Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

Евангелие от Марка

Глава 14

1 Через два дня наступала Пасха и праздник Пресных хлебов. Первосвященники и учители Закона искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Иисуса и убить.

2 — Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.

3 Иисус в это время был в Вифании, в доме Симона прокаженного. Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда. Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Иисусу.

4 Некоторые из присутствовавших возмутились: — Зачем так тратить благовония?

5 Ведь его можно было продать больше чем за триста динариев, а деньги раздать нищим, — упрекали они ее.

6 Но Иисус сказал: — Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.

7 Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.

8 Она сделала, что могла: заранее помазала Мое тело для погребения.

9 Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.

10 Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.

11 Услышав, для чего он пришел, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.

12 В первый день праздника Пресных хлебов, когда закалывали пасхальных ягнят, ученики спросили Иисуса: — Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?

13 И Он послал двух учеников, сказав им: — Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.

14 Скажите хозяину дома, куда этот человек войдет: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»

15 Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.

16 Ученики пошли, вошли в город; и все произошло так, как им сказал Иисус. Они приготовили пасхальный ужин.

17 Вечером Иисус пришел туда с двенадцатью.

18 Когда они возлежали и ели, Иисус сказал: — Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.

19 Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его: — Но ведь это не я?

20 — Один из двенадцати, — ответил Иисус, — тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.

21 Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.

22 Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал: — Возьмите, это Мое тело.

23 Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее и подал им, и они все пили из нее.

24 — Это Моя кровь завета, проливаемая за многих, — сказал Иисус.

25 — Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое вино в Божьем Царстве.

26 Они спели и пошли на Оливковую гору.

27 — Вы все отступитесь от Меня, — сказал им Иисус, — ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы».

28 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

29 Петр сказал Ему: — Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.

30 — Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем петух пропоет два раза, ты трижды отречешься от Меня.

31 Но Петр уверял: — Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все говорили то же.

32 Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иисус сказал Своим ученикам: — Посидите здесь, пока Я буду молиться.

33 Он взял с Собой Петра, Иакова и Иоанна. Его охватили ужас и тревога.

34 Тогда Он сказал им: — Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.

35 Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.

36 — Абба! Отец! — сказал Он. — Ты все можешь! Пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть все будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.

37 Затем Он возвратился и нашел их спящими. — Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

39 Иисус снова ушел и молился теми же словами.

40 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Иисусу.

41 Возвратившись в третий раз, Иисус сказал им: — Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

42 Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.

43 Он еще говорил, как появился Иуда, один из двенадцати, и с ним толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники, учители Закона и старейшины.

44 Предатель так условился с ними: — Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.

45 Придя на место, Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал: — Рабби! — и поцеловал Его.

46 Пришедшие с Иудой, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.

47 Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им слугу первосвященника и отсек ему ухо.

48 — Что Я — разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? — спросил их Иисус.

49 — Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не арестовывали Меня. Но пусть исполнятся Писания.

50 Все ученики оставили Его и убежали.

51 За Иисусом пошел лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,

52 он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников.

53 В доме первосвященника, куда привели Иисуса, собрались все первосвященники, старейшины и учители Закона.

54 Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом, прошел во двор первосвященника и сел со стражниками греться у костра.

55 Первосвященники и весь Высший Совет искали показания против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.

56 Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.

57 Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:

58 — Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворенный руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».

59 Но и в этом их свидетельства не совпали.

60 Потом первосвященник, встав посредине, спросил Иисуса: — Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

61 Но Иисус молчал, не отвечая ни слова. Первосвященник опять спросил Его: — Ты ли Христос, Сын Благословенного?

62 — Я, — ответил Иисус, — и вы увидите Сына Человеческого сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.

63 Разорвав на себе одежды, первосвященник сказал: — Какие нам еще нужны свидетели?

64 Вы сами слышали кощунство! Каково ваше решение? Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.

65 Тогда некоторые начали плевать на Него; Иисусу закрывали лицо, били Его кулаками и говорили: — Пророчествуй! Потом Его стали избивать стражники.

66 Петр же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок первосвященника

67 и, увидев Петра, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала: — Ты тоже был с Иисусом из Назарета.

68 Но Петр отрицал это. — Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.

69 Служанка увидела Петра и там и опять стала говорить стоявшим рядом: — Это один из них.

70 Петр снова отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему: — Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.

71 Но Петр начал призывать проклятия и клясться: — Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.

72 И тотчас во второй раз пропел петух, и Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем два раза пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И он горько заплакал.

Вiд Марка Розділ 14	Евангелие от Марка Глава 14
1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.	1 Через два дня наступала Пасха и праздник Пресных хлебов. Первосвященники и учители Закона искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Иисуса и убить.
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.	2 — Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!	3 Иисус в это время был в Вифании, в доме Симона прокаженного. Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда. Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Иисусу.
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?	4 Некоторые из присутствовавших возмутились: — Зачем так тратить благовония?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.	5 Ведь его можно было продать больше чем за триста динариев, а деньги раздать нищим, — упрекали они ее.
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.	6 Но Иисус сказал: — Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.	7 Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.	8 Она сделала, что могла: заранее помазала Мое тело для погребения.
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“	9 Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.
10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.	10 Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.	11 Услышав, для чего он пришел, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.
12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“	12 В первый день праздника Пресных хлебов, когда закалывали пасхальных ягнят, ученики спросили Иисуса: — Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.	13 И Он послал двух учеников, сказав им: — Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“	14 Скажите хозяину дома, куда этот человек войдет: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.	15 Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.	16 Ученики пошли, вошли в город; и все произошло так, как им сказал Иисус. Они приготовили пасхальный ужин.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.	17 Вечером Иисус пришел туда с двенадцатью.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.	18 Когда они возлежали и ели, Иисус сказал: — Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“	19 Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его: — Но ведь это не я?
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.	20 — Один из двенадцати, — ответил Иисус, — тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“	21 Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“	22 Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал: — Возьмите, это Мое тело.
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.	23 Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее и подал им, и они все пили из нее.
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.	24 — Это Моя кровь завета, проливаемая за многих, — сказал Иисус.
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“	25 — Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое вино в Божьем Царстве.
26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.	26 Они спели и пошли на Оливковую гору.
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“	27 — Вы все отступитесь от Меня, — сказал им Иисус, — ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы».
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.	28 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“	29 Петр сказал Ему: — Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“	30 — Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем петух пропоет два раза, ты трижды отречешься от Меня.
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.	31 Но Петр уверял: — Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все говорили то же.
32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.	32 Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иисус сказал Своим ученикам: — Посидите здесь, пока Я буду молиться.
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.	33 Он взял с Собой Петра, Иакова и Иоанна. Его охватили ужас и тревога.
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“	34 Тогда Он сказал им: — Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.	35 Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.
36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.	36 — Абба! Отец! — сказал Он. — Ты все можешь! Пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть все будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?	37 Затем Он возвратился и нашел их спящими. — Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“	38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.	39 Иисус снова ушел и молился теми же словами.
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.	40 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Иисусу.
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!	41 Возвратившись в третий раз, Иисус сказал им: — Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.	42 Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.	43 Он еще говорил, как появился Иуда, один из двенадцати, и с ним толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники, учители Закона и старейшины.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.	44 Предатель так условился с ними: — Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.	45 Придя на место, Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал: — Рабби! — и поцеловал Его.
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.	46 Пришедшие с Иудой, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.	47 Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им слугу первосвященника и отсек ему ухо.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.	48 — Что Я — разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? — спросил их Иисус.
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.	49 — Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не арестовывали Меня. Но пусть исполнятся Писания.
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.	50 Все ученики оставили Его и убежали.
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.	51 За Иисусом пошел лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.	52 он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников.
53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.	53 В доме первосвященника, куда привели Иисуса, собрались все первосвященники, старейшины и учители Закона.
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.	54 Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом, прошел во двор первосвященника и сел со стражниками греться у костра.
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.	55 Первосвященники и весь Высший Совет искали показания против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.	56 Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:	57 Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.	58 — Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворенный руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.	59 Но и в этом их свидетельства не совпали.
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“	60 Потом первосвященник, встав посредине, спросил Иисуса: — Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“	61 Но Иисус молчал, не отвечая ни слова. Первосвященник опять спросил Его: — Ты ли Христос, Сын Благословенного?
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“	62 — Я, — ответил Иисус, — и вы увидите Сына Человеческого сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?	63 Разорвав на себе одежды, первосвященник сказал: — Какие нам еще нужны свидетели?
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.	64 Вы сами слышали кощунство! Каково ваше решение? Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.	65 Тогда некоторые начали плевать на Него; Иисусу закрывали лицо, били Его кулаками и говорили: — Пророчествуй! Потом Его стали избивать стражники.
66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,	66 Петр же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок первосвященника
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“	67 и, увидев Петра, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала: — Ты тоже был с Иисусом из Назарета.
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.	68 Но Петр отрицал это. — Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“	69 Служанка увидела Петра и там и опять стала говорить стоявшим рядом: — Это один из них.
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.	70 Петр снова отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему: — Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“	71 Но Петр начал призывать проклятия и клясться: — Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.	72 И тотчас во второй раз пропел петух, и Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем два раза пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И он горько заплакал.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 14

Евангелие от Марка

Глава 14

Вiд Марка

Розділ 14

Евангелие от Марка

Глава 14

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 14

Евангелие от Марка

Глава 14

Вiд Марка

Розділ 14

Евангелие от Марка

Глава 14

Старий
завіт

Новий
завіт