| JohnChapter 5 | 
| 1 After | 
| 2 Now | 
| 3 In these | 
| 4 For an angel | 
| 5 And a certain | 
| 6 When Jesus | 
| 7 The weak | 
| 8 Jesus | 
| 9 And immediately | 
| 10 The Jews | 
| 11 He answered | 
| 12 Then | 
| 13 And he that was healed | 
| 14 Afterward | 
| 15 The man | 
| 16 And therefore | 
| 17 But Jesus | 
| 18 Therefore | 
| 19 Then | 
| 20  | 
| 21  | 
| 22  | 
| 23  | 
| 24  | 
| 25  | 
| 26  | 
| 27  | 
| 28  | 
| 29  | 
| 30  | 
| 31  | 
| 32  | 
| 33  | 
| 34  | 
| 35  | 
| 36  | 
| 37  | 
| 38  | 
| 39  | 
| 40  | 
| 41  | 
| 42  | 
| 43  | 
| 44  | 
| 45  | 
| 46  | 
| 47  | 
| Вiд IванаРозділ 5 | 
| 1  | 
| 2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків. | 
| 3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено. | 
| 4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу. | 
| 5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим. | 
| 6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“ | 
| 7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“. | 
| 8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“ | 
| 9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́, | 
| 10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“. | 
| 11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“. | 
| 12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“ | 
| 13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці. | 
| 14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“ | 
| 15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус. | 
| 16  | 
| 17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“. | 
| 18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним. | 
| 19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить. | 
| 20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись. | 
| 21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює. | 
| 22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові, | 
| 23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його. | 
| 24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя. | 
| 25  | 
| 26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. | 
| 27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син. | 
| 28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують, | 
| 29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду. | 
| 30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене. | 
| 31  | 
| 32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене. | 
| 33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду. | 
| 34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені. | 
| 35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його. | 
| 36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав! | 
| 37  | 
| 38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав. | 
| 39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене! | 
| 40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. | 
| 41 Від людей не приймаю Я слави, | 
| 42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. | 
| 43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви. | 
| 44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви? | 
| 45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви! | 
| 46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. | 
| 47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“ | 
| JohnChapter 5 | Вiд IванаРозділ 5 | 
| 1 After | 1  | 
| 2 Now | 2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків. | 
| 3 In these | 3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено. | 
| 4 For an angel | 4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу. | 
| 5 And a certain | 5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим. | 
| 6 When Jesus | 6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“ | 
| 7 The weak | 7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“. | 
| 8 Jesus | 8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“ | 
| 9 And immediately | 9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́, | 
| 10 The Jews | 10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“. | 
| 11 He answered | 11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“. | 
| 12 Then | 12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“ | 
| 13 And he that was healed | 13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці. | 
| 14 Afterward | 14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“ | 
| 15 The man | 15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус. | 
| 16 And therefore | 16  | 
| 17 But Jesus | 17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“. | 
| 18 Therefore | 18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним. | 
| 19 Then | 19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить. | 
| 20  | 20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись. | 
| 21  | 21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює. | 
| 22  | 22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові, | 
| 23  | 23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його. | 
| 24  | 24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя. | 
| 25  | 25  | 
| 26  | 26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. | 
| 27  | 27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син. | 
| 28  | 28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують, | 
| 29  | 29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду. | 
| 30  | 30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене. | 
| 31  | 31  | 
| 32  | 32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене. | 
| 33  | 33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду. | 
| 34  | 34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені. | 
| 35  | 35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його. | 
| 36  | 36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав! | 
| 37  | 37  | 
| 38  | 38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав. | 
| 39  | 39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене! | 
| 40  | 40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. | 
| 41  | 41 Від людей не приймаю Я слави, | 
| 42  | 42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. | 
| 43  | 43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви. | 
| 44  | 44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви? | 
| 45  | 45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви! | 
| 46  | 46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. | 
| 47  | 47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“ |