| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 4 | 
| 1 Da antwortete | 
| 2 Du hast | 
| 3 Siehe, du hast viele | 
| 4 deine Rede | 
| 5 Nun es aber an dich kommt | 
| 6 Ist das deine (Gottes-)Furcht | 
| 7 Lieber, gedenke | 
| 8 Wie ich wohl gesehen | 
| 9 daß sie durch den Odem | 
| 10 Das Brüllen | 
| 11 Der Löwe | 
| 12 Und zu mir ist kommen ein heimlich Wort | 
| 13 Da ich Gesichte | 
| 14 da kam | 
| 15 Und da der Geist | 
| 16 Da stund ein Bild | 
| 17 Wie mag ein Mensch | 
| 18 Siehe, unter seinen Knechten | 
| 19 Wie | 
| 20 Es währet von Morgen | 
| 21 und | 
| ЙовРозділ 4 | 
| 1  | 
| 2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? | 
| 3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, | 
| 4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! | 
| 5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. | 
| 6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? | 
| 7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? | 
| 8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: | 
| 9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! | 
| 10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. | 
| 11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. | 
| 12  | 
| 13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, | 
| 14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — | 
| 15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. | 
| 16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: | 
| 17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? | 
| 18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! | 
| 19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! | 
| 20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. | 
| 21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! | 
| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 4 | ЙовРозділ 4 | 
| 1 Da antwortete | 1  | 
| 2 Du hast | 2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? | 
| 3 Siehe, du hast viele | 3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, | 
| 4 deine Rede | 4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! | 
| 5 Nun es aber an dich kommt | 5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. | 
| 6 Ist das deine (Gottes-)Furcht | 6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? | 
| 7 Lieber, gedenke | 7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? | 
| 8 Wie ich wohl gesehen | 8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: | 
| 9 daß sie durch den Odem | 9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! | 
| 10 Das Brüllen | 10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. | 
| 11 Der Löwe | 11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. | 
| 12 Und zu mir ist kommen ein heimlich Wort | 12  | 
| 13 Da ich Gesichte | 13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, | 
| 14 da kam | 14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — | 
| 15 Und da der Geist | 15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. | 
| 16 Da stund ein Bild | 16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: | 
| 17 Wie mag ein Mensch | 17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? | 
| 18 Siehe, unter seinen Knechten | 18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! | 
| 19 Wie | 19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! | 
| 20 Es währet von Morgen | 20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. | 
| 21 und | 21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! |