Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 4

1 Da antwortete6030 Eliphas464 von Theman8489 und sprach559:

2 Du hast1697‘s vielleicht nicht gerne, so man versucht5254, mit dir zu reden4405; aber wer kann3201 sich‘s enthalten6113?

3 Siehe, du hast viele7227 unterweiset und lasse Hände3027 gestärkt2388;

4 deine Rede4405 hat die Gefallenen3782 aufgerichtet6965, und die bebenden3766 Kniee1290 hast du bekräftiget.

5 Nun es aber an dich kommt935, wirst du926 weich3811; und nun es dich trifft5060, erschrickst du.

6 Ist das deine (Gottes-)Furcht3374, dein Trost3690, deine Hoffnung8615 und deine Frömmigkeit8537?

7 Lieber, gedenke2142, wo375 ist3582 ein Unschuldiger5355 umkommen6, oder wo sind die Gerechten3477 je vertilget?

8 Wie ich wohl gesehen7200 habe, die da Mühe205 pflügten und Unglück5999 säeten und ernten7114 sie2790 auch ein,

9 daß sie durch den Odem7307 Gottes433 sind umkommen6 und vom Geist5397 seines Zorns639 vertilget.

10 Das Brüllen7581 der Löwen738 und die Stimme6963 der großen Löwen7826 und die Zähne8127 der jungen Löwen3715 sind zerbrochen5421.

11 Der Löwe3918 ist umkommen6, daß er nicht1097 mehr raubet, und1121 die Jungen der Löwin3833 sind zerstreuet.

12 Und zu mir ist kommen ein heimlich Wort1697, und mein Ohr241 hat ein Wörtlein8102 aus demselben empfangen3947.

13 Da ich Gesichte2384 betrachtete5587 in der Nacht3915, wenn der Schlaf8639 auf die Leute582 fällt5307,

14 da kam7122 mich Furcht6343 und7230 Zittern7461 an, und alle meine Gebeine6106 erschraken6342.

15 Und da der Geist7307 vor mir6440 überging, stunden mir die Haare8185 zu Berge an meinem Leibe1320.

16 Da stund ein Bild8544 vor meinen Augen5869, und ich kannte5234 seine Gestalt4758 nicht; es war5975 stille, und ich hörete eine Stimme6963:

17 Wie mag ein Mensch1397 gerechter6663 sein denn GOtt433, oder ein Mann582 reiner sein, denn der ihn gemacht6213 hat?

18 Siehe, unter seinen Knechten5650 ist539 keiner ohne Tadel, und in seinen Boten4397 findet er7760 Torheit8417.

19 Wie637 viel mehr, die in den leimenen Häusern1004 wohnen7931 und welche auf6440 Erden6083 gegründet3247 sind, werden von den Würmern6211 gefressen1792 werden.

20 Es währet von Morgen1242 bis an den Abend6153, so werden sie6 ausgehauen; und7760 ehe sie es gewahr werden, sind3807 sie gar dahin5331;

21 und3499 ihre Übrigen vergehen5265 und sterben4191 auch unversehens.

Йов

Розділ 4

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 4

Йов

Розділ 4

1 Da antwortete6030 Eliphas464 von Theman8489 und sprach559:

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 Du hast1697‘s vielleicht nicht gerne, so man versucht5254, mit dir zu reden4405; aber wer kann3201 sich‘s enthalten6113?

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

3 Siehe, du hast viele7227 unterweiset und lasse Hände3027 gestärkt2388;

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

4 deine Rede4405 hat die Gefallenen3782 aufgerichtet6965, und die bebenden3766 Kniee1290 hast du bekräftiget.

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

5 Nun es aber an dich kommt935, wirst du926 weich3811; und nun es dich trifft5060, erschrickst du.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

6 Ist das deine (Gottes-)Furcht3374, dein Trost3690, deine Hoffnung8615 und deine Frömmigkeit8537?

6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

7 Lieber, gedenke2142, wo375 ist3582 ein Unschuldiger5355 umkommen6, oder wo sind die Gerechten3477 je vertilget?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

8 Wie ich wohl gesehen7200 habe, die da Mühe205 pflügten und Unglück5999 säeten und ernten7114 sie2790 auch ein,

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

9 daß sie durch den Odem7307 Gottes433 sind umkommen6 und vom Geist5397 seines Zorns639 vertilget.

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

10 Das Brüllen7581 der Löwen738 und die Stimme6963 der großen Löwen7826 und die Zähne8127 der jungen Löwen3715 sind zerbrochen5421.

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

11 Der Löwe3918 ist umkommen6, daß er nicht1097 mehr raubet, und1121 die Jungen der Löwin3833 sind zerstreuet.

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

12 Und zu mir ist kommen ein heimlich Wort1697, und mein Ohr241 hat ein Wörtlein8102 aus demselben empfangen3947.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

13 Da ich Gesichte2384 betrachtete5587 in der Nacht3915, wenn der Schlaf8639 auf die Leute582 fällt5307,

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

14 da kam7122 mich Furcht6343 und7230 Zittern7461 an, und alle meine Gebeine6106 erschraken6342.

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

15 Und da der Geist7307 vor mir6440 überging, stunden mir die Haare8185 zu Berge an meinem Leibe1320.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

16 Da stund ein Bild8544 vor meinen Augen5869, und ich kannte5234 seine Gestalt4758 nicht; es war5975 stille, und ich hörete eine Stimme6963:

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 Wie mag ein Mensch1397 gerechter6663 sein denn GOtt433, oder ein Mann582 reiner sein, denn der ihn gemacht6213 hat?

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

18 Siehe, unter seinen Knechten5650 ist539 keiner ohne Tadel, und in seinen Boten4397 findet er7760 Torheit8417.

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

19 Wie637 viel mehr, die in den leimenen Häusern1004 wohnen7931 und welche auf6440 Erden6083 gegründet3247 sind, werden von den Würmern6211 gefressen1792 werden.

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!

20 Es währet von Morgen1242 bis an den Abend6153, so werden sie6 ausgehauen; und7760 ehe sie es gewahr werden, sind3807 sie gar dahin5331;

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

21 und3499 ihre Übrigen vergehen5265 und sterben4191 auch unversehens.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!