Библия - Обещанное Восстановление

Книга Иова

Глава 30

1 А ныне смеются надо мною младшие меня летами, те, коих отцев не хотел бы я поместить со псами стад моих.

2 И сила рук их к чему мне? Горе с ними было бы старости.

3 Бедностью и голодом иссушенные, они гложут землю безводную, издавна разоренную и опустевшую;

4 Щиплют лебеду подле кустов, и корень дрока есть хлеб их.

5 Из общества изгоняют их; кричат на них, как на вора.

6 Принуждены жить в страшных ярах, в ущельях земли и утесов.

7 Ревут между кустами; лежат, раскидавшись под тернием.

8 Сыны людей негодных, притом сыны людей без имени, изверженные из земли!

9 Им-то ныне я сделался песнию, и служу у них запасом для разговора.

10 Гнушаются мною, удаляются от меня, и не боятся плевать мне в лице.

11 Ибо разорвали оброть свою и теснят меня, и сбросили узду пред лицем моим.

12 С правого боку стоит это исчадие; сбили меня с ног, и угладили гибельные свои дороги ко мне.

13 Изрыли стезю мою, успели сделать все для моей гибели, они, у коих нет помощника.

14 Подобно падению широкой трещины они пришли {в другой редакции: идут как сквозь широкий пролом}, под громом разрушений несутся.

15 Все у меня превратилось; ужас, как буря, развеял славу мою; и как облако унеслось мое спасение.

16 И ныне обливается у меня душа моя слезами; постигли меня дни скорби.

17 Ночь сверлит кости мои во мне, и грызущие меня не засыпают.

18 От великой силы {в другой редакции: от величия могущества Его} изменилась одежда моя; подобно воротнику хитона моего Он охватил меня.

19 Поверг меня в грязь, и я сделался, как прах и пепел.

20 Вопию к Тебе, и не ответствуешь мне; предстою, но Ты не обращаешь внимания на меня.

21 Ты обратился в свирепого для меня, в силе руки Твоей враждуешь против меня.

22 Ты поднял меня на ветер, пустил меня, и растопил существо мое.

23 Так! я знаю, Ты низведешь меня к смерти, и в дом собрания всему живущему.

24 И всуе моление! Он возносит руку, хотя они и вопиют, когда Он губит.

25 Как не плакать мне в тяжкой године? Прискорбна душа моя как убогая.

26 Ибо я чаял добра, и пришло зло; когда ждал света, тогда мрак пришел.

27 Внутренность моя кипит и не умолкает; постигли меня дни скорби.

28 Я хожу почернев, но не от солнца; кричу, стоя в народном собрании.

29 Я сделался братом шакалам, и другом страусам.

30 Кожа моя почернела на мне, и кость моя обгорела от жару.

31 И печальною сделалась арфа моя, и свирель моя издает голос плачущих.

Йов

Розділ 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Книга Иова Глава 30	Йов Розділ 30
1 А ныне смеются надо мною младшие меня летами, те, коих отцев не хотел бы я поместить со псами стад моих.	1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 И сила рук их к чему мне? Горе с ними было бы старости.	2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Бедностью и голодом иссушенные, они гложут землю безводную, издавна разоренную и опустевшую;	3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Щиплют лебеду подле кустов, и корень дрока есть хлеб их.	4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Из общества изгоняют их; кричат на них, как на вора.	5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Принуждены жить в страшных ярах, в ущельях земли и утесов.	6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
7 Ревут между кустами; лежат, раскидавшись под тернием.	7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Сыны людей негодных, притом сыны людей без имени, изверженные из земли!	8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 Им-то ныне я сделался песнию, и служу у них запасом для разговора.	9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Гнушаются мною, удаляются от меня, и не боятся плевать мне в лице.	10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Ибо разорвали оброть свою и теснят меня, и сбросили узду пред лицем моим.	11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 С правого боку стоит это исчадие; сбили меня с ног, и угладили гибельные свои дороги ко мне.	12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Изрыли стезю мою, успели сделать все для моей гибели, они, у коих нет помощника.	13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Подобно падению широкой трещины они пришли {в другой редакции: идут как сквозь широкий пролом}, под громом разрушений несутся.	14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Все у меня превратилось; ужас, как буря, развеял славу мою; и как облако унеслось мое спасение.	15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 И ныне обливается у меня душа моя слезами; постигли меня дни скорби.	16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Ночь сверлит кости мои во мне, и грызущие меня не засыпают.	17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 От великой силы {в другой редакции: от величия могущества Его} изменилась одежда моя; подобно воротнику хитона моего Он охватил меня.	18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Поверг меня в грязь, и я сделался, как прах и пепел.	19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 Вопию к Тебе, и не ответствуешь мне; предстою, но Ты не обращаешь внимания на меня.	20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Ты обратился в свирепого для меня, в силе руки Твоей враждуешь против меня.	21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Ты поднял меня на ветер, пустил меня, и растопил существо мое.	22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Так! я знаю, Ты низведешь меня к смерти, и в дом собрания всему живущему.	23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 И всуе моление! Он возносит руку, хотя они и вопиют, когда Он губит.	24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Как не плакать мне в тяжкой године? Прискорбна душа моя как убогая.	25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Ибо я чаял добра, и пришло зло; когда ждал света, тогда мрак пришел.	26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Внутренность моя кипит и не умолкает; постигли меня дни скорби.	27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Я хожу почернев, но не от солнца; кричу, стоя в народном собрании.	28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Я сделался братом шакалам, и другом страусам.	29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Кожа моя почернела на мне, и кость моя обгорела от жару.	30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 И печальною сделалась арфа моя, и свирель моя издает голос плачущих.	31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга Иова

Глава 30

Йов

Розділ 30

Книга Иова

Глава 30

Йов

Розділ 30

Ветхий завет

Новый завет

Книга Иова

Глава 30

Йов

Розділ 30

Книга Иова

Глава 30

Йов

Розділ 30

Ветхий
завет

Новый
завет