Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Аюб

Глава 37

1 От этого сердце моё трепещет и бросается с места прочь.

2 Слышите? Слышите гром Его голоса и грохот из уст Его?!

3 По всему поднебесью посылает Он молнии, посылает их до краёв земли.

4 Голос Его рокочет вослед; гласом величия Он гремити не сдерживает зарниц, когда голос Его услышан.

5 Дивно грохочет Всевышний Своим голосом; Он творит великое – не постичь нам.

6 Говорит Он снегу: «Пади на землю», дождю и ливню: «Лейте сильнее!»

7 Он прекращает труды каждого человека, чтобы все люди знали дела Его.

8 И уходят звери в свои убежища и в берлогах своих лежат.

9 Из Его покоев приходит вихрь, и северный ветер приносит стужу.

10 Дыханием Всевышнего творится лёд, и твердеют вольные воды.

11 Наполняет Он тучи влагой и молнии мечет из облаков.

12 Облака кружат по Его воле над лицом всей земли, совершая, что Он повелит.

13 То приходят, как бич, покарать людей, то, даруя им милость, насыщают землю.

14 Выслушай это, Аюб; подумай, как чудны дела Всевышнего.

15 Знаешь ли ты, как управляет тучами Всевышний, как блестит зарницей из облака Своего?

16 Знаешь ли ты, как уравновешены облака, знаешь ли чудеса Того, Кто познанием совершенен?

17 О ты, кому жарко в своей одежде, когда замолкнет земля перед южным ветром,

18 ты ли вместе с Ним распростёр небеса, твёрдые, словно литое зеркало?

19 Научи нас, что нам Ему сказать; мы не знаем из-за своего невежества.

20 Сообщить ли Ему, что хочу с Ним говорить? Но кто себе желает смерти?

21 Никто не может взглянуть на солнце, когда оно блестит в небесах, после того, как расчистит их ветер.

22 С севера идёт Всевышний в золотом сиянии, приближается в страшном великолепии.

23 Всемогущий – мы не можем Его постичь; силой и правдой Он велик, праведностью богат, никого не угнетает.

24 Поэтому люди боятся Его, и мудрые сердцем смотрят на Него.

Йов Розділ 37	Аюб Глава 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.	1 От этого сердце моё трепещет и бросается с места прочь.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —	2 Слышите? Слышите гром Его голоса и грохот из уст Его?!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.	3 По всему поднебесью посылает Он молнии, посылает их до краёв земли.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.	4 Голос Его рокочет вослед; гласом величия Он гремити не сдерживает зарниц, когда голос Его услышан.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.	5 Дивно грохочет Всевышний Своим голосом; Он творит великое – не постичь нам.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“	6 Говорит Он снегу: «Пади на землю», дождю и ливню: «Лейте сильнее!»
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.	7 Он прекращает труды каждого человека, чтобы все люди знали дела Его.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.	8 И уходят звери в свои убежища и в берлогах своих лежат.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.	9 Из Его покоев приходит вихрь, и северный ветер приносит стужу.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.	10 Дыханием Всевышнего творится лёд, и твердеют вольные воды.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,	11 Наполняет Он тучи влагой и молнии мечет из облаков.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —	12 Облака кружат по Его воле над лицом всей земли, совершая, что Он повелит.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.	13 То приходят, как бич, покарать людей, то, даруя им милость, насыщают землю.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!	14 Выслушай это, Аюб; подумай, как чудны дела Всевышнего.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?	15 Знаешь ли ты, как управляет тучами Всевышний, как блестит зарницей из облака Своего?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,	16 Знаешь ли ты, как уравновешены облака, знаешь ли чудеса Того, Кто познанием совершенен?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?	17 О ты, кому жарко в своей одежде, когда замолкнет земля перед южным ветром,
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?	18 ты ли вместе с Ним распростёр небеса, твёрдые, словно литое зеркало?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.	19 Научи нас, что нам Ему сказать; мы не знаем из-за своего невежества.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?	20 Сообщить ли Ему, что хочу с Ним говорить? Но кто себе желает смерти?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.	21 Никто не может взглянуть на солнце, когда оно блестит в небесах, после того, как расчистит их ветер.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.	22 С севера идёт Всевышний в золотом сиянии, приближается в страшном великолепии.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.	23 Всемогущий – мы не можем Его постичь; силой и правдой Он велик, праведностью богат, никого не угнетает.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.	24 Поэтому люди боятся Его, и мудрые сердцем смотрят на Него.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 37

Аюб

Глава 37

Йов

Розділ 37

Аюб

Глава 37

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 37

Аюб

Глава 37

Йов

Розділ 37

Аюб

Глава 37

Старий
завіт

Новий
завіт