Дiї

Розділ 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 14

1 Es geschah aber1161 zu2596 Ikonien2430, daß1519 sie846 zusammenkamen1525 und2532 predigten2980 in1722 der2532 Juden2453 Schule4864, also3779 daß5620 eine große4183 Menge4128 der Juden2453 und5037 der Griechen1672 gläubig4100 ward1096.

2 Die ungläubigen544 Juden2453 aber1161 erweckten1892 und2532 entrüsteten2559 die Seelen5590 der Heiden1484 wider2596 die Brüder80.

3 So hatten sie1325 nun3767 ihr3140 Wesen1304 daselbst eine lange2425 Zeit5550 und2532 lehreten frei3955 im1909 HErrn2962, welcher bezeugete das3588 Wort3056 seiner846 Gnade5485 und2532 ließ Zeichen4592 und Wunder5059 geschehen1096 durch1223 ihre Hände5495.

4 Die Menge4128 aber1161 der Stadt4172 spaltete sich4977; etliche3303 hielten‘s mit4862 den Juden2453 und2532 etliche mit4862 den Aposteln652.

5 Da5613 sich1096 aber1161 ein Sturm3730 erhub der Heiden1484 und5037 der Juden2453 und2532 ihrer846 Obersten758, sie846 zu4862 schmähen5195 und2532 zu steinigen3036,

6 wurden4894 sie des inne und2532 entflohen2703 in1519 die Städte4172 des Landes Lykaonien3071, gen Lystra3082 und2532 Derbe1191 und in die Gegend4066 umher

7 und predigten2258 daselbst2546 das Evangelium2097.

8 Und2532 es war5225 ein5100 Mann435 zu1722 Lystra3082, der3739 mußte sitzen2521; denn er hatte4043 böse Füße4228 und war lahm5560 von1537 Mutterleibe3384, der noch nie3763 gewandelt hatte.

9 Der3739 hörete Paulus3972 reden2980. Und2532 als er3778 ihn ansah816 und merkte1492, daß3754 er glaubte, ihm möchte geholfen4982 werden2192,

10 sprach2036 er mit lauter3173 Stimme5456: Stehe aufrichtig auf450 deine4675 Füße4228! Und2532 er sprang242 auf1909 und2532 wandelte4043.

11 Da aber1161 das1492 Volk3793 sah, was Paulus3972 getan4160 hatte, huben sie ihre Stimme5456 auf1869 und sprachen3004 auf lykaonisch3072: Die3739 Götter2316 sind2597 den444 Menschen gleich worden und zu4314 uns2248 herniederkommen.

12 Und5037 nenneten Barnabas Jupiter2203 und1161 Paulus3972 Mercurius, dieweil1894 er846 das Wort2258 führete.

13 Der Priester2409 aber1161 Jupiters2203, der vor4253 ihrer846 Stadt4172 war, brachte5342 Ochsen5022 und2532 Kränze4725 vor1909 das5607 Tor4440 und wollte2309 opfern2380 samt4862 dem3588 Volk3793.

14 Da das die191 Apostel652, Barnabas921 und1161 Paulus3972, höreten, zerrissen1284 sie ihre Kleider2440 und2532 sprangen1530 unter1519 das Volk3793, schrieen2896

15 und2532 sprachen3004: Ihr4160 Männer435, was5101 machet ihr846 da? Wir2249 sind2070 auch sterbliche3663 Menschen444 gleichwie ihr und2532 predigen2097 euch5213 das1909 Evangelium, daß ihr euch5209 bekehren1994 sollt von575 diesen5130 falschen3152 zu dem lebendigen2198 GOtt2316, welcher3739 gemacht hat4160 Himmel3772 und2532 Erde1093 und2532 das3956 Meer2281 und2532 alles5023, was drinnen ist;

16 der3739 in1722 vergangenen3944 Zeiten1074 hat lassen1439 alle3956 Heiden1484 wandeln4198 ihre eigenen Wege3598.

17 Und2532 zwar hat er sich863 selbst1438 nicht3756 unbezeuget gelassen, hat uns2254 viel Gutes getan15 und2532 vom Himmel3771 Regen5205 und2532 fruchtbare2593 Zeiten2540 gegeben1325, unsere2257 Herzen2588 erfüllet mit Speise5160 und Freude2167.

18 Und2532 da sie846 das5023 sagten3004, stilleten sie kaum3433 das Volk3793, daß sie ihnen nicht3361 opferten2380.

19 Es kamen1904 aber1161 dahin Juden2453 von575 Antiochien490 und2532 Ikonien2430 und2532 überredeten3982 das Volk3793 und2532 steinigten3034 Paulus3972 und schleiften4951 ihn zur Stadt4172 hinaus1854, meineten, er846 wäre gestorben2348.

20 Da ihn aber1161 die Jünger3101 umringeten, stund er846 auf450 und2532 ging1525 in1519 die Stadt4172. Und auf1519 den andern Tag1887 ging er aus1831 mit4862 Barnabas921 gen Derbe1191.

21 Und5037 predigten derselbigen Stadt4172 das1565 Evangelium2097 und2532 unterweiseten ihrer viel2425 und2532 zogen wieder5290 gen1519 Lystra3082 und2532 Ikonien2430 und Antiochien490,

22 stärketen die Seelen5590 der Jünger3101 und2532 ermahneten sie3870, daß3754 sie im Glauben4102 blieben1696, und daß wir2248 durch1223 viel4183 Trübsal2347 müssen1163 in1519 das932 Reich Gottes2316 gehen1525.

23 Und1161 sie846 ordneten5500 ihnen hin und3326 her Älteste4245 in1519 den2596 Gemeinden1577, beteten4336 und fasteten3521 und befahlen3908 sie846 dem3739 HErrn2962, an den sie gläubig4100 worden waren.

24 Und2532 zogen durch1330 Pisidien4099 und kamen2064 nach1519 Pamphylien3828.

25 Und2532 redeten2980 das Wort3056 zu1722 Perge4011 und zogen hinab2597 gen1519 Attalien825.

26 Und von dannen2547 schifften636 sie gen1519 Antiochien490, von dannen sie verordnet3860 waren durch die Gnade5485 Gottes2316 zu1519 dem Werk2041, das3739 sie hatten2258 ausgerichtet4137.

27 Da sie3745 aber1161 hinkamen3854, versammelten4863 sie die3754 Gemeinde1577 und2532 verkündigten, wie viel GOtt2316 mit3326 ihnen getan4160 hatte, und2532 wie er846 den Heiden1484 hätte312 die Tür2374 des Glaubens4102 aufgetan455.

28 Sie hatten aber1161 ihr Wesen1304 allda1563 nicht eine kleine3641 Zeit5550 bei4862 den Jüngern3101.

Дiї

Розділ 14

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

1 Es geschah aber1161 zu2596 Ikonien2430, daß1519 sie846 zusammenkamen1525 und2532 predigten2980 in1722 der2532 Juden2453 Schule4864, also3779 daß5620 eine große4183 Menge4128 der Juden2453 und5037 der Griechen1672 gläubig4100 ward1096.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

2 Die ungläubigen544 Juden2453 aber1161 erweckten1892 und2532 entrüsteten2559 die Seelen5590 der Heiden1484 wider2596 die Brüder80.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

3 So hatten sie1325 nun3767 ihr3140 Wesen1304 daselbst eine lange2425 Zeit5550 und2532 lehreten frei3955 im1909 HErrn2962, welcher bezeugete das3588 Wort3056 seiner846 Gnade5485 und2532 ließ Zeichen4592 und Wunder5059 geschehen1096 durch1223 ihre Hände5495.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

4 Die Menge4128 aber1161 der Stadt4172 spaltete sich4977; etliche3303 hielten‘s mit4862 den Juden2453 und2532 etliche mit4862 den Aposteln652.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

5 Da5613 sich1096 aber1161 ein Sturm3730 erhub der Heiden1484 und5037 der Juden2453 und2532 ihrer846 Obersten758, sie846 zu4862 schmähen5195 und2532 zu steinigen3036,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

6 wurden4894 sie des inne und2532 entflohen2703 in1519 die Städte4172 des Landes Lykaonien3071, gen Lystra3082 und2532 Derbe1191 und in die Gegend4066 umher

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

7 und predigten2258 daselbst2546 das Evangelium2097.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

8 Und2532 es war5225 ein5100 Mann435 zu1722 Lystra3082, der3739 mußte sitzen2521; denn er hatte4043 böse Füße4228 und war lahm5560 von1537 Mutterleibe3384, der noch nie3763 gewandelt hatte.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

9 Der3739 hörete Paulus3972 reden2980. Und2532 als er3778 ihn ansah816 und merkte1492, daß3754 er glaubte, ihm möchte geholfen4982 werden2192,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

10 sprach2036 er mit lauter3173 Stimme5456: Stehe aufrichtig auf450 deine4675 Füße4228! Und2532 er sprang242 auf1909 und2532 wandelte4043.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

11 Da aber1161 das1492 Volk3793 sah, was Paulus3972 getan4160 hatte, huben sie ihre Stimme5456 auf1869 und sprachen3004 auf lykaonisch3072: Die3739 Götter2316 sind2597 den444 Menschen gleich worden und zu4314 uns2248 herniederkommen.

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

12 Und5037 nenneten Barnabas Jupiter2203 und1161 Paulus3972 Mercurius, dieweil1894 er846 das Wort2258 führete.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

13 Der Priester2409 aber1161 Jupiters2203, der vor4253 ihrer846 Stadt4172 war, brachte5342 Ochsen5022 und2532 Kränze4725 vor1909 das5607 Tor4440 und wollte2309 opfern2380 samt4862 dem3588 Volk3793.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

14 Da das die191 Apostel652, Barnabas921 und1161 Paulus3972, höreten, zerrissen1284 sie ihre Kleider2440 und2532 sprangen1530 unter1519 das Volk3793, schrieen2896

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

15 und2532 sprachen3004: Ihr4160 Männer435, was5101 machet ihr846 da? Wir2249 sind2070 auch sterbliche3663 Menschen444 gleichwie ihr und2532 predigen2097 euch5213 das1909 Evangelium, daß ihr euch5209 bekehren1994 sollt von575 diesen5130 falschen3152 zu dem lebendigen2198 GOtt2316, welcher3739 gemacht hat4160 Himmel3772 und2532 Erde1093 und2532 das3956 Meer2281 und2532 alles5023, was drinnen ist;

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

16 der3739 in1722 vergangenen3944 Zeiten1074 hat lassen1439 alle3956 Heiden1484 wandeln4198 ihre eigenen Wege3598.

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

17 Und2532 zwar hat er sich863 selbst1438 nicht3756 unbezeuget gelassen, hat uns2254 viel Gutes getan15 und2532 vom Himmel3771 Regen5205 und2532 fruchtbare2593 Zeiten2540 gegeben1325, unsere2257 Herzen2588 erfüllet mit Speise5160 und Freude2167.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

18 Und2532 da sie846 das5023 sagten3004, stilleten sie kaum3433 das Volk3793, daß sie ihnen nicht3361 opferten2380.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

19 Es kamen1904 aber1161 dahin Juden2453 von575 Antiochien490 und2532 Ikonien2430 und2532 überredeten3982 das Volk3793 und2532 steinigten3034 Paulus3972 und schleiften4951 ihn zur Stadt4172 hinaus1854, meineten, er846 wäre gestorben2348.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

20 Da ihn aber1161 die Jünger3101 umringeten, stund er846 auf450 und2532 ging1525 in1519 die Stadt4172. Und auf1519 den andern Tag1887 ging er aus1831 mit4862 Barnabas921 gen Derbe1191.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

21 Und5037 predigten derselbigen Stadt4172 das1565 Evangelium2097 und2532 unterweiseten ihrer viel2425 und2532 zogen wieder5290 gen1519 Lystra3082 und2532 Ikonien2430 und Antiochien490,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

22 stärketen die Seelen5590 der Jünger3101 und2532 ermahneten sie3870, daß3754 sie im Glauben4102 blieben1696, und daß wir2248 durch1223 viel4183 Trübsal2347 müssen1163 in1519 das932 Reich Gottes2316 gehen1525.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

23 Und1161 sie846 ordneten5500 ihnen hin und3326 her Älteste4245 in1519 den2596 Gemeinden1577, beteten4336 und fasteten3521 und befahlen3908 sie846 dem3739 HErrn2962, an den sie gläubig4100 worden waren.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

24 Und2532 zogen durch1330 Pisidien4099 und kamen2064 nach1519 Pamphylien3828.

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

25 Und2532 redeten2980 das Wort3056 zu1722 Perge4011 und zogen hinab2597 gen1519 Attalien825.

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

26 Und von dannen2547 schifften636 sie gen1519 Antiochien490, von dannen sie verordnet3860 waren durch die Gnade5485 Gottes2316 zu1519 dem Werk2041, das3739 sie hatten2258 ausgerichtet4137.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

27 Da sie3745 aber1161 hinkamen3854, versammelten4863 sie die3754 Gemeinde1577 und2532 verkündigten, wie viel GOtt2316 mit3326 ihnen getan4160 hatte, und2532 wie er846 den Heiden1484 hätte312 die Tür2374 des Glaubens4102 aufgetan455.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

28 Sie hatten aber1161 ihr Wesen1304 allda1563 nicht eine kleine3641 Zeit5550 bei4862 den Jüngern3101.