Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 4 |
1 Da antwortete |
2 Du hast |
3 Siehe, du hast viele |
4 deine Rede |
5 Nun es aber an dich kommt |
6 Ist das deine (Gottes-)Furcht |
7 Lieber, gedenke |
8 Wie ich wohl gesehen |
9 daß sie durch den Odem |
10 Das Brüllen |
11 Der Löwe |
12 Und zu mir ist kommen ein heimlich Wort |
13 Da ich Gesichte |
14 da kam |
15 Und da der Geist |
16 Da stund ein Bild |
17 Wie mag ein Mensch |
18 Siehe, unter seinen Knechten |
19 Wie |
20 Es währet von Morgen |
21 und |
ЙовРозділ 4 |
1 |
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? |
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, |
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! |
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. |
6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? |
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? |
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: |
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! |
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. |
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. |
12 |
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, |
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — |
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. |
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: |
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? |
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! |
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! |
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. |
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! |
Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 4 |
ЙовРозділ 4 |
1 Da antwortete |
1 |
2 Du hast |
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? |
3 Siehe, du hast viele |
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, |
4 deine Rede |
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! |
5 Nun es aber an dich kommt |
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. |
6 Ist das deine (Gottes-)Furcht |
6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? |
7 Lieber, gedenke |
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? |
8 Wie ich wohl gesehen |
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: |
9 daß sie durch den Odem |
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! |
10 Das Brüllen |
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. |
11 Der Löwe |
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. |
12 Und zu mir ist kommen ein heimlich Wort |
12 |
13 Da ich Gesichte |
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, |
14 da kam |
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — |
15 Und da der Geist |
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. |
16 Da stund ein Bild |
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: |
17 Wie mag ein Mensch |
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? |
18 Siehe, unter seinen Knechten |
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! |
19 Wie |
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! |
20 Es währet von Morgen |
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. |
21 und |
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! |