Йов

Розділ 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

約伯記

第32章

1 約百自以爲義、三友不與辨也。

2 有以利戶者、亞蘭族、布西裔、巴喇迦子也、見約百不以上帝爲義、而以義自居、則怒。

3 又見三友無一言確指約百之非、而漫加以罪、怒益甚。

4 始以約百年長於己、故俟其言竟、

5 而於三友理屈詞窮之後、不平於心、

6 乃曰我幼爾老、故中心退讓、不敢率爾陳我意。

7 竊思有年者當先言、以道指示。

8 夫人之聰明、皆賴上主之神所賦。

9 大人睿智、老者達道、未必盡然。

10 請言我志、爾其聽之。

11 爾曹詳究斯理、我已備聆。

12 竊思爾中、無人能與約百辨、而直折其非。

13 是理有未明故也、能斥之者惟上帝、人則不能。

14 約百辯論、未嘗於我爭、我與彼言、亦必不如爾所云。

15 爾曹懵然、莫措一辭。

16 俟之良久、默然無語不能辯駁。

17 故我欲與之辨、自陳己意、

18 有懷欲吐、中心迫切、

19 如酒在新革囊、氣冲欲裂。

20 我言則氣可舒矣、是必暢所欲言。

21 我待人至公無諂。

22 如有阿諛、造我之主必厭之。

Йов

Розділ 32

約伯記

第32章

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

1 約百自以爲義、三友不與辨也。

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

2 有以利戶者、亞蘭族、布西裔、巴喇迦子也、見約百不以上帝爲義、而以義自居、則怒。

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

3 又見三友無一言確指約百之非、而漫加以罪、怒益甚。

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

4 始以約百年長於己、故俟其言竟、

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

5 而於三友理屈詞窮之後、不平於心、

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

6 乃曰我幼爾老、故中心退讓、不敢率爾陳我意。

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

7 竊思有年者當先言、以道指示。

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

8 夫人之聰明、皆賴上主之神所賦。

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

9 大人睿智、老者達道、未必盡然。

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

10 請言我志、爾其聽之。

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

11 爾曹詳究斯理、我已備聆。

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

12 竊思爾中、無人能與約百辨、而直折其非。

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

13 是理有未明故也、能斥之者惟上帝、人則不能。

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

14 約百辯論、未嘗於我爭、我與彼言、亦必不如爾所云。

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

15 爾曹懵然、莫措一辭。

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

16 俟之良久、默然無語不能辯駁。

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

17 故我欲與之辨、自陳己意、

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

18 有懷欲吐、中心迫切、

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

19 如酒在新革囊、氣冲欲裂。

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

20 我言則氣可舒矣、是必暢所欲言。

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

21 我待人至公無諂。

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

22 如有阿諛、造我之主必厭之。