JobChapter 10 |
|
1 MY soul is weary of my life; I have reasoned in my judgment; I will speak in the bitterness of my soul. |
|
2 I will say to God. Do not condemn me; show me why thou dost contend with me. |
|
3 Is it not enough to thee that thou shouldst oppress, that thou shouldst despise the work of thy hands, and regard the counsel of the wicked? |
|
4 Hast thou eyes of flesh? Or seest thou as a man sees? |
|
5 Are thy days as the days of men? Are thy years as man's days? |
|
6 That thou enquirest after my iniquity, and searchest after my sins? |
|
7 Thou knowest that I am innocent; and there is none that can deliver himself out of thy hands. |
|
8 Thy hands have made me and fashioned me: and afterward thou wishest to condemn me, and to destroy me. |
|
9 Remember that thou hast made me as clay; and wilt thou bring me into dust again? |
|
10 Thou hast churned me as milk, and curdled me as cheese. |
|
11 Thou hast clothed me with skin and flesh, and hast strengthened me with bones and sinews. |
|
12 Thou hast granted me life and peace, and thy commandments have preserved my spirit. |
|
13 And these things hast thou hid in thy heart; I know that this is in thy mind. |
|
14 if I sin, then thou dost watch me, and thou dost not acquit me from my iniquity. |
|
15 If I be wicked, woe is me! and if I be righteous, still I cannot lift up my head. I have enough of reproach; I have seen my affliction. |
|
16 And if I exalt myself, thou dost hunt me like a lion, and then thou dost turn and show thyself gigantic over me. |
|
17 Thou hast set thy armor against me, and increasest thy indignation toward me. Thou dost array one host after another against me. |
|
18 Wherefore then hast thou brought me forth out of the womb? Would that I had died, and no eye had seen me! |
|
19 I should have been as though I had not lived; I should have been carried from the womb to the grave. |
|
20 The days of my life are few; let me alone, that I may be quiet and rest a little |
|
21 Before I go from whence I shall not return, even to the land of darkness and the shadow of death. |
|
22 A land of loneliness and deep darkness, and of the shadow of death, without any order or time; wearisome like a deep pit. |
ЙовРозділ 10 |
|
1 |
|
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю? |
|
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш? |
|
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну? |
|
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа, |
|
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій, |
|
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки? |
|
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене. |
|
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш. |
|
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир? |
|
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил. |
|
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. |
|
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе: |
|
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш. |
|
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! |
|
16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: |
|
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш. |
|
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б, |
|
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу. |
|
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, |
|
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні, |
|
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“. |
JobChapter 10 |
ЙовРозділ 10 |
|
1 MY soul is weary of my life; I have reasoned in my judgment; I will speak in the bitterness of my soul. |
1 |
|
2 I will say to God. Do not condemn me; show me why thou dost contend with me. |
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю? |
|
3 Is it not enough to thee that thou shouldst oppress, that thou shouldst despise the work of thy hands, and regard the counsel of the wicked? |
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш? |
|
4 Hast thou eyes of flesh? Or seest thou as a man sees? |
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну? |
|
5 Are thy days as the days of men? Are thy years as man's days? |
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа, |
|
6 That thou enquirest after my iniquity, and searchest after my sins? |
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій, |
|
7 Thou knowest that I am innocent; and there is none that can deliver himself out of thy hands. |
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки? |
|
8 Thy hands have made me and fashioned me: and afterward thou wishest to condemn me, and to destroy me. |
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене. |
|
9 Remember that thou hast made me as clay; and wilt thou bring me into dust again? |
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш. |
|
10 Thou hast churned me as milk, and curdled me as cheese. |
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир? |
|
11 Thou hast clothed me with skin and flesh, and hast strengthened me with bones and sinews. |
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил. |
|
12 Thou hast granted me life and peace, and thy commandments have preserved my spirit. |
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. |
|
13 And these things hast thou hid in thy heart; I know that this is in thy mind. |
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе: |
|
14 if I sin, then thou dost watch me, and thou dost not acquit me from my iniquity. |
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш. |
|
15 If I be wicked, woe is me! and if I be righteous, still I cannot lift up my head. I have enough of reproach; I have seen my affliction. |
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! |
|
16 And if I exalt myself, thou dost hunt me like a lion, and then thou dost turn and show thyself gigantic over me. |
16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: |
|
17 Thou hast set thy armor against me, and increasest thy indignation toward me. Thou dost array one host after another against me. |
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш. |
|
18 Wherefore then hast thou brought me forth out of the womb? Would that I had died, and no eye had seen me! |
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б, |
|
19 I should have been as though I had not lived; I should have been carried from the womb to the grave. |
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу. |
|
20 The days of my life are few; let me alone, that I may be quiet and rest a little |
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, |
|
21 Before I go from whence I shall not return, even to the land of darkness and the shadow of death. |
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні, |
|
22 A land of loneliness and deep darkness, and of the shadow of death, without any order or time; wearisome like a deep pit. |
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“. |