CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 12

1 А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти.

2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

3 А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.

4 І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці.

5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього.

6 А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях.

7 І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“ І ланцюги́ йому з рук поспада́ли.

8 А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.

9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.

10 Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.

11 Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“.

12 А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося.

13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да,

14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть!

15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“ Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“

16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

18 Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром.

19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.

20 А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї.

21 Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив.

22 А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“

23 І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер.

24 Слово ж Боже росло та помно́жувалось.

25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком.

Деяния апостолов

Глава 12

1 Примерно в это время царь Ирод стал преследовать некоторых из тех, кто принадлежали к церкви.

2 Он приказал убить мечом Иакова, брата Иоанна,

3 и, увидев, что это пришлось по нраву иудеям, решил схватить и Петра. Все эти события произошли в дни праздника Пресных Хлебов.

4 Схватив Петра, Ирод бросил его в темницу и приказал отряду из шестнадцати солдат охранять его, потому что намеревался после Пасхи вывести его к народу на суд.

5 Петра держали в темнице, а церковь же усердно молилась о нём Богу.

6 Ночью, накануне того дня, когда Ирод собирался вывести его к народу, Пётр спал, скованный двумя цепями между двумя воинами, а стражники у ворот охраняли темницу.

7 Внезапно Ангел Господний явился в темницу и озарил её светом. Дотронувшись до Петра, он разбудил его, сказав: «Встань скорее!» И цепи упали с рук Петра.

8 Тогда Ангел повелел ему: «Оденься и надень сандалии». Пётр сделал так. Ангел сказал ему: «Надень плащ и следуй за мной».

9 Пётр вышел за ним, не зная, что всё, что делал Ангел, происходило наяву, так как полагал, что это видение.

10 Пройдя мимо первой и второй охраны, они подошли к железным воротам, которые вели в город. Ворота открылись перед ними, и они вышли. Когда они прошли одну улицу, Ангел неожиданно оставил его.

11 Тогда Пётр, придя в себя, сказал: «Теперь я воистину знаю, что Господь послал Своего Ангела и спас меня от руки Ирода и от всего, что, как ожидал народ иудейский, должно было случиться со мной».

12 Убедившись в этом, Пётр пошёл к дому Марии, матери Иоанна, которого называли также Марком, где собралось и молилось много народа.

13 Пётр постучал в ворота, и служанка по имени Рода вышла посмотреть, кто там.

14 Она узнала голос Петра и от радости забыла открыть ворота. Вбежав в дом, Рода объявила, что Пётр стоит у ворот.

15 Но ученики сказали: «Ты не в своём уме». Она же настаивала на своём, а они говорили: «Это его Ангел».

16 Пётр же продолжал стучать, и когда ученики открыли дверь и увидели его, то все изумились.

17 Дав им знак рукой, чтобы они молчали, Пётр объяснил, как Господь вывел его из темницы, и повелел: «Расскажите об этом Иакову и другим братьям». Потом он отправился в другое место.

18 Когда настал день, среди воинов поднялось немалое волнение, так как они не знали, что произошло с Петром.

19 Ирод искал Петра, но не нашёл его и, допросив стражников, приказал их казнить. Он отправился из Иудеи в Кесарию и оставался там некоторое время.

20 Ирод был сильно разгневан на жителей Тира и Сидона. Они же все вместе пришли к нему и, склонив на свою сторону Власта, личного прислужника царя, просили мира, так как получали продовольствие из страны царя.

21 В назначенный для встречи день Ирод в царском одеянии воссел на престол и обратился с речью к народу.

22 Собравшиеся там люди кричали: «Это голос Бога, а не человека!»

23 Ирод принимал это как должное и не восславил Бога. За это Ангел Господний поразил его, и он умер, источённый червями.

24 Слово же Божье распространялось, и число верующих всё возрастало.

25 Варнава и Савл, закончив служение, возвратились из Иерусалима в Антиохию, приведя с собой Иоанна, по прозванию Марк.

Дiї

Розділ 12

Деяния апостолов

Глава 12

1 А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти.

1 Примерно в это время царь Ирод стал преследовать некоторых из тех, кто принадлежали к церкви.

2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

2 Он приказал убить мечом Иакова, брата Иоанна,

3 А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.

3 и, увидев, что это пришлось по нраву иудеям, решил схватить и Петра. Все эти события произошли в дни праздника Пресных Хлебов.

4 І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці.

4 Схватив Петра, Ирод бросил его в темницу и приказал отряду из шестнадцати солдат охранять его, потому что намеревался после Пасхи вывести его к народу на суд.

5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього.

5 Петра держали в темнице, а церковь же усердно молилась о нём Богу.

6 А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях.

6 Ночью, накануне того дня, когда Ирод собирался вывести его к народу, Пётр спал, скованный двумя цепями между двумя воинами, а стражники у ворот охраняли темницу.

7 І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“ І ланцюги́ йому з рук поспада́ли.

7 Внезапно Ангел Господний явился в темницу и озарил её светом. Дотронувшись до Петра, он разбудил его, сказав: «Встань скорее!» И цепи упали с рук Петра.

8 А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.

8 Тогда Ангел повелел ему: «Оденься и надень сандалии». Пётр сделал так. Ангел сказал ему: «Надень плащ и следуй за мной».

9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.

9 Пётр вышел за ним, не зная, что всё, что делал Ангел, происходило наяву, так как полагал, что это видение.

10 Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.

10 Пройдя мимо первой и второй охраны, они подошли к железным воротам, которые вели в город. Ворота открылись перед ними, и они вышли. Когда они прошли одну улицу, Ангел неожиданно оставил его.

11 Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“.

11 Тогда Пётр, придя в себя, сказал: «Теперь я воистину знаю, что Господь послал Своего Ангела и спас меня от руки Ирода и от всего, что, как ожидал народ иудейский, должно было случиться со мной».

12 А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося.

12 Убедившись в этом, Пётр пошёл к дому Марии, матери Иоанна, которого называли также Марком, где собралось и молилось много народа.

13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да,

13 Пётр постучал в ворота, и служанка по имени Рода вышла посмотреть, кто там.

14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть!

14 Она узнала голос Петра и от радости забыла открыть ворота. Вбежав в дом, Рода объявила, что Пётр стоит у ворот.

15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“ Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“

15 Но ученики сказали: «Ты не в своём уме». Она же настаивала на своём, а они говорили: «Это его Ангел».

16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

16 Пётр же продолжал стучать, и когда ученики открыли дверь и увидели его, то все изумились.

17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

17 Дав им знак рукой, чтобы они молчали, Пётр объяснил, как Господь вывел его из темницы, и повелел: «Расскажите об этом Иакову и другим братьям». Потом он отправился в другое место.

18 Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром.

18 Когда настал день, среди воинов поднялось немалое волнение, так как они не знали, что произошло с Петром.

19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.

19 Ирод искал Петра, но не нашёл его и, допросив стражников, приказал их казнить. Он отправился из Иудеи в Кесарию и оставался там некоторое время.

20 А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї.

20 Ирод был сильно разгневан на жителей Тира и Сидона. Они же все вместе пришли к нему и, склонив на свою сторону Власта, личного прислужника царя, просили мира, так как получали продовольствие из страны царя.

21 Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив.

21 В назначенный для встречи день Ирод в царском одеянии воссел на престол и обратился с речью к народу.

22 А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“

22 Собравшиеся там люди кричали: «Это голос Бога, а не человека!»

23 І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер.

23 Ирод принимал это как должное и не восславил Бога. За это Ангел Господний поразил его, и он умер, источённый червями.

24 Слово ж Боже росло та помно́жувалось.

24 Слово же Божье распространялось, и число верующих всё возрастало.

25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком.

25 Варнава и Савл, закончив служение, возвратились из Иерусалима в Антиохию, приведя с собой Иоанна, по прозванию Марк.