| ДiїРозділ 20 | 
| 1  | 
| 2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди, | 
| 3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. | 
| 4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим. | 
| 5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді. | 
| 6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́. | 
| 7  | 
| 8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел. | 
| 9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого. | 
| 10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“ | 
| 11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув. | 
| 12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало. | 
| 13  | 
| 14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну. | 
| 15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету. | 
| 16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. | 
| 17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. | 
| 18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в, | 
| 19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови, | 
| 20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х. | 
| 21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа. | 
| 22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені, | 
| 23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене. | 
| 24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої. | 
| 25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже. | 
| 26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх, | 
| 27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! | 
| 28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. | 
| 29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. | 
| 30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою. | 
| 31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки. | 
| 32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених. | 
| 33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. | 
| 34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. | 
| 35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“ | 
| 36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився. | 
| 37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували. | 
| 38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля. | 
| Деяния апостоловГлава 20 | 
| 1  | 
| 2 Пройдя | 
| 3 Там пробыл | 
| 4 Его | 
| 5 Они, | 
| 6 А | 
| 7  | 
| 8 В | 
| 9 Во время | 
| 10  | 
| 11 Взойдя | 
| 12 Между тем | 
| 13  | 
| 14 Когда | 
| 15 И, отплыв | 
| 16 ибо | 
| 17  | 
| 18 и, | 
| 19 работая | 
| 20  | 
| 21 возвещая | 
| 22 И | 
| 23 только | 
| 24  | 
| 25  | 
| 26 Посему | 
| 27 ибо | 
| 28 Итак | 
| 29 Ибо | 
| 30 и | 
| 31 Посему | 
| 32 И | 
| 33 Ни серебра, | 
| 34 сами | 
| 35 Во всем | 
| 36  | 
| 37 Тогда | 
| 38 скорбя | 
| ДiїРозділ 20 | Деяния апостоловГлава 20 | 
| 1  | 1  | 
| 2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди, | 2 Пройдя | 
| 3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. | 3 Там пробыл | 
| 4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим. | 4 Его | 
| 5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді. | 5 Они, | 
| 6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́. | 6 А | 
| 7  | 7  | 
| 8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел. | 8 В | 
| 9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого. | 9 Во время | 
| 10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“ | 10  | 
| 11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув. | 11 Взойдя | 
| 12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало. | 12 Между тем | 
| 13  | 13  | 
| 14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну. | 14 Когда | 
| 15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету. | 15 И, отплыв | 
| 16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. | 16 ибо | 
| 17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. | 17  | 
| 18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в, | 18 и, | 
| 19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови, | 19 работая | 
| 20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х. | 20  | 
| 21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа. | 21 возвещая | 
| 22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені, | 22 И | 
| 23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене. | 23 только | 
| 24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої. | 24  | 
| 25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже. | 25  | 
| 26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх, | 26 Посему | 
| 27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! | 27 ибо | 
| 28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. | 28 Итак | 
| 29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. | 29 Ибо | 
| 30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою. | 30 и | 
| 31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки. | 31 Посему | 
| 32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених. | 32 И | 
| 33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. | 33 Ни серебра, | 
| 34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. | 34 сами | 
| 35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“ | 35 Во всем | 
| 36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився. | 36  | 
| 37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували. | 37 Тогда | 
| 38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля. | 38 скорбя |