Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 14

1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

7 і Єва́нгелію там звіща́ли.

8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

Деяния апостолов

Глава 14

1 В Иконии Павел и Варнава вошли, как обычно, в иудейскую синагогу и говорили так убедительно, что поверило очень много иудеев и греков.

2 Однако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против братьев.

3 Павел и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Господе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса.

4 Жители города разделились. Одни поддерживали иудеев, а другие — апостолов.

5 Но когда язычники и иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями,

6 те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии, Листру и Дервию, и в их окрестности,

7 где продолжали возвещать Радостную Весть.

8 В Листре жил человек, не владевший ногами; он был хромым от рождения и никогда не ходил.

9 Он слушал то, что говорил Павел. Павел же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления.

10 — Встань на ноги твои прямо! — громко сказал он калеке. Тот вскочил и начал ходить.

11 Люди увидели, что сделал Павел, и стали кричать на ликаонском языке: — К нам сошли боги в образе людей!

12 Они назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, потому что говорил в основном он.

13 За городом был храм Зевса, и его жрец привел к городским воротам быков и принес венки, желая вместе с народом принести им жертву.

14 Когда же апостолы Варнава и Павел услышали об этом, они разорвали свои одежды, кинулись в толпу и стали кричать:

15 — Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих бесполезных идолов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и все, что в них.

16 В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями,

17 но продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в свое время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью.

18 Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву.

19 Однако иудеи, которые пришли из Антиохии и Иконии, склонили толпу на свою сторону. Павла побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мертв.

20 Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошел обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дервию.

21 Они возвещали Радостную Весть в этом городе и приобрели много учеников. Затем они возвратились в Листру, Иконию и Антиохию.

22 Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твердыми в вере. — Нам предстоит испытать много скорбей перед тем, как мы войдем в Божье Царство, — говорили они.

23 Павел и Варнава в каждой церкви назначили старших и, помолившись с постом, передали их Господу, в Которого они уверовали.

24 Затем они прошли Писидию и пришли в Памфилию.

25 Проповедовав слово в Пергии, они пришли в Атталию.

26 Из Атталии они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены Божьей благодати на труд, который они и исполнили.

27 Вернувшись обратно, они собрали церковь и рассказали обо всем, что Бог совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников.

28 Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками.

Дiї Розділ 14	Деяния апостолов Глава 14
1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.	1 В Иконии Павел и Варнава вошли, как обычно, в иудейскую синагогу и говорили так убедительно, что поверило очень много иудеев и греков.
2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.	2 Однако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против братьев.
3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.	3 Павел и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Господе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса.
4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.	4 Жители города разделились. Одни поддерживали иудеев, а другие — апостолов.
5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,	5 Но когда язычники и иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями,
6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,	6 те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии, Листру и Дервию, и в их окрестности,
7 і Єва́нгелію там звіща́ли.	7 где продолжали возвещать Радостную Весть.
8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.	8 В Листре жил человек, не владевший ногами; он был хромым от рождения и никогда не ходил.
9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,	9 Он слушал то, что говорил Павел. Павел же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления.
10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.	10 — Встань на ноги твои прямо! — громко сказал он калеке. Тот вскочил и начал ходить.
11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“	11 Люди увидели, что сделал Павел, и стали кричать на ликаонском языке: — К нам сошли боги в образе людей!
12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.	12 Они назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, потому что говорил в основном он.
13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.	13 За городом был храм Зевса, и его жрец привел к городским воротам быков и принес венки, желая вместе с народом принести им жертву.
14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи	14 Когда же апостолы Варнава и Павел услышали об этом, они разорвали свои одежды, кинулись в толпу и стали кричать:
15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.	15 — Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих бесполезных идолов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и все, что в них.
16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,	16 В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями,
17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.	17 но продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в свое время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью.
18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.	18 Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву.
19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.	19 Однако иудеи, которые пришли из Антиохии и Иконии, склонили толпу на свою сторону. Павла побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мертв.
20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.	20 Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошел обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дервию.
21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,	21 Они возвещали Радостную Весть в этом городе и приобрели много учеников. Затем они возвратились в Листру, Иконию и Антиохию.
22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.	22 Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твердыми в вере. — Нам предстоит испытать много скорбей перед тем, как мы войдем в Божье Царство, — говорили они.
23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.	23 Павел и Варнава в каждой церкви назначили старших и, помолившись с постом, передали их Господу, в Которого они уверовали.
24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;	24 Затем они прошли Писидию и пришли в Памфилию.
25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,	25 Проповедовав слово в Пергии, они пришли в Атталию.
26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.	26 Из Атталии они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены Божьей благодати на труд, который они и исполнили.
27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.	27 Вернувшись обратно, они собрали церковь и рассказали обо всем, что Бог совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников.
28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями.	28 Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Дiї

Розділ 14

Деяния апостолов

Глава 14

Старий
завіт

Новий
завіт