約翰福音

第21章

1 厥後、提庇哩亞海濱、耶穌復見於門徒、其事如左、

2 西門彼得、多馬稱低土馬、加利利之迦拿人拿但業、西比太二子、又門徒二人、同在、

3 西門彼得曰、我往漁、衆曰、我亦偕往、遂出登舟、是夜無所獲、

4 旣旦、耶穌立於岸、門徒不知其爲耶穌、

5 耶穌曰、小子、有餚乎、曰、無、

6 耶穌曰、施網舟右、可得之、施、則網不能舉、魚多故也、

7 耶穌愛徒語彼得曰、是主矣、西門彼得裸、一聞是主、束衣下海、

8 其餘乘小舟、曳魚網而至、蓋離岸不遠約二十丈、

9 登岸、見餅、爇炭之上有魚、

10 耶穌曰、甫獲之魚、取數尾與我、

11 西門彼得往曳網上岸、盛大魚、計百五十三、魚雖多而網不裂、

12 耶穌曰、來食、門徒無敢問誰者、蓋知其爲主矣、

13 耶穌取餅與衆、魚亦如之、

14 耶穌復生見於門徒者、此其三、〇

15 卒食、耶穌謂西門彼得曰、約拿子西門、爾較斯衆、尤愛我乎、曰、然、主知我愛爾矣、曰、牧我羔、

16 又曰、約拿子西門、爾愛我乎、曰、然、主知我愛爾矣、曰、牧我羊、

17 則又曰、約拿子西門、爾愛我乎、彼得見三問愛我、憂曰、主、無所不知、知我愛爾矣、耶穌曰、牧我羊、

18 我誡告爾、爾少時束帶、任意而遊、及其老也、將伸手見束於人、曳至不欲往之處、

19 言此、蓋指彼得將若何而死、以榮上帝也、耶穌又曰、從我、

20 彼得顧耶穌愛徒亦從、卽晚餐時、倚耶穌懷、問賣主爲誰者、

21 彼得見之、問耶穌曰、主、此人將如何、

22 耶穌曰、如我欲彼恒存、待我復來、與爾何與、爾惟從我、

23 於是、兄弟間散語、言彼門徒不死、然耶穌非言其不死、第言如欲彼恒存、待我復來、與爾何與耳、

24 證此而書之者、卽此門徒也、且我儕知其證者眞也、

25 夫耶穌所爲、更有多焉者、使一一書之、我意其書、世不勝載矣、

Вiд Iвана

Розділ 21

1 Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверія́дським. А з'явився отак.

2 Укупі були Си́мон Петро, і Хома́, званий Близню́к, і Натанаїл, із Кани́ Галілейської, і оби́два сини Зеведе́єві, і двоє інших із учнів Його.

3 Говорить їм Си́мон Петро: „Піду риби влови́ти“. Вони кажуть до нього: „І ми піде́мо з тобою“. І пішли вони, і всіли до чо́вна. Та ночі тієї нічого вони не влови́ли.

4 А як ра́нок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то́ був Ісус.

5 Ісус тоді каже до них: „Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?“ — „Ні“, вони відказали.

6 А Він їм сказав: „Закиньте не́вода право́руч від чо́вна, то й зна́йдете!“ Вони кинули, — і вже не могли його витягнути із-за бе́злічі риби.

7 Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: „Це ж Госпо́дь!“ А Си́мон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе оде́жину, — бо він був наги́й, — та й кинувся в море.

8 Інші ж учні, що були недалеко від берега — якихось ліктів з двісті — припливли чо́вником, тягнучи не́вода з рибою.

9 А коли вони вийшли на землю, то бачать розло́жений жар, а на нім рибу й хліб.

10 Ісус каже до них: „Принесіть тієї риби, що оце ви влови́ли!“

11 Пішов Си́мон Петро та й на землю ви́тягнув не́вода, повного риби великої, — сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, — не продерся проте не́від.

12 Ісус каже до учнів: „Ідіть, сні́дайте!“ А з учнів ніхто не нава́жився спитати Його: „Хто Ти такий?“ Бо знали вони, що Госпо́дь то.

13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.

14 Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскре́с.

15 Як вони вже посні́дали, то Ісус промовляє до Си́мона Петра: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи ти лю́биш мене́ бі́льше цих?“ Той каже Йому́: „Так, Го́споди, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє йому: „Паси ягнята Мої!“

16 І говорить йому Він удруге: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи ти любиш Мене?“ Той каже Йому: „Так, Господи, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє йому: „Паси ві́вці Мої!“

17 Утретє Він каже йому́: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи кохаєш Мене?“ Засмутився Петро, що спитав його втретє: „Чи кохаєш Мене?“ І він каже Йому: „Ти все ві́даєш, Господи, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє до нього Ісус: „Паси вівці Мої!

18 Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підпері́зувався, і ходив, куди́ ти бажав. А коли постарі́єш, — свої руки простя́гнеш, і інший тебе підпере́же, і поведе́, куди не захочеш“.

19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога просла́вить. Сказавши таке, Він говорить йому: „Іди за Мною!“

20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома́ йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до ло́ня Йому був схилився й спитав: „Хто, Господи, видасть Тебе?“

21 Петро, як побачив того, говорить Ісусові: „Господи, — цей же що?“

22 Промовляє до нього Ісус: „Якщо Я схотів, щоб він позоста́вся, аж поки прийду́, — що до то́го тобі? Ти йди за Мною!“

23 І це слово розне́слось було́ між брата́ми, що той учень не вмре. Проте́ Ісус не сказав йому, що не вмре, а: „Якщо Я схотів, щоб він позоста́вся, аж поки прийду́, — що до то́го тобі?“

24 Це той учень, що сві́дчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідо́цтво його!

25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але ду́маю, що коли б написати про все те зокре́ма про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амі́нь.

約翰福音

第21章

Вiд Iвана

Розділ 21

1 厥後、提庇哩亞海濱、耶穌復見於門徒、其事如左、

1 Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверія́дським. А з'явився отак.

2 西門彼得、多馬稱低土馬、加利利之迦拿人拿但業、西比太二子、又門徒二人、同在、

2 Укупі були Си́мон Петро, і Хома́, званий Близню́к, і Натанаїл, із Кани́ Галілейської, і оби́два сини Зеведе́єві, і двоє інших із учнів Його.

3 西門彼得曰、我往漁、衆曰、我亦偕往、遂出登舟、是夜無所獲、

3 Говорить їм Си́мон Петро: „Піду риби влови́ти“. Вони кажуть до нього: „І ми піде́мо з тобою“. І пішли вони, і всіли до чо́вна. Та ночі тієї нічого вони не влови́ли.

4 旣旦、耶穌立於岸、門徒不知其爲耶穌、

4 А як ра́нок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то́ був Ісус.

5 耶穌曰、小子、有餚乎、曰、無、

5 Ісус тоді каже до них: „Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?“ — „Ні“, вони відказали.

6 耶穌曰、施網舟右、可得之、施、則網不能舉、魚多故也、

6 А Він їм сказав: „Закиньте не́вода право́руч від чо́вна, то й зна́йдете!“ Вони кинули, — і вже не могли його витягнути із-за бе́злічі риби.

7 耶穌愛徒語彼得曰、是主矣、西門彼得裸、一聞是主、束衣下海、

7 Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: „Це ж Госпо́дь!“ А Си́мон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе оде́жину, — бо він був наги́й, — та й кинувся в море.

8 其餘乘小舟、曳魚網而至、蓋離岸不遠約二十丈、

8 Інші ж учні, що були недалеко від берега — якихось ліктів з двісті — припливли чо́вником, тягнучи не́вода з рибою.

9 登岸、見餅、爇炭之上有魚、

9 А коли вони вийшли на землю, то бачать розло́жений жар, а на нім рибу й хліб.

10 耶穌曰、甫獲之魚、取數尾與我、

10 Ісус каже до них: „Принесіть тієї риби, що оце ви влови́ли!“

11 西門彼得往曳網上岸、盛大魚、計百五十三、魚雖多而網不裂、

11 Пішов Си́мон Петро та й на землю ви́тягнув не́вода, повного риби великої, — сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, — не продерся проте не́від.

12 耶穌曰、來食、門徒無敢問誰者、蓋知其爲主矣、

12 Ісус каже до учнів: „Ідіть, сні́дайте!“ А з учнів ніхто не нава́жився спитати Його: „Хто Ти такий?“ Бо знали вони, що Госпо́дь то.

13 耶穌取餅與衆、魚亦如之、

13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.

14 耶穌復生見於門徒者、此其三、〇

14 Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскре́с.

15 卒食、耶穌謂西門彼得曰、約拿子西門、爾較斯衆、尤愛我乎、曰、然、主知我愛爾矣、曰、牧我羔、

15 Як вони вже посні́дали, то Ісус промовляє до Си́мона Петра: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи ти лю́биш мене́ бі́льше цих?“ Той каже Йому́: „Так, Го́споди, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє йому: „Паси ягнята Мої!“

16 又曰、約拿子西門、爾愛我乎、曰、然、主知我愛爾矣、曰、牧我羊、

16 І говорить йому Він удруге: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи ти любиш Мене?“ Той каже Йому: „Так, Господи, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє йому: „Паси ві́вці Мої!“

17 則又曰、約拿子西門、爾愛我乎、彼得見三問愛我、憂曰、主、無所不知、知我愛爾矣、耶穌曰、牧我羊、

17 Утретє Він каже йому́: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи кохаєш Мене?“ Засмутився Петро, що спитав його втретє: „Чи кохаєш Мене?“ І він каже Йому: „Ти все ві́даєш, Господи, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє до нього Ісус: „Паси вівці Мої!

18 我誡告爾、爾少時束帶、任意而遊、及其老也、將伸手見束於人、曳至不欲往之處、

18 Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підпері́зувався, і ходив, куди́ ти бажав. А коли постарі́єш, — свої руки простя́гнеш, і інший тебе підпере́же, і поведе́, куди не захочеш“.

19 言此、蓋指彼得將若何而死、以榮上帝也、耶穌又曰、從我、

19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога просла́вить. Сказавши таке, Він говорить йому: „Іди за Мною!“

20 彼得顧耶穌愛徒亦從、卽晚餐時、倚耶穌懷、問賣主爲誰者、

20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома́ йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до ло́ня Йому був схилився й спитав: „Хто, Господи, видасть Тебе?“

21 彼得見之、問耶穌曰、主、此人將如何、

21 Петро, як побачив того, говорить Ісусові: „Господи, — цей же що?“

22 耶穌曰、如我欲彼恒存、待我復來、與爾何與、爾惟從我、

22 Промовляє до нього Ісус: „Якщо Я схотів, щоб він позоста́вся, аж поки прийду́, — що до то́го тобі? Ти йди за Мною!“

23 於是、兄弟間散語、言彼門徒不死、然耶穌非言其不死、第言如欲彼恒存、待我復來、與爾何與耳、

23 І це слово розне́слось було́ між брата́ми, що той учень не вмре. Проте́ Ісус не сказав йому, що не вмре, а: „Якщо Я схотів, щоб він позоста́вся, аж поки прийду́, — що до то́го тобі?“

24 證此而書之者、卽此門徒也、且我儕知其證者眞也、

24 Це той учень, що сві́дчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідо́цтво його!

25 夫耶穌所爲、更有多焉者、使一一書之、我意其書、世不勝載矣、

25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але ду́маю, що коли б написати про все те зокре́ма про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амі́нь.