CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Дiї

Розділ 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Деяния апостолов

Глава 20

1 Когда беспорядки утихли, Павел созвал учеников, ободрил их, попрощался и отправился в Македонию.

2 Проходя через разные области, Павел многими словами ободрял верующих. Придя в Грецию,

3 он провел там три месяца. Когда он собирался отплыть в Сирию, иудеи подготовили покушение на него, и он, узнав об этом, решил возвращаться через Македонию.

4 Его сопровождали Сопатр, сын Пирра, из Вереи, фессалоникийцы Аристарх и Секунд, Гай из Дервии и Тимофей, а также Тихик и Трофим из провинции Азия.

5 Они пошли вперед и ожидали нас в Троаде.

6 Мы же после праздника Пресных хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли семь дней.

7 В первый день недели мы собрались вместе для преломления хлеба. Павел беседовал с ними, и, так как он намеревался на следующий день отправиться в путь, его речь затянулась до полуночи.

8 В верхней комнате, где мы собрались, горело много ламп.

9 На окне сидел молодой человек по имени Евтих. Поскольку Павел долго говорил, Евтих погрузился в глубокий сон и упал на землю с третьего этажа. Когда его подняли, он был мертв.

10 Павел спустился, лег сверху на молодого человека и обнял его. — Не волнуйтесь, — сказал он, — он жив!

11 Павел поднялся наверх, разломил хлеб и стал есть. На рассвете, закончив говорить, Павел отправился в путь,

12 а молодого человека отвели домой живым, и всех это очень обрадовало.

13 Мы сели на корабль и отправились в Асс, намереваясь забрать там Павла. Он сам так распорядился, потому что хотел отправиться по суше.

14 В Ассе он встретил нас, и мы, взяв его на корабль, отправились в Митилину.

15 Отплыв оттуда, мы на следующий день прибыли к Хиосу. Спустя еще день мы пристали в Самосе, а еще через день — в Милете.

16 Павел решил миновать Эфес, чтобы не задерживаться в провинции Азия, так как он спешил, желая успеть в Иерусалим ко дню Пятидесятницы.

17 Из Милета Павел послал в Эфес, прося старейшин церкви прийти к нему.

18 Когда те пришли, он сказал им: — Вы знаете, как я жил здесь у вас все время с первого дня, когда я пришел в провинцию Азия.

19 Я со смирением и слезами служил Господу, несмотря на все испытания, через которые мне пришлось пройти из-за заговоров иудеев.

20 Я не упускал ничего из того, что было бы полезно вам, проповедуя и уча вас всенародно и по домам.

21 Я говорил и иудеям, и грекам, что они должны в раскаянии обратиться к Богу и верить в нашего Господа Иисуса.

22 Сейчас же я, понуждаемый Духом, иду в Иерусалим, не зная, что там со мной будет.

23 Я знаю лишь, что в каждом городе Святой Дух свидетельствует мне о том, что меня ждут узы и страдания.

24 Но я не дорожу своей жизнью, только бы мне пройти мой путь и завершить порученное мне Господом Иисусом служение — свидетельствовать Радостную Весть о благодати Божьей.

25 И сейчас я знаю, что все вы, с кем я общался и кому возвещал о Царстве, никогда меня больше не увидите.

26 Поэтому я заявляю сегодня: я не повинен ни в чьей погибели,

27 потому что я без утайки возвещал вам весь Божий план.

28 Смотрите за собой и за всем стадом, в котором Святой Дух поставил вас руководителями, чтобы вы пасли церковь Божью, которую Он приобрел Себе ценой Своей собственной крови.

29 Я знаю, что когда я уйду, к вам придут лютые волки, а они стада не пощадят.

30 Даже среди вас самих появятся люди, которые станут искажать истину, чтобы увести учеников за собой.

31 Поэтому будьте бдительны! Помните, что я целых три года предупреждал со слезами день и ночь каждого из вас.

32 Сейчас я вверяю вас Богу и слову Его благодати, которое может назидать вас и дать вам наследие среди Его святого народа.

33 Я ни от кого не хотел брать ни серебра, ни золота, ни одежды.

34 Вы сами знаете, что я своими руками зарабатывал на свои нужды и на нужды моих спутников.

35 Во всем, что бы я ни делал, я показывал вам пример того, что так трудясь, мы должны помогать слабым, помня слова Господа Иисуса: «Блаженнее давать, чем принимать».

36 Сказав это, Павел преклонил вместе со всеми колени и помолился.

37 Все плакали и, обнимая Павла, целовали его.

38 Их особенно опечалили его слова о том, что они никогда больше его не увидят. Потом они проводили Павла до корабля.

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

1 Когда беспорядки утихли, Павел созвал учеников, ободрил их, попрощался и отправился в Македонию.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

2 Проходя через разные области, Павел многими словами ободрял верующих. Придя в Грецию,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

3 он провел там три месяца. Когда он собирался отплыть в Сирию, иудеи подготовили покушение на него, и он, узнав об этом, решил возвращаться через Македонию.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

4 Его сопровождали Сопатр, сын Пирра, из Вереи, фессалоникийцы Аристарх и Секунд, Гай из Дервии и Тимофей, а также Тихик и Трофим из провинции Азия.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

5 Они пошли вперед и ожидали нас в Троаде.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

6 Мы же после праздника Пресных хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли семь дней.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

7 В первый день недели мы собрались вместе для преломления хлеба. Павел беседовал с ними, и, так как он намеревался на следующий день отправиться в путь, его речь затянулась до полуночи.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

8 В верхней комнате, где мы собрались, горело много ламп.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

9 На окне сидел молодой человек по имени Евтих. Поскольку Павел долго говорил, Евтих погрузился в глубокий сон и упал на землю с третьего этажа. Когда его подняли, он был мертв.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

10 Павел спустился, лег сверху на молодого человека и обнял его. — Не волнуйтесь, — сказал он, — он жив!

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

11 Павел поднялся наверх, разломил хлеб и стал есть. На рассвете, закончив говорить, Павел отправился в путь,

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

12 а молодого человека отвели домой живым, и всех это очень обрадовало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

13 Мы сели на корабль и отправились в Асс, намереваясь забрать там Павла. Он сам так распорядился, потому что хотел отправиться по суше.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

14 В Ассе он встретил нас, и мы, взяв его на корабль, отправились в Митилину.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

15 Отплыв оттуда, мы на следующий день прибыли к Хиосу. Спустя еще день мы пристали в Самосе, а еще через день — в Милете.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

16 Павел решил миновать Эфес, чтобы не задерживаться в провинции Азия, так как он спешил, желая успеть в Иерусалим ко дню Пятидесятницы.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

17 Из Милета Павел послал в Эфес, прося старейшин церкви прийти к нему.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

18 Когда те пришли, он сказал им: — Вы знаете, как я жил здесь у вас все время с первого дня, когда я пришел в провинцию Азия.

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

19 Я со смирением и слезами служил Господу, несмотря на все испытания, через которые мне пришлось пройти из-за заговоров иудеев.

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

20 Я не упускал ничего из того, что было бы полезно вам, проповедуя и уча вас всенародно и по домам.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

21 Я говорил и иудеям, и грекам, что они должны в раскаянии обратиться к Богу и верить в нашего Господа Иисуса.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

22 Сейчас же я, понуждаемый Духом, иду в Иерусалим, не зная, что там со мной будет.

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

23 Я знаю лишь, что в каждом городе Святой Дух свидетельствует мне о том, что меня ждут узы и страдания.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

24 Но я не дорожу своей жизнью, только бы мне пройти мой путь и завершить порученное мне Господом Иисусом служение — свидетельствовать Радостную Весть о благодати Божьей.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

25 И сейчас я знаю, что все вы, с кем я общался и кому возвещал о Царстве, никогда меня больше не увидите.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

26 Поэтому я заявляю сегодня: я не повинен ни в чьей погибели,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

27 потому что я без утайки возвещал вам весь Божий план.

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

28 Смотрите за собой и за всем стадом, в котором Святой Дух поставил вас руководителями, чтобы вы пасли церковь Божью, которую Он приобрел Себе ценой Своей собственной крови.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

29 Я знаю, что когда я уйду, к вам придут лютые волки, а они стада не пощадят.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

30 Даже среди вас самих появятся люди, которые станут искажать истину, чтобы увести учеников за собой.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

31 Поэтому будьте бдительны! Помните, что я целых три года предупреждал со слезами день и ночь каждого из вас.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

32 Сейчас я вверяю вас Богу и слову Его благодати, которое может назидать вас и дать вам наследие среди Его святого народа.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

33 Я ни от кого не хотел брать ни серебра, ни золота, ни одежды.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

34 Вы сами знаете, что я своими руками зарабатывал на свои нужды и на нужды моих спутников.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

35 Во всем, что бы я ни делал, я показывал вам пример того, что так трудясь, мы должны помогать слабым, помня слова Господа Иисуса: «Блаженнее давать, чем принимать».

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

36 Сказав это, Павел преклонил вместе со всеми колени и помолился.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

37 Все плакали и, обнимая Павла, целовали его.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

38 Их особенно опечалили его слова о том, что они никогда больше его не увидят. Потом они проводили Павла до корабля.

1.0x