| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 37 | 
| 1 Des | 
| 2 Lieber, höret | 
| 3 Er siehet unter allen Himmeln | 
| 4 Dem nach | 
| 5 GOtt | 
| 6 Er spricht | 
| 7 Alle Menschen | 
| 8 Das wilde Tier | 
| 9 Von Mittag | 
| 10 Vom Odem | 
| 11 Die dicken Wolken | 
| 12 Er kehret die Wolken, wo er hin will | 
| 13 es sei über ein Geschlecht | 
| 14 Da merke auf | 
| 15 Weißt | 
| 16 Weißt du, wie sich die Wolken | 
| 17 Daß deine Kleider | 
| 18 Ja, du wirst mit ihm die Wolken | 
| 19 Zeige | 
| 20 Wer wird ihm erzählen | 
| 21 Jetzt siehet man | 
| 22 Von Mitternacht | 
| 23 Den Allmächtigen | 
| 24 Darum müssen ihn fürchten die Leute | 
| ЙовРозділ 37 | 
| 1  | 
| 2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, — | 
| 3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі. | 
| 4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його. | 
| 5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми. | 
| 6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“ | 
| 7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його. | 
| 8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах. | 
| 9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод. | 
| 10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє. | 
| 11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара, | 
| 12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, — | 
| 13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість. | 
| 14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да! | 
| 15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї? | 
| 16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́, | 
| 17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня? | 
| 18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите? | 
| 19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́. | 
| 20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде? | 
| 21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх. | 
| 22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́. | 
| 23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою. | 
| 24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“. | 
| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 37 | ЙовРозділ 37 | 
| 1 Des | 1  | 
| 2 Lieber, höret | 2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, — | 
| 3 Er siehet unter allen Himmeln | 3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі. | 
| 4 Dem nach | 4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його. | 
| 5 GOtt | 5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми. | 
| 6 Er spricht | 6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“ | 
| 7 Alle Menschen | 7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його. | 
| 8 Das wilde Tier | 8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах. | 
| 9 Von Mittag | 9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод. | 
| 10 Vom Odem | 10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє. | 
| 11 Die dicken Wolken | 11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара, | 
| 12 Er kehret die Wolken, wo er hin will | 12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, — | 
| 13 es sei über ein Geschlecht | 13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість. | 
| 14 Da merke auf | 14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да! | 
| 15 Weißt | 15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї? | 
| 16 Weißt du, wie sich die Wolken | 16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́, | 
| 17 Daß deine Kleider | 17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня? | 
| 18 Ja, du wirst mit ihm die Wolken | 18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите? | 
| 19 Zeige | 19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́. | 
| 20 Wer wird ihm erzählen | 20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде? | 
| 21 Jetzt siehet man | 21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх. | 
| 22 Von Mitternacht | 22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́. | 
| 23 Den Allmächtigen | 23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою. | 
| 24 Darum müssen ihn fürchten die Leute | 24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“. |