Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 12

1 И Он стал говорить с ними притчами. – Один человек посадил виноградник, обнёс его забором, выкопал яму для давильни и построил сторожевую башню. Он отдал виноградник внаём виноградарям, а сам уехал в далёкую страну.

2 Когда пришло время, он послал раба к виноградарям, чтобы тот забрал у них причитающуюся ему часть урожая.

3 Но виноградари схватили раба, избили и отослали с пустыми руками.

4 Тогда хозяин послал к ним другого раба; но они разбили ему голову и издевались над ним.

5 Хозяин послал ещё одного раба; его виноградари убили. Он посылал ещё многих рабов, но виноградари одних избивали, других убивали.

6 В конце концов у хозяина остался только его единственный любимый сын. Он послал его к ним последним. «Сына-то моего они устыдятся», – думал он.

7 Но виноградари сказали друг другу: «Это наследник. Давайте убьём его, и наследство будет нашим».

8 Они схватили его, убили и выбросили его из виноградника.

9 Что же сделает хозяин виноградника? Конечно же, он придёт и убьёт виноградарей, а виноградник отдаст другим.

10 Разве вы не читали в Писании:
«Камень, который отвергли строители, стал краеугольным.

11 Это совершил Вечный, и как это удивительно для нас!»

12 Когда предводители народа поняли, что эту притчу Иса рассказал о них, они хотели арестовать Его, но побоялись народа. Поэтому они оставили Его и ушли.

13 Потом они подослали к Исе блюстителей Закона и сторонников правителя Ирода, чтобы те поймали Его на слове.

14 Подойдя к Исе, они сказали: – Учитель! Мы знаем, что Ты Человек честный и не стремишься никому угодить. Ты беспристрастен и истинно учишь пути Всевышнего. Следует ли платить налог римскому императору или нет? Платить нам или не платить?

15 Иса, зная их лицемерие, сказал: – Вы хотите поймать Меня на слове? Принесите Мне посмотреть серебряную монету. .

16 Ему принесли монету, и Он спросил: – Кто на ней изображён и чьё на ней имя?– Императора, – ответили они.

17 – Отдавайте императору то, что принадлежит императору, а Всевышнему – то, что принадлежит Всевышнему, – сказал им Иса. Они были поражены Его ответом.

18 К Исе подошли саддукеи, . которые утверждают, что нет воскресения мёртвых. Они спросили Его:

19 – Учитель, Муса написал, что если у кого-либо умрёт брат, оставив жену, но не оставив детей, то он должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.

20 Было семеро братьев. Первый женился и умер, не оставив потомства.

21 На вдове женился его брат и тоже умер, не оставив потомства. То же самое произошло и с третьим.

22 Брали её за себя все семеро, и никто из них не оставил после себя детей. После всех умерла и женщина.

23 Чьей женой будет эта женщина после воскресения? Ведь все семеро были женаты на ней.

24 Иса ответил им: – Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писания, ни силы Всевышнего?

25 Воскресшие из мёртвых не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.

26 А о том, что мёртвые воскресают, разве вы не читали в Таурате, в книге Мусы, историю о терновом кусте? Там Всевышний сказал Мусе: «Я – Бог Ибрахима, Бог Исхака и Бог Якуба». .

27 Он Бог не мёртвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь.

28 Один из учителей Таурата, слушая этот спор, заметил, как хорошо ответил Иса, и спросил у Него: – Какое из повелений в Законе самое важное?

29 Иса ответил: – Самое важное повеление – это: «Слушай, Исраил! Вечный, наш Бог, – единый Бог.

30 Люби Вечного, Бога твоего, всем сердцем и всей душой, всем разумом и всеми силами своими». .

31 Второе повеление: «Люби ближнего твоего, как самого себя». . Нет повелений важнее этих двух.

32 Учитель Таурата сказал: – Прекрасно, Учитель. Ты прав, говоря, что Всевышний один, и нет другого Бога, кроме Него.

33 Любить Его всем сердцем, всем разумом, всеми силами и любить ближнего, как самого себя, – это важнее, чем все всесожжения и жертвы.

34 Иса, видя, как разумно ответил учитель Таурата, сказал ему: – Недалеко ты от Царства Всевышнего. С тех пор никто больше не решался задавать Ему вопросы.

35 Продолжая учить в храме, Иса сказал: – Почему учители Таурата говорят, что Масих – лишь сын Давуда?

36 Ведь сам Давуд сказал под водительством Святого Духа:
«Вечный сказал моему Повелителю: сядь по правую руку от Меня,пока Я не повергну всех врагов Твоих к ногам Твоим». .

37 Сам Давуд называет Масиха Повелителем. Как же в таком случае Он может быть всего лишь его сыном? Большая толпа слушала Ису с радостью.

38 А Он учил: – Остерегайтесь учителей Таурата. Они любят наряжаться в длинные одежды и любят, когда их приветствуют в людных местах.

39 Они сидят на самых почётных местах в молитвенных домах и на званых обедах.

40 Они разоряют дома вдов и напоказ долго молятся. Таких ждёт очень суровое наказание.

41 Сев напротив сокровищницы храма, Иса смотрел, как люди кладут в неё деньги. Многие богачи бросали помногу.

42 Но вот подошла бедная вдова и бросила две медные монетки. .

43 Иса подозвал учеников и сказал им: – Говорю вам истину, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал в сокровищницу,

44 потому что все давали от своего избытка, а она от своей нищеты положила всё, что у неё было на жизнь.

Вiд Марка Розділ 12	Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка Глава 12
1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.	1 И Он стал говорить с ними притчами. – Один человек посадил виноградник, обнёс его забором, выкопал яму для давильни и построил сторожевую башню. Он отдал виноградник внаём виноградарям, а сам уехал в далёкую страну.
2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.	2 Когда пришло время, он послал раба к виноградарям, чтобы тот забрал у них причитающуюся ему часть урожая.
3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.	3 Но виноградари схватили раба, избили и отослали с пустыми руками.
4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.	4 Тогда хозяин послал к ним другого раба; но они разбили ему голову и издевались над ним.
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.	5 Хозяин послал ещё одного раба; его виноградари убили. Он посылал ещё многих рабов, но виноградари одних избивали, других убивали.
6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“	6 В конце концов у хозяина остался только его единственный любимый сын. Он послал его к ним последним. «Сына-то моего они устыдятся», – думал он.
7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“	7 Но виноградари сказали друг другу: «Это наследник. Давайте убьём его, и наследство будет нашим».
8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.	8 Они схватили его, убили и выбросили его из виноградника.
9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.	9 Что же сделает хозяин виноградника? Конечно же, он придёт и убьёт виноградарей, а виноградник отдаст другим.
10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!	10 Разве вы не читали в Писании: «Камень, который отвергли строители, стал краеугольным.
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.	11 Это совершил Вечный, и как это удивительно для нас!»
12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.	12 Когда предводители народа поняли, что эту притчу Иса рассказал о них, они хотели арестовать Его, но побоялись народа. Поэтому они оставили Его и ушли.
13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.	13 Потом они подослали к Исе блюстителей Закона и сторонников правителя Ирода, чтобы те поймали Его на слове.
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“	14 Подойдя к Исе, они сказали: – Учитель! Мы знаем, что Ты Человек честный и не стремишься никому угодить. Ты беспристрастен и истинно учишь пути Всевышнего. Следует ли платить налог римскому императору или нет? Платить нам или не платить?
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.	15 Иса, зная их лицемерие, сказал: – Вы хотите поймать Меня на слове? Принесите Мне посмотреть серебряную монету. .
16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.	16 Ему принесли монету, и Он спросил: – Кто на ней изображён и чьё на ней имя?– Императора, – ответили они.
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.	17 – Отдавайте императору то, что принадлежит императору, а Всевышнему – то, что принадлежит Всевышнему, – сказал им Иса. Они были поражены Его ответом.
18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:	18 К Исе подошли саддукеи, . которые утверждают, что нет воскресения мёртвых. Они спросили Его:
19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.	19 – Учитель, Муса написал, что если у кого-либо умрёт брат, оставив жену, но не оставив детей, то он должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.
20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.	20 Было семеро братьев. Первый женился и умер, не оставив потомства.
21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.	21 На вдове женился его брат и тоже умер, не оставив потомства. То же самое произошло и с третьим.
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.	22 Брали её за себя все семеро, и никто из них не оставил после себя детей. После всех умерла и женщина.
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.	23 Чьей женой будет эта женщина после воскресения? Ведь все семеро были женаты на ней.
24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?	24 Иса ответил им: – Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писания, ни силы Всевышнего?
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.	25 Воскресшие из мёртвых не будут ни жениться, ни выходить замуж, а будут как ангелы на небесах.
26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,	26 А о том, что мёртвые воскресают, разве вы не читали в Таурате, в книге Мусы, историю о терновом кусте? Там Всевышний сказал Мусе: «Я – Бог Ибрахима, Бог Исхака и Бог Якуба». .
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.	27 Он Бог не мёртвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь.
28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“	28 Один из учителей Таурата, слушая этот спор, заметил, как хорошо ответил Иса, и спросил у Него: – Какое из повелений в Законе самое важное?
29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.	29 Иса ответил: – Самое важное повеление – это: «Слушай, Исраил! Вечный, наш Бог, – единый Бог.
30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)	30 Люби Вечного, Бога твоего, всем сердцем и всей душой, всем разумом и всеми силами своими». .
31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“	31 Второе повеление: «Люби ближнего твоего, как самого себя». . Нет повелений важнее этих двух.
32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,	32 Учитель Таурата сказал: – Прекрасно, Учитель. Ты прав, говоря, что Всевышний один, и нет другого Бога, кроме Него.
33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“	33 Любить Его всем сердцем, всем разумом, всеми силами и любить ближнего, как самого себя, – это важнее, чем все всесожжения и жертвы.
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.	34 Иса, видя, как разумно ответил учитель Таурата, сказал ему: – Недалеко ты от Царства Всевышнего. С тех пор никто больше не решался задавать Ему вопросы.
35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?	35 Продолжая учить в храме, Иса сказал: – Почему учители Таурата говорят, что Масих – лишь сын Давуда?
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	36 Ведь сам Давуд сказал под водительством Святого Духа: «Вечный сказал моему Повелителю: сядь по правую руку от Меня,пока Я не повергну всех врагов Твоих к ногам Твоим». .
37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.	37 Сам Давуд называет Масиха Повелителем. Как же в таком случае Он может быть всего лишь его сыном? Большая толпа слушала Ису с радостью.
38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,	38 А Он учил: – Остерегайтесь учителей Таурата. Они любят наряжаться в длинные одежды и любят, когда их приветствуют в людных местах.
39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,	39 Они сидят на самых почётных местах в молитвенных домах и на званых обедах.
40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“	40 Они разоряют дома вдов и напоказ долго молятся. Таких ждёт очень суровое наказание.
41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.	41 Сев напротив сокровищницы храма, Иса смотрел, как люди кладут в неё деньги. Многие богачи бросали помногу.
42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.	42 Но вот подошла бедная вдова и бросила две медные монетки. .
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.	43 Иса подозвал учеников и сказал им: – Говорю вам истину, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал в сокровищницу,
44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.	44 потому что все давали от своего избытка, а она от своей нищеты положила всё, что у неё было на жизнь.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 12

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 12

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 12

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 12

Старий
завіт

Новий
завіт