Вiд МаркаРозділ 12 |
1 |
2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в. |
3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим. |
4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили. |
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали. |
6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“ |
7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“ |
8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник. |
9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим. |
10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем! |
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“. |
12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли. |
13 |
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“ |
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“. |
16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“. |
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони. |
18 |
19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“. |
20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей. |
21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій. |
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. |
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“. |
24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили? |
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі. |
26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“, |
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“. |
28 |
29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“. |
30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!) |
31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“ |
32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“, |
33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“ |
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його. |
35 |
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ |
37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ |
38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках, |
39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х, |
40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“ |
41 |
42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш. |
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. |
44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“. |
Евангелие от МаркаГлава 12 |
1 |
2 И послал к виноградарям в свое время раба, чтобы взял у виноградарей от плодов виноградника; |
3 и те, взяв его, прибили и отослали ни с чем. |
4 И снова послал к ним другого раба, и того ранили в голову и обесчестили. |
5 И другого послал, и того убили; и многих других — кому наносили побои, кого убивали. |
6 Еще один у него был: сын возлюбленный; послал он его последнего к ним, говоря: «устыдятся сына моего». |
7 Но виноградари те сказали друг другу: «это наследник: давайте, убьем его, и наследство будет наше». |
8 И взяв, убили его и выбросили его вон из виноградника. |
9 Что же сделает господин виноградника? Придет и предаст виноградарей смерти, и отдаст виноградник другим. |
10 Неужели вы и этого Писания не читали: |
11 |
12 |
13 |
14 И те, придя, говорят Ему: Учитель, мы знаем, что Ты истинен и не считаешься ни с кем; ибо не смотришь на лицо людей, но воистину учишь пути Божию; можно ли платить подать кесарю, или нет? Платить нам, или не платить? |
15 Он же, зная их лицемерие, сказал им: что Меня искушаете? Принесите Мне посмотреть динарий. |
16 Они принесли. Говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаря. |
17 А Иисус сказал им: кесарево отдавайте кесарю, а Божие Богу. И очень удивлялись Ему. |
18 |
19 Учитель, Моисей написал нам: «Если у кого брат умрет и оставит жену и не оставит детей, да возьмет брат его жену и восстановит семя брату своему». |
20 Было семь братьев: и первый взял жену, и умирая, не оставил семени; |
21 и второй взял ее и умер, не оставив семени. И третий также. |
22 И все семеро не оставили семени. После всех и жена умерла. |
23 В воскресение, когда воскреснут, кого из них будет она женой? Ибо все семеро имели ее женой. |
24 Сказал им Иисус: не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете Писаний, ни силы Божией? |
25 Ведь, когда из мёртвых воскреснут, не женятся, и замуж не выходят, но пребывают, как ангелы на небесах. |
26 О мёртвых же, что они восстают, разве не читали вы в книге Моисея, в повествовании о купине, как сказал ему Бог: «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова»? |
27 Он не есть Бог мёртвых, но живых. Вы весьма заблуждаетесь. |
28 |
29 И ответил Иисус: первая есть: «Слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый; |
30 и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всем разумом твоим, и всею крепостию твоею». |
31 И вот вторая: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя». Нет другой заповеди большей этих. |
32 И сказал Ему книжник: хорошо, Учитель! Истинно Ты сказал, что Он един, и нет другого, кроме Него; |
33 и любить Его всем сердцем, и всем разумением, и всею крепостию, и любить ближнего, как самого себя, — больше всех всесожжений и жертв. |
34 И Иисус, увидев, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царства Божия. И никто больше не смел спрашивать Его. |
35 |
36 Сам Давид сказал в Духе Святом: |
37 |
38 |
39 и первые сиденья в синагогах, и первые места на званых обедах. |
40 Поедающие дома вдов и для вида долго молящиеся, эти примут большее осуждение. |
41 |
42 И пришла одна бедная вдова и положила две лепты, то есть кодрант. |
43 И призвав учеников Своих, Он сказал им: истинно говорю вам, вдова эта бедная положила больше всех клавших в сокровищницу; |
44 ибо все от избытка своего положили, она же от скудости своей всё, что имела, положила: всё, что у нее было на жизнь. |
Вiд МаркаРозділ 12 |
Евангелие от МаркаГлава 12 |
1 |
1 |
2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в. |
2 И послал к виноградарям в свое время раба, чтобы взял у виноградарей от плодов виноградника; |
3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим. |
3 и те, взяв его, прибили и отослали ни с чем. |
4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили. |
4 И снова послал к ним другого раба, и того ранили в голову и обесчестили. |
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали. |
5 И другого послал, и того убили; и многих других — кому наносили побои, кого убивали. |
6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“ |
6 Еще один у него был: сын возлюбленный; послал он его последнего к ним, говоря: «устыдятся сына моего». |
7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“ |
7 Но виноградари те сказали друг другу: «это наследник: давайте, убьем его, и наследство будет наше». |
8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник. |
8 И взяв, убили его и выбросили его вон из виноградника. |
9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим. |
9 Что же сделает господин виноградника? Придет и предаст виноградарей смерти, и отдаст виноградник другим. |
10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем! |
10 Неужели вы и этого Писания не читали: |
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“. |
11 |
12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли. |
12 |
13 |
13 |
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“ |
14 И те, придя, говорят Ему: Учитель, мы знаем, что Ты истинен и не считаешься ни с кем; ибо не смотришь на лицо людей, но воистину учишь пути Божию; можно ли платить подать кесарю, или нет? Платить нам, или не платить? |
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“. |
15 Он же, зная их лицемерие, сказал им: что Меня искушаете? Принесите Мне посмотреть динарий. |
16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“. |
16 Они принесли. Говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаря. |
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони. |
17 А Иисус сказал им: кесарево отдавайте кесарю, а Божие Богу. И очень удивлялись Ему. |
18 |
18 |
19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“. |
19 Учитель, Моисей написал нам: «Если у кого брат умрет и оставит жену и не оставит детей, да возьмет брат его жену и восстановит семя брату своему». |
20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей. |
20 Было семь братьев: и первый взял жену, и умирая, не оставил семени; |
21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій. |
21 и второй взял ее и умер, не оставив семени. И третий также. |
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. |
22 И все семеро не оставили семени. После всех и жена умерла. |
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“. |
23 В воскресение, когда воскреснут, кого из них будет она женой? Ибо все семеро имели ее женой. |
24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили? |
24 Сказал им Иисус: не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете Писаний, ни силы Божией? |
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі. |
25 Ведь, когда из мёртвых воскреснут, не женятся, и замуж не выходят, но пребывают, как ангелы на небесах. |
26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“, |
26 О мёртвых же, что они восстают, разве не читали вы в книге Моисея, в повествовании о купине, как сказал ему Бог: «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова»? |
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“. |
27 Он не есть Бог мёртвых, но живых. Вы весьма заблуждаетесь. |
28 |
28 |
29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“. |
29 И ответил Иисус: первая есть: «Слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый; |
30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!) |
30 и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всем разумом твоим, и всею крепостию твоею». |
31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“ |
31 И вот вторая: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя». Нет другой заповеди большей этих. |
32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“, |
32 И сказал Ему книжник: хорошо, Учитель! Истинно Ты сказал, что Он един, и нет другого, кроме Него; |
33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“ |
33 и любить Его всем сердцем, и всем разумением, и всею крепостию, и любить ближнего, как самого себя, — больше всех всесожжений и жертв. |
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його. |
34 И Иисус, увидев, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царства Божия. И никто больше не смел спрашивать Его. |
35 |
35 |
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ |
36 Сам Давид сказал в Духе Святом: |
37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ |
37 |
38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках, |
38 |
39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х, |
39 и первые сиденья в синагогах, и первые места на званых обедах. |
40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“ |
40 Поедающие дома вдов и для вида долго молящиеся, эти примут большее осуждение. |
41 |
41 |
42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш. |
42 И пришла одна бедная вдова и положила две лепты, то есть кодрант. |
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. |
43 И призвав учеников Своих, Он сказал им: истинно говорю вам, вдова эта бедная положила больше всех клавших в сокровищницу; |
44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“. |
44 ибо все от избытка своего положили, она же от скудости своей всё, что имела, положила: всё, что у нее было на жизнь. |