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие по Марку

Глава 12

Старий
завіт

Новий
завіт