Вiд МаркаРозділ 7 |
|
1 |
|
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. |
|
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; |
|
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. |
|
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ |
|
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. |
|
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
|
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. |
|
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. |
|
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. |
|
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, |
|
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, |
|
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. |
|
14 |
|
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. |
|
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ |
|
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. |
|
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? |
|
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. |
|
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. |
|
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, |
|
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. |
|
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ |
|
24 |
|
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. |
|
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. |
|
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ |
|
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. |
|
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ |
|
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. |
|
31 |
|
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. |
|
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. |
|
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ |
|
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! |
|
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. |
|
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ |
Евангелие от МаркаГлава 7 |
|
1 |
|
2 и, |
|
3 |
|
4 и, |
|
5 Потом |
|
6 Он |
|
7 |
|
8 |
|
9 И |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 И, |
|
15 |
|
16 |
|
17 И |
|
18 |
|
19 |
|
20 Далее |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 Ибо |
|
26 |
|
27 |
|
28 Она |
|
29 И |
|
30 И, |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 и, |
|
35 |
|
36 И |
|
37 И |
Вiд МаркаРозділ 7 |
Евангелие от МаркаГлава 7 |
|
1 |
1 |
|
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. |
2 и, |
|
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; |
3 |
|
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. |
4 и, |
|
5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ |
5 Потом |
|
6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. |
6 Он |
|
7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
7 |
|
8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. |
8 |
|
9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. |
9 И |
|
10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. |
10 |
|
11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, |
11 |
|
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, |
12 |
|
13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. |
13 |
|
14 |
14 И, |
|
15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. |
15 |
|
16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ |
16 |
|
17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. |
17 И |
|
18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? |
18 |
|
19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. |
19 |
|
20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. |
20 Далее |
|
21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, |
21 |
|
22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. |
22 |
|
23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ |
23 |
|
24 |
24 |
|
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. |
25 Ибо |
|
26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. |
26 |
|
27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ |
27 |
|
28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. |
28 Она |
|
29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ |
29 И |
|
30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. |
30 И, |
|
31 |
31 |
|
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. |
32 |
|
33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. |
33 |
|
34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ |
34 и, |
|
35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! |
35 |
|
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. |
36 И |
|
37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ |
37 И |