Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

Аюб

Глава 32

1 Тогда трое друзей перестали спорить с Аюбом, потому что он был уверен в своей правоте.

2 Но Элиху, сын Барахила, потомок Буза, из рода Рам, разгневался на Аюба за то, что тот считал себя праведным перед Всевышним.

3 Он разгневался и на трёх его друзей за то, что, не сумев возразить, они клеветали на Аюба. .

4 Но Элиху не сразу заговорил с Аюбом, потому что остальные были старше его.

5 Когда же он увидел, что тем троим нечего больше сказать, он разгневался.

6 И тогда Элиху, сын Барахила, потомок Буза, сказал:
– Я молод годами, вы же в преклонных летах;поэтому я и робел и не смел вам высказать своё мнение.

7 Я думал: «Пусть говорит возраст; пусть преклонные годы учат мудрости».

8 Но нет, это дух в человеке и дыхание Всемогущего разум дают.

9 Не одни старики мудры, не одни престарелые знают правду.

10 Поэтому говорю я: «Внимайте мне! Я тоже скажу вам, что знаю».

11 Я ждал, пока вы говорили, суждения ваши слушал;пока вы искали слова,

12 я вглядывался в вас.Но никто из вас Аюба не опроверг, на его слова не ответил.

13 Не говорите: «Мы мудрость нашли: пусть Всевышний обличает его, а не человек».

14 Если бы против меня он обратил речь свою, то я не как вы отвечал бы ему.

15 Они испугались и нечего им сказать, слов у них не осталось.

16 Ждать ли мне, раз они замолчали, раз они стоят здесь, не отвечая?

17 Мне ведь тоже есть что сказать, я тоже выскажу своё мнение.

18 Я переполнен словами, дух во мне побуждает меня.

19 Сердце моё, как вино неоткрытое, как новые бурдюки, готовые разорваться.

20 Заговорю и найду покой; разомкну уста свои и отвечу;

21 не буду смотреть ни на чьё лицо и льстить никому не стану,

22 ведь я не умею льстить – иначе убил бы меня мой Творец!

Йов Розділ 32	Аюб Глава 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.	1 Тогда трое друзей перестали спорить с Аюбом, потому что он был уверен в своей правоте.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.	2 Но Элиху, сын Барахила, потомок Буза, из рода Рам, разгневался на Аюба за то, что тот считал себя праведным перед Всевышним.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.	3 Он разгневался и на трёх его друзей за то, что, не сумев возразить, они клеветали на Аюба. .
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.	4 Но Элиху не сразу заговорил с Аюбом, потому что остальные были старше его.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!	5 Когда же он увидел, что тем троим нечего больше сказать, он разгневался.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам	6 И тогда Элиху, сын Барахила, потомок Буза, сказал: – Я молод годами, вы же в преклонных летах;поэтому я и робел и не смел вам высказать своё мнение.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!	7 Я думал: «Пусть говорит возраст; пусть преклонные годы учат мудрости».
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.	8 Но нет, это дух в человеке и дыхание Всемогущего разум дают.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.	9 Не одни старики мудры, не одни престарелые знают правду.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!	10 Поэтому говорю я: «Внимайте мне! Я тоже скажу вам, что знаю».
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.	11 Я ждал, пока вы говорили, суждения ваши слушал;пока вы искали слова,
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!	12 я вглядывался в вас.Но никто из вас Аюба не опроверг, на его слова не ответил.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“	13 Не говорите: «Мы мудрость нашли: пусть Всевышний обличает его, а не человек».
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.	14 Если бы против меня он обратил речь свою, то я не как вы отвечал бы ему.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,	15 Они испугались и нечего им сказать, слов у них не осталось.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.	16 Ждать ли мне, раз они замолчали, раз они стоят здесь, не отвечая?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.	17 Мне ведь тоже есть что сказать, я тоже выскажу своё мнение.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.	18 Я переполнен словами, дух во мне побуждает меня.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!	19 Сердце моё, как вино неоткрытое, как новые бурдюки, готовые разорваться.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!	20 Заговорю и найду покой; разомкну уста свои и отвечу;
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,	21 не буду смотреть ни на чьё лицо и льстить никому не стану,
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!	22 ведь я не умею льстить – иначе убил бы меня мой Творец!

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 32

Аюб

Глава 32

Йов

Розділ 32

Аюб

Глава 32

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 32

Аюб

Глава 32

Йов

Розділ 32

Аюб

Глава 32

Старий
завіт

Новий
завіт