Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 7

1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,

2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.

3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.

5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.

10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.

11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,

12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.

14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“

35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!

36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Евангелие от Марка

Глава 7

1 Однажды собрались вокруг Него фарисеи и некоторые учители Закона из Иерусалима.

2 Они обратили внимание, что некоторые ученики Иисуса принимали пищу ритуально нечистыми, то есть неомытыми руками.

3 Фарисеи, и вообще иудеи, строго следуя обычаям своих предков, не садятся есть, не помыв установленным образом руки.

4 Они не едят ничего, принесенного с рынка, пока не совершат ритуального омовения. Ими соблюдается также и множество других установлений, как, например, о мытье чаш, кувшинов и медной посуды.

5 Поэтому фарисеи и учители Закона спросили Иисуса: — Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Почему они едят нечистыми руками?

6 Иисус ответил им: — Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас, лицемерах: «Этот народ чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня.

7 Они поклоняются Мне впустую, и их учение состоит из человеческих предписаний».

8 Оставив Божью заповедь, вы соблюдаете человеческое предание.

9 Вы ловко умеете подменять заповедь Божью вашими собственными традициями.

10 Ведь Моисей сказал: «Почитай отца и мать» и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти».

11 Вы же говорите, что если человек скажет отцу или матери: «То, чем я мог бы тебе помочь, — Корбан» (то есть дар Богу),

12 то вы уже позволяете ему ничего не делать для своего отца или матери.

13 Вы отменяете Божье слово собственным преданием, которое вы установили, и многое, подобное этому, вы делаете.

14 Иисус снова подозвал к Себе народ и сказал: — Выслушайте Меня все и постарайтесь понять.

15 Ничто из того, что входит в человека извне, не может сделать его нечистым; нечистым человека делает то, что исходит из него.

16 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.

17 Когда Иисус оставил толпу и вошел в дом, ученики спросили Его об этой притче.

18 — Так и вы тоже не понимаете? — сказал Он им. — Неужели вы не понимаете, что все, что входит в человека извне, не может осквернить его?

19 Оно входит не в сердце человека, а в его желудок, а потом выходит вон. (Так Он объявил чистой любую пищу.)

20 Но то, что исходит из человека, — продолжал Он, — вот это и оскверняет его.

21 Потому что изнутри, из сердца человека, исходят злые мысли, разврат, воровство, убийство,

22 супружеская неверность, жадность, злоба, коварство, распутство, зависть, клевета, надменность и безрассудство.

23 Все это зло исходит изнутри, и именно оно оскверняет человека.

24 Оттуда Иисус отправился в окрестности Тира. Он остановился в одном доме и не хотел, чтобы кто-либо знал о Его приходе, но Ему все равно не удалось сохранить это в тайне.

25 О приходе Иисуса узнала одна женщина, маленькая дочь которой была одержима нечистым духом. Эта женщина пришла и пала к Его ногам,

26 а она была язычницей, сирофиникиянкой. И она попросила Иисуса, чтобы Он изгнал демона из ее дочери.

27 Иисус сказал ей: — Пусть сначала наедятся дети, ведь нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собачкам.

28 — Господи, — ответила женщина, — но ведь и собачки едят под столом крошки, которые роняют дети.

29 — За твой ответ, — сказал ей Иисус, — иди, демон вышел из твоей дочери.

30 Она пошла домой и увидела, что ее дочь лежит в постели, а демон из нее вышел.

31 Возвращаясь из окрестностей Тира, Иисус через Сидон вышел к Галилейскому озеру в области Десятиградия.

32 Там к Иисусу привели глухого и косноязычного человека и попросили возложить на него руку.

33 Иисус отвел его в сторону, вложил Свои пальцы ему в уши, затем сплюнул Себе на пальцы и прикоснулся к языку человека.

34 Потом Он поднял глаза к небу, тяжело вздохнул и сказал: — Эффата! Это означает: «Откройся!»

35 К человеку тотчас же вернулся слух, скованный язык стал двигаться, и он начал говорить ясно.

36 Иисус запретил людям рассказывать об этом исцелении. Однако чем больше Он запрещал, тем больше они рассказывали.

37 Их удивлению не было предела. — Все, что Он делает — хорошо, — говорили люди. — У Него и глухие начинают слышать, и немые — говорить!

Вiд Марка Розділ 7	Евангелие от Марка Глава 7
1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,	1 Однажды собрались вокруг Него фарисеи и некоторые учители Закона из Иерусалима.
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.	2 Они обратили внимание, что некоторые ученики Иисуса принимали пищу ритуально нечистыми, то есть неомытыми руками.
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;	3 Фарисеи, и вообще иудеи, строго следуя обычаям своих предков, не садятся есть, не помыв установленным образом руки.
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.	4 Они не едят ничего, принесенного с рынка, пока не совершат ритуального омовения. Ими соблюдается также и множество других установлений, как, например, о мытье чаш, кувшинов и медной посуды.
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“	5 Поэтому фарисеи и учители Закона спросили Иисуса: — Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Почему они едят нечистыми руками?
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.	6 Иисус ответил им: — Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас, лицемерах: «Этот народ чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня.
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.	7 Они поклоняются Мне впустую, и их учение состоит из человеческих предписаний».
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.	8 Оставив Божью заповедь, вы соблюдаете человеческое предание.
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.	9 Вы ловко умеете подменять заповедь Божью вашими собственными традициями.
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.	10 Ведь Моисей сказал: «Почитай отца и мать» и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти».
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,	11 Вы же говорите, что если человек скажет отцу или матери: «То, чем я мог бы тебе помочь, — Корбан» (то есть дар Богу),
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,	12 то вы уже позволяете ему ничего не делать для своего отца или матери.
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.	13 Вы отменяете Божье слово собственным преданием, которое вы установили, и многое, подобное этому, вы делаете.
14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!	14 Иисус снова подозвал к Себе народ и сказал: — Выслушайте Меня все и постарайтесь понять.
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.	15 Ничто из того, что входит в человека извне, не может сделать его нечистым; нечистым человека делает то, что исходит из него.
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“	16 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.	17 Когда Иисус оставил толпу и вошел в дом, ученики спросили Его об этой притче.
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?	18 — Так и вы тоже не понимаете? — сказал Он им. — Неужели вы не понимаете, что все, что входит в человека извне, не может осквернить его?
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.	19 Оно входит не в сердце человека, а в его желудок, а потом выходит вон. (Так Он объявил чистой любую пищу.)
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.	20 Но то, что исходит из человека, — продолжал Он, — вот это и оскверняет его.
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,	21 Потому что изнутри, из сердца человека, исходят злые мысли, разврат, воровство, убийство,
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.	22 супружеская неверность, жадность, злоба, коварство, распутство, зависть, клевета, надменность и безрассудство.
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“	23 Все это зло исходит изнутри, и именно оно оскверняет человека.
24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.	24 Оттуда Иисус отправился в окрестности Тира. Он остановился в одном доме и не хотел, чтобы кто-либо знал о Его приходе, но Ему все равно не удалось сохранить это в тайне.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.	25 О приходе Иисуса узнала одна женщина, маленькая дочь которой была одержима нечистым духом. Эта женщина пришла и пала к Его ногам,
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.	26 а она была язычницей, сирофиникиянкой. И она попросила Иисуса, чтобы Он изгнал демона из ее дочери.
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“	27 Иисус сказал ей: — Пусть сначала наедятся дети, ведь нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собачкам.
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.	28 — Господи, — ответила женщина, — но ведь и собачки едят под столом крошки, которые роняют дети.
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“	29 — За твой ответ, — сказал ей Иисус, — иди, демон вышел из твоей дочери.
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.	30 Она пошла домой и увидела, что ее дочь лежит в постели, а демон из нее вышел.
31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.	31 Возвращаясь из окрестностей Тира, Иисус через Сидон вышел к Галилейскому озеру в области Десятиградия.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.	32 Там к Иисусу привели глухого и косноязычного человека и попросили возложить на него руку.
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.	33 Иисус отвел его в сторону, вложил Свои пальцы ему в уши, затем сплюнул Себе на пальцы и прикоснулся к языку человека.
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“	34 Потом Он поднял глаза к небу, тяжело вздохнул и сказал: — Эффата! Это означает: «Откройся!»
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!	35 К человеку тотчас же вернулся слух, скованный язык стал двигаться, и он начал говорить ясно.
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.	36 Иисус запретил людям рассказывать об этом исцелении. Однако чем больше Он запрещал, тем больше они рассказывали.
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“	37 Их удивлению не было предела. — Все, что Он делает — хорошо, — говорили люди. — У Него и глухие начинают слышать, и немые — говорить!

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт