ДiїРозділ 14 |
1 |
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів. |
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками. |
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів. |
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити, |
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні, |
7 і Єва́нгелію там звіща́ли. |
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг. |
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, |
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав. |
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“ |
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові. |
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів. |
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи |
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. |
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми, |
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“. |
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов. |
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він. |
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію. |
21 |
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство. |
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували. |
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю; |
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли, |
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли. |
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам. |
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями. |
使徒行傳第14章 |
1 |
2 但那不信 |
3 於是 |
4 城裏的眾人就分了黨,有附從猶太人的,有附從使徒的。 |
5 那時,外邦人和猶太人,並他們的官長,一齊擁上來,要凌辱使徒,用石頭打他們。 |
6 使徒知道了,就逃往呂高尼的路司得、特庇兩個城和周圍地方去, |
7 在那裏傳福音。 |
8 |
9 他聽保羅講道,保羅定睛看他,見他有信心,可得痊癒, |
10 就大聲說:「你起來,兩腳站直。」那人就跳起來,而且行走。 |
11 百姓 |
12 於是稱巴拿巴為朱庇特 |
13 有城外朱庇特 |
14 巴拿巴、保羅二使徒聽見,就撕開衣服,跑進百姓 |
15 「諸君,為甚麼作這些事 |
16 在從前的世代,他容忍 |
17 然而為自己未嘗不顯出證據來,就如常施恩惠,從天降雨,賞賜豐年,叫我們 |
18 二人說了這些話,僅僅的攔住百姓 |
19 |
20 門徒正圍著他,他就起來,走進城去。第二天,同巴拿巴往特庇去, |
21 |
22 堅固門徒的心,勸他們恆守所信的道;又說:「我們進入神的國,必須經歷許多患難 |
23 二人在各教會中選立了長老,又禁食禱告,就把他們交託所信的主。 |
24 |
25 他們 |
26 從那裏坐船,往安提阿去。當初,他們被眾人所託、蒙神之恩,要辦現在所完 |
27 到了那裏,聚集了教會 |
28 二人就在那裏同門徒住了多日。 |
ДiїРозділ 14 |
使徒行傳第14章 |
1 |
1 |
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів. |
2 但那不信 |
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками. |
3 於是 |
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів. |
4 城裏的眾人就分了黨,有附從猶太人的,有附從使徒的。 |
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити, |
5 那時,外邦人和猶太人,並他們的官長,一齊擁上來,要凌辱使徒,用石頭打他們。 |
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні, |
6 使徒知道了,就逃往呂高尼的路司得、特庇兩個城和周圍地方去, |
7 і Єва́нгелію там звіща́ли. |
7 在那裏傳福音。 |
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг. |
8 |
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, |
9 他聽保羅講道,保羅定睛看他,見他有信心,可得痊癒, |
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав. |
10 就大聲說:「你起來,兩腳站直。」那人就跳起來,而且行走。 |
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“ |
11 百姓 |
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові. |
12 於是稱巴拿巴為朱庇特 |
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів. |
13 有城外朱庇特 |
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи |
14 巴拿巴、保羅二使徒聽見,就撕開衣服,跑進百姓 |
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. |
15 「諸君,為甚麼作這些事 |
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми, |
16 在從前的世代,他容忍 |
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“. |
17 然而為自己未嘗不顯出證據來,就如常施恩惠,從天降雨,賞賜豐年,叫我們 |
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов. |
18 二人說了這些話,僅僅的攔住百姓 |
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він. |
19 |
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію. |
20 門徒正圍著他,他就起來,走進城去。第二天,同巴拿巴往特庇去, |
21 |
21 |
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство. |
22 堅固門徒的心,勸他們恆守所信的道;又說:「我們進入神的國,必須經歷許多患難 |
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували. |
23 二人在各教會中選立了長老,又禁食禱告,就把他們交託所信的主。 |
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю; |
24 |
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли, |
25 他們 |
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли. |
26 從那裏坐船,往安提阿去。當初,他們被眾人所託、蒙神之恩,要辦現在所完 |
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам. |
27 到了那裏,聚集了教會 |
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями. |
28 二人就在那裏同門徒住了多日。 |