Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Евангелие от Марка

Глава 12

1 Иисус стал учить народ и Своих учеников притчами: «Один человек посадил виноградник, огородил его, вырыл яму для винного пресса и построил башню. Затем он сдал виноградник внаём нескольким виноградарям и отлучился.

2 В положенное время он послал к виноградарям слугу, чтобы тот получил с них причитающуюся ему долю урожая с виноградника.

3 Но они схватили слугу, избили его и отослали прочь ни с чем.

4 Хозяин виноградника послал к ним другого слугу, но они разбили ему голову и поиздевались над ним.

5 Тогда он послал третьего слугу, и того они убили. Он посылал и многих других: некоторых они избили, а других убили.

6 У него остался только один человек, его любимый сын. Он послал его к ним самым последним, говоря: „Они не могут отнестись к моему сыну неуважительно”.

7 Но виноградари сказали друг другу: „Это — наследник. Если мы убьём его, наследство будет наше”.

8 Тогда они схватили его, убили и выбросили его труп из виноградника.

9 Что же сделает хозяин виноградника? Он придёт, предаст виноградарей смерти и отдаст виноградник другим.

10 Разве вы не читали в Писаниях: „Камень, отвергнутый строителями, стал краеугольным.

11 Это совершил Господь, и видеть это чудесно”».

12 Иудейские предводители знали, что эта притча направлена против них и думали, как бы схватить Иисуса, но боялись народа. Поэтому, оставив Его, они ушли.

13 Позже иудейские предводители подослали к Иисусу некоторых фарисеев и иродиан, чтобы те поймали Его на слове.

14 Фарисеи и иродиане подошли и сказали Ему: «Учитель! Мы знаем, что Ты правдив и Тебя не заботит, кто что подумает, потому что Ты не пристрастен, а учишь пути Божьему в соответствии с истиной. Правильно ли платить налоги цезарю или нет? Должны ли мы платить их или нет?»

15 Но Он знал их лицемерие и поэтому сказал: «Зачем вы испытываете Меня? Принесите динарий и позвольте Мне на него взглянуть».

16 Когда они принесли монету, Иисус спросил: «Чьё здесь изображение и чьё имя?» Они ответили: «Цезаря».

17 Тогда Он сказал им: «Так отдайте цезарю цезарево, а Богу — Божье». И они удивились Его словам.

18 К Иисусу подошли несколько саддукеев (саддукеи обычно утверждают, что нет воскресения из мёртвых) и спросили Его:

19 «Учитель! Моисей написал для нас, что если человек умрёт бездетным, то его брат должен жениться на вдове и иметь с ней детей для продолжения рода умершего брата.

20 Было семеро братьев. Первый из них женился, но умер, не оставив детей.

21 На этой женщине женился второй брат и тоже умер, не оставив детей. То же самое случилось и с третьим братом.

22 Ни один из семерых братьев не оставил детей. Последней умерла женщина.

23 При воскресении, когда люди воскреснут из мёртвых, кому она будет женой? Ведь она была женой семерых».

24 Тогда Иисус сказал им: «Потому и заблуждаетесь вы, так как не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

25 Потому что, когда люди воскреснут из мёртвых, они не будут ни жениться, ни выходить замуж, а уподобятся Ангелам на небесах.

26 Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы в книге Моисея о пылающем кусте и о том, как Бог сказал Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака, Бог Иакова”.

27 Он — Бог не мёртвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь!»

28 Один из законников подошёл Иисус и, слыша, как саддукеи и фарисеи спорили с Ним и как хорошо Христос отвечал им, спросил: «Какая заповедь важнейшая из всех?»

29 Иисус ответил: «Вот важнейшая заповедь: „Слушай, народ Израиля! Господь Бог наш есть Господь единственный,

30 и ты должен любить Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей, всем разумом твоим и всей силой твоей ”.

31 Вторая заповедь такая: „Люби ближнего своего, как самого себя ”. Нет никакой другой заповеди важнее этих».

32 Тогда законоучитель ответил Ему: «Хорошо сказано, Учитель. Ты прав, говоря, что Бог — единственный, и нет другого, кроме Него.

33 И любить Его всем сердцем своим, всем разумом своим и всей силой своей, и любить ближнего своего, как самого себя, означает гораздо больше, чем все приношения и жертвы».

34 Когда Иисус увидел, что тот отвечает так разумно, Он сказал: «Ты недалёк от Царства Божьего». После этого никто не решался задавать Ему вопросы.

35 Когда Иисус учил народ в храме, Он сказал: «Как могут законоучители говорить, что Христос — сын Давида?

36 Давид сам, вдохновлённый Духом Святым, сказал: „Господь сказал Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.

37 Давид сам называет Его Господом. Так как же Он может быть его Сыном?» И множество народа внимало Ему с восторгом.

38 Иисус продолжал учить: «Берегитесь законоучителей! Они любят ходить в длинных одеждах, принимать приветствия на площадях

39 и занимать самые почётные места в синагогах и на пиршествах.

40 Они, пожирающие имущество вдов и подолгу молящиеся напоказ, получат тягчайшее наказание».

41 Сев напротив ящика для сбора пожертвований, Иисус наблюдал, как люди клали в него деньги. И многие богачи клали много денег.

42 А одна бедная вдова, придя, положила две медные монеты, которые составляли всего один кодрант.

43 Тогда, призвав к Себе Своих учеников, Иисус сказал им: «Правду вам говорю, что эта бедная вдова положила в ящик для пожертвований больше, чем все богачи,

44 так как те пожертвовали от своего избытка, она же отдала всё, что у неё было на жизнь».

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие от Марка

Глава 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

1 Иисус стал учить народ и Своих учеников притчами: «Один человек посадил виноградник, огородил его, вырыл яму для винного пресса и построил башню. Затем он сдал виноградник внаём нескольким виноградарям и отлучился.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

2 В положенное время он послал к виноградарям слугу, чтобы тот получил с них причитающуюся ему долю урожая с виноградника.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

3 Но они схватили слугу, избили его и отослали прочь ни с чем.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

4 Хозяин виноградника послал к ним другого слугу, но они разбили ему голову и поиздевались над ним.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

5 Тогда он послал третьего слугу, и того они убили. Он посылал и многих других: некоторых они избили, а других убили.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

6 У него остался только один человек, его любимый сын. Он послал его к ним самым последним, говоря: „Они не могут отнестись к моему сыну неуважительно”.

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

7 Но виноградари сказали друг другу: „Это — наследник. Если мы убьём его, наследство будет наше”.

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

8 Тогда они схватили его, убили и выбросили его труп из виноградника.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

9 Что же сделает хозяин виноградника? Он придёт, предаст виноградарей смерти и отдаст виноградник другим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

10 Разве вы не читали в Писаниях: „Камень, отвергнутый строителями, стал краеугольным.

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

11 Это совершил Господь, и видеть это чудесно”».

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

12 Иудейские предводители знали, что эта притча направлена против них и думали, как бы схватить Иисуса, но боялись народа. Поэтому, оставив Его, они ушли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

13 Позже иудейские предводители подослали к Иисусу некоторых фарисеев и иродиан, чтобы те поймали Его на слове.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

14 Фарисеи и иродиане подошли и сказали Ему: «Учитель! Мы знаем, что Ты правдив и Тебя не заботит, кто что подумает, потому что Ты не пристрастен, а учишь пути Божьему в соответствии с истиной. Правильно ли платить налоги цезарю или нет? Должны ли мы платить их или нет?»

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

15 Но Он знал их лицемерие и поэтому сказал: «Зачем вы испытываете Меня? Принесите динарий и позвольте Мне на него взглянуть».

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

16 Когда они принесли монету, Иисус спросил: «Чьё здесь изображение и чьё имя?» Они ответили: «Цезаря».

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

17 Тогда Он сказал им: «Так отдайте цезарю цезарево, а Богу — Божье». И они удивились Его словам.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

18 К Иисусу подошли несколько саддукеев (саддукеи обычно утверждают, что нет воскресения из мёртвых) и спросили Его:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

19 «Учитель! Моисей написал для нас, что если человек умрёт бездетным, то его брат должен жениться на вдове и иметь с ней детей для продолжения рода умершего брата.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

20 Было семеро братьев. Первый из них женился, но умер, не оставив детей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

21 На этой женщине женился второй брат и тоже умер, не оставив детей. То же самое случилось и с третьим братом.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

22 Ни один из семерых братьев не оставил детей. Последней умерла женщина.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

23 При воскресении, когда люди воскреснут из мёртвых, кому она будет женой? Ведь она была женой семерых».

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

24 Тогда Иисус сказал им: «Потому и заблуждаетесь вы, так как не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

25 Потому что, когда люди воскреснут из мёртвых, они не будут ни жениться, ни выходить замуж, а уподобятся Ангелам на небесах.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

26 Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы в книге Моисея о пылающем кусте и о том, как Бог сказал Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака, Бог Иакова”.

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

27 Он — Бог не мёртвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь!»

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

28 Один из законников подошёл Иисус и, слыша, как саддукеи и фарисеи спорили с Ним и как хорошо Христос отвечал им, спросил: «Какая заповедь важнейшая из всех?»

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

29 Иисус ответил: «Вот важнейшая заповедь: „Слушай, народ Израиля! Господь Бог наш есть Господь единственный,

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

30 и ты должен любить Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей, всем разумом твоим и всей силой твоей ”.

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

31 Вторая заповедь такая: „Люби ближнего своего, как самого себя ”. Нет никакой другой заповеди важнее этих».

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

32 Тогда законоучитель ответил Ему: «Хорошо сказано, Учитель. Ты прав, говоря, что Бог — единственный, и нет другого, кроме Него.

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

33 И любить Его всем сердцем своим, всем разумом своим и всей силой своей, и любить ближнего своего, как самого себя, означает гораздо больше, чем все приношения и жертвы».

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

34 Когда Иисус увидел, что тот отвечает так разумно, Он сказал: «Ты недалёк от Царства Божьего». После этого никто не решался задавать Ему вопросы.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

35 Когда Иисус учил народ в храме, Он сказал: «Как могут законоучители говорить, что Христос — сын Давида?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

36 Давид сам, вдохновлённый Духом Святым, сказал: „Господь сказал Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

37 Давид сам называет Его Господом. Так как же Он может быть его Сыном?» И множество народа внимало Ему с восторгом.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

38 Иисус продолжал учить: «Берегитесь законоучителей! Они любят ходить в длинных одеждах, принимать приветствия на площадях

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

39 и занимать самые почётные места в синагогах и на пиршествах.

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

40 Они, пожирающие имущество вдов и подолгу молящиеся напоказ, получат тягчайшее наказание».

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

41 Сев напротив ящика для сбора пожертвований, Иисус наблюдал, как люди клали в него деньги. И многие богачи клали много денег.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

42 А одна бедная вдова, придя, положила две медные монеты, которые составляли всего один кодрант.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

43 Тогда, призвав к Себе Своих учеников, Иисус сказал им: «Правду вам говорю, что эта бедная вдова положила в ящик для пожертвований больше, чем все богачи,

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

44 так как те пожертвовали от своего избытка, она же отдала всё, что у неё было на жизнь».