CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Hiob 31
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 31

1 Ich995 habe einen Bund1285 gemacht3772 mit meinen Augen5869, daß ich nicht achtete auf eine Jungfrau1330.

2 Was gibt mir aber GOtt433 zu Lohn von oben4605? und2506 was für ein Erbe5159 der Allmächtige7706 von der Höhe4791?

3 Sollte nicht billiger der Ungerechte5767 solch Unglück343 haben, und ein Übeltäter5235 so verstoßen werden6466?

4 Siehet er nicht7200 meine Wege1870 und zählet alle meine Gänge6806?

5 Hab ich gewandelt in Eitelkeit7723? oder hat1980 mein Fuß7272 geeilet zum Betrug4820?

6 So wäge man mich auf8254 rechter6664 Waage3976, so wird GOtt433 erfahren3045 meine Frömmigkeit.

7 Hat1980 mein Gang838 gewichen aus5186 dem Wege1870 und310 mein Herz3820 meinen Augen5869 nachgefolget, und ist etwas in meinen Händen3709 beklebet,

8 so müsse ich säen2232, und ein anderer312 fresse es, und mein Geschlecht6631 müsse ausgewurzelt werden398.

9 Hat sich mein Herz3820 lassen reizen6601 zum Weibe802, und habe693 an meines Nächsten7453 Tür6607 gelauert,

10 so müsse mein Weib802 von einem andern312 geschändet werden2912, und andere312 müssen sie beschlafen.

11 Denn das ist ein Laster2154 und eine Missetat5771 für die Richter6414.

12 Denn das wäre ein Feuer784, das bis ins Verderben verzehrete und all mein Einkommen8393 auswurzelte8327.

13 Hab ich verachtet das Recht4941 meines Knechts5650 oder meiner Magd519, wenn sie3988 eine Sache7379 wider mich hatten,

14 was wollte ich tun6213, wenn GOtt410 sich6965 aufmachte, und was würde ich antworten7725, wenn er6485 heimsuchte?

15 Hat ihn nicht3559 auch der259 gemacht6213, der mich in Mutterleibe7358 machte6213, und hat ihn im Leibe990 ebensowohl bereitet?

16 Hab ich den Dürftigen1800 ihre Begierde versagt4513 und die Augen5869 der Witwen490 lassen verschmachten3615?

17 Hab ich meinen Bissen6595 allein gegessen398, und nicht der Waise3490 auch davon gegessen398?

18 Denn ich habe1431 mich von Jugend5271 auf gehalten wie ein Vater1; und von meiner Mutter517 Leibe990 an hab ich gerne getröstet5148.

19 Hab ich jemand sehen7200 umkommen6, daß er kein Kleid3830 hatte, und den Armen34 ohne Decke3682 gehen lassen?

20 Haben mich nicht gesegnet1288 seine Seiten, da er von den Fellen1488 meiner Lämmer3532 erwärmet ward2552?

21 Hab ich meine Hand3027 an den Waisen3490 gelegt5130, weil ich mich sah7200 im Tor8179 Macht zu helfen5833 haben,

22 so falle5307 meine Schulter von der Achsel7929, und3802 mein Arm248 breche7665 von der Röhre7070.

23 Denn ich3201 fürchte6343 GOtt410, wie einen Unfall343 über mich, und könnte seine Last nicht ertragen.

24 Hab ich das Gold2091 zu meiner Zuversicht3689 gestellet und7760 zu dem Goldklumpen3800 gesagt559: Mein Trost4009?

25 Hab ich mich8055 gefreuet, daß ich groß7227 Gut hatte4672 und2428 meine Hand3027 allerlei3524 erworben hatte?

26 Hab ich das Licht216 angesehen7200, wenn es helle leuchtete1984, und den Mond3394, wenn er voll3368 ging1980?

27 Hat sich mein Herz3820 heimlich5643 bereden lassen, daß meine Hand3027 meinen Mund6310 küsse5401?

28 Welches ist auch eine Missetat5771 für die Richter; denn damit hätte ich verleugnet3584 GOtt410 von oben.

29 Hab ich mich8055 gefreuet, wenn‘s meinem Feinde8130 übel ging6365, und habe4672 mich erhoben, daß ihn Unglück7451 betreten hatte?

30 Denn ich7592 ließ5414 meinen Mund2441 nicht sündigen2398, daß er wünschte einen Fluch423 seiner See LE5315.

31 Haben7646 nicht die Männer4962 in meiner Hütte168 müssen sagen559: O wollte5414 GOtt, daß wir von seinem Fleisch1320 nicht gesättiget würden!

32 Draußen2351 mußte der Gast1616 nicht bleiben3885, sondern meine Tür1817 tat6605 ich dem Wanderer734 auf.

33 Hab3680 ich meine Schalkheit wie ein Mensch gedeckt, daß121 ich heimlich2243 meine Missetat6588 verbärge?

34 Hab ich mir grauen6206 lassen vor der großen7227 Menge1995, und hat die Verachtung937 der Freundschaften4940 mich abgeschreckt? Ich blieb1826 stille und ging nicht2865 zur Tür6607 aus3318.

35 Wer gibt5414 mir einen Verhörer, daß meine Begierde der Allmächtige7706 erhöre6030, daß jemand ein Buch5612 schriebe von meiner Sache7379?

36 So wollt ich‘s auf5375 meine Achseln7926 nehmen und mir wie eine Krone5850 umbinden6029.

37 Ich wollte die Zahl4557 meiner Gänge6806 ansagen5046 und wie ein Fürst5057 wollte ich sie darbringen7126.

38 Wird mein Land127 wider mich schreien2199 und miteinander3162 seine Furchen8525 weinen1058;

39 hab ich seine Früchte3581 unbezahlt gegessen398 und3701 das Leben5315 der Ackerleute1167 sauer gemacht5301,

40 so wachsen mir Disteln2336 für Weizen2406 und Dornen890 für Gerste8184. Die Worte1697 Hiobs347 haben3318 ein Ende8552.

Йов

Розділ 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 31

Йов

Розділ 31

1 Ich995 habe einen Bund1285 gemacht3772 mit meinen Augen5869, daß ich nicht achtete auf eine Jungfrau1330.

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 Was gibt mir aber GOtt433 zu Lohn von oben4605? und2506 was für ein Erbe5159 der Allmächtige7706 von der Höhe4791?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Sollte nicht billiger der Ungerechte5767 solch Unglück343 haben, und ein Übeltäter5235 so verstoßen werden6466?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Siehet er nicht7200 meine Wege1870 und zählet alle meine Gänge6806?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Hab ich gewandelt in Eitelkeit7723? oder hat1980 mein Fuß7272 geeilet zum Betrug4820?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 So wäge man mich auf8254 rechter6664 Waage3976, so wird GOtt433 erfahren3045 meine Frömmigkeit.

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Hat1980 mein Gang838 gewichen aus5186 dem Wege1870 und310 mein Herz3820 meinen Augen5869 nachgefolget, und ist etwas in meinen Händen3709 beklebet,

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 so müsse ich säen2232, und ein anderer312 fresse es, und mein Geschlecht6631 müsse ausgewurzelt werden398.

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Hat sich mein Herz3820 lassen reizen6601 zum Weibe802, und habe693 an meines Nächsten7453 Tür6607 gelauert,

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 so müsse mein Weib802 von einem andern312 geschändet werden2912, und andere312 müssen sie beschlafen.

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Denn das ist ein Laster2154 und eine Missetat5771 für die Richter6414.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 Denn das wäre ein Feuer784, das bis ins Verderben verzehrete und all mein Einkommen8393 auswurzelte8327.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Hab ich verachtet das Recht4941 meines Knechts5650 oder meiner Magd519, wenn sie3988 eine Sache7379 wider mich hatten,

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 was wollte ich tun6213, wenn GOtt410 sich6965 aufmachte, und was würde ich antworten7725, wenn er6485 heimsuchte?

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Hat ihn nicht3559 auch der259 gemacht6213, der mich in Mutterleibe7358 machte6213, und hat ihn im Leibe990 ebensowohl bereitet?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Hab ich den Dürftigen1800 ihre Begierde versagt4513 und die Augen5869 der Witwen490 lassen verschmachten3615?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Hab ich meinen Bissen6595 allein gegessen398, und nicht der Waise3490 auch davon gegessen398?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Denn ich habe1431 mich von Jugend5271 auf gehalten wie ein Vater1; und von meiner Mutter517 Leibe990 an hab ich gerne getröstet5148.

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Hab ich jemand sehen7200 umkommen6, daß er kein Kleid3830 hatte, und den Armen34 ohne Decke3682 gehen lassen?

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 Haben mich nicht gesegnet1288 seine Seiten, da er von den Fellen1488 meiner Lämmer3532 erwärmet ward2552?

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Hab ich meine Hand3027 an den Waisen3490 gelegt5130, weil ich mich sah7200 im Tor8179 Macht zu helfen5833 haben,

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 so falle5307 meine Schulter von der Achsel7929, und3802 mein Arm248 breche7665 von der Röhre7070.

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Denn ich3201 fürchte6343 GOtt410, wie einen Unfall343 über mich, und könnte seine Last nicht ertragen.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Hab ich das Gold2091 zu meiner Zuversicht3689 gestellet und7760 zu dem Goldklumpen3800 gesagt559: Mein Trost4009?

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Hab ich mich8055 gefreuet, daß ich groß7227 Gut hatte4672 und2428 meine Hand3027 allerlei3524 erworben hatte?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Hab ich das Licht216 angesehen7200, wenn es helle leuchtete1984, und den Mond3394, wenn er voll3368 ging1980?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 Hat sich mein Herz3820 heimlich5643 bereden lassen, daß meine Hand3027 meinen Mund6310 küsse5401?

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 Welches ist auch eine Missetat5771 für die Richter; denn damit hätte ich verleugnet3584 GOtt410 von oben.

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Hab ich mich8055 gefreuet, wenn‘s meinem Feinde8130 übel ging6365, und habe4672 mich erhoben, daß ihn Unglück7451 betreten hatte?

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Denn ich7592 ließ5414 meinen Mund2441 nicht sündigen2398, daß er wünschte einen Fluch423 seiner See LE5315.

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Haben7646 nicht die Männer4962 in meiner Hütte168 müssen sagen559: O wollte5414 GOtt, daß wir von seinem Fleisch1320 nicht gesättiget würden!

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Draußen2351 mußte der Gast1616 nicht bleiben3885, sondern meine Tür1817 tat6605 ich dem Wanderer734 auf.

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Hab3680 ich meine Schalkheit wie ein Mensch gedeckt, daß121 ich heimlich2243 meine Missetat6588 verbärge?

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Hab ich mir grauen6206 lassen vor der großen7227 Menge1995, und hat die Verachtung937 der Freundschaften4940 mich abgeschreckt? Ich blieb1826 stille und ging nicht2865 zur Tür6607 aus3318.

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 Wer gibt5414 mir einen Verhörer, daß meine Begierde der Allmächtige7706 erhöre6030, daß jemand ein Buch5612 schriebe von meiner Sache7379?

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 So wollt ich‘s auf5375 meine Achseln7926 nehmen und mir wie eine Krone5850 umbinden6029.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Ich wollte die Zahl4557 meiner Gänge6806 ansagen5046 und wie ein Fürst5057 wollte ich sie darbringen7126.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Wird mein Land127 wider mich schreien2199 und miteinander3162 seine Furchen8525 weinen1058;

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 hab ich seine Früchte3581 unbezahlt gegessen398 und3701 das Leben5315 der Ackerleute1167 sauer gemacht5301,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 so wachsen mir Disteln2336 für Weizen2406 und Dornen890 für Gerste8184. Die Worte1697 Hiobs347 haben3318 ein Ende8552.

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.