CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 2

1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:

17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 2

1 Und2532 als der1722 Tag2250 der846 Pfingsten4005 erfüllet war4845, waren2258 sie537 alle einmütig3661 beieinander1909.

2 Und2532 es geschah1096 schnell869 ein Brausen2279 vom1537 Himmel3772 als5618 eines gewaltigen972 Windes4157 und2532 erfüllete das ganze3650 Haus3624, da3757 sie5342 saßen2258.

3 Und2532 man sah an1909 ihnen die Zungen1100 zerteilet, als5616 wären sie846 feurig. Und5037 er846 setzte sich2523 auf einen1520 jeglichen unter ihnen.

4 Und2532 wurden4130 alle537 voll4130 des846 Heiligen40 Geistes4151 und2532 fingen an756, zu predigen2980 mit andern2087 Zungen1100, nachdem der Geist4151 ihnen gab1325 auszusprechen669.

5 Es waren2258 aber1161 Juden2453 zu1722 Jerusalem2419 wohnend2730, die waren gottesfürchtige2126 Männer435 aus allerlei Volk1484, das3956 unter5259 dem575 Himmel3772 ist.

6 Da2532 nun diese Stimme5456 geschah, kam4905 die5026 Menge4128 zusammen und1161 wurden1096 bestürzt4797; denn es hörete ein1520 jeglicher1538, daß3754 sie846 mit seiner2398 Sprache1258 redeten2980.

7 Sie entsetzten1839 sich1839 aber1161 alle3956, verwunderten2296 sich und2532 sprachen3004 untereinander240: Siehe2400, sind1526 nicht3756 diese3778 alle3956, die3588 da reden2980, aus Galiläa1057?

8 Wie4459 hören191 wir2249 denn2532 ein jeglicher1538 seine2257 Sprache1258, darinnen wir geboren1080 sind?

9 Parther3934 und2532 Meder3370 und2532 Elamiter1639, und2532 die wir wohnen2730 in Mesopotamien3318 und5037 in Judäa2449 und2532 Kappadozien2587, Pontus4195 und2532 Asien773.

10 Phrygien5435 und5037 Pamphylien3828, Ägypten125 und2532 an den Enden3313 der2532 Libyen bei2596 Kyrene2957, und2532 Ausländer1927 von Rom,

11 Juden und2532 Judengenossen, Kreter2912 und Araber690: wir hören191 sie846 mit unsern2251 Zungen1100 die großen Taten3167 Gottes2316 reden2980.

12 Sie entsetzten1839 sich alle3956 und1161 wurden irre1280 und2532 sprachen3004 einer243 zu1839 dem andern243: Was4314 will2309 das5124 werden?

13 Die andern2087 aber1161 hatten‘s ihren Spott5512 und sprachen: Sie sind1526 voll3325 süßen Weins1098.

14 Da trat2476 Petrus4074 auf1869 mit4862 den Elfen1733, hub auf seine Stimme5456 und1161 redete669 zu ihnen: Ihr846 Juden2453, liebe Männer435, und2532 alle537, die ihr zu Jerusalem2419 wohnet2730, das5124 sei euch5213 kundgetan1110, und lasset2077 meine3450 Worte4487 zu euren Ohren eingehen!

15 Denn1063 diese3778 sind3184 nicht3756 trunken3184, wie5613 ihr5210 wähnet5274, sintemal1063 es ist2076 die dritte5154 Stunde5610 am Tage2250.

16 Sondern235 das5124 ist‘s2076, das durch1223 den Propheten4396 Joel2493 zuvor gesagt ist2046:

17 Und2532 es soll geschehen in1722 den letzten2078 Tagen2250, spricht3004 GOtt2316, ich will2071 ausgießen1632 von575 meinem3450 Geist4151 auf1909 alles3956 Fleisch4561; und2532 eure5216 Söhne und2532 eure5216 Töchter2364 sollen1798 weissagen4395, und2532 eure5216 Jünglinge3495 sollen Gesichte3706 sehen3700, und2532 eure5216 Ältesten4245 sollen Träume1797 haben.

18 Und auf1909 meine3450 Knechte1401 und auf1909 meine3450 Mägde1399 will ich in1722 denselbigen Tagen2250 von575 meinem3450 Geist4151 ausgießen1632, und sie1565 sollen weissagen4395.

19 Und2532 ich will Wunder5059 tun1325 oben507 im1722 Himmel3772 und Zeichen4592 unten2736 auf1909 Erden1093: Blut129 und Feuer4442 und Rauchdampf822.

20 Die Sonne2246 soll sich3344 verkehren in1519 Finsternis4655 und2532 der Mond4582 in Blut129, ehe4250 denn der große3173 und2532 offenbarliche Tag2250 des HErrn2962 kommt2064.

21 Und2532 soll geschehen, wer302 den Namen3686 des HErrn2962 anrufen1941 wird, soll selig4982 werden2071.

22 Ihr846 Männer435 von575 Israel2475, höret191 diese5128 Worte3056: JEsum2424 von Nazareth3480, den3739 Mann435 von GOtt2316, unter1519 euch5209 mit1722 Taten1411 und2532 Wundern5059 und Zeichen4592 beweiset, welche GOtt2316 durch1223 ihn tat4160 unter euch5216 (wie2531 denn auch ihr846 selbst wisset1492),

23 denselbigen ( nachdem er aus bedachtem3724 Rat1012 und2532 Vorsehung4268 Gottes2316 ergeben war1560) habt ihr genommen2983 durch1223 die Hände5495 der Ungerechten459 und ihn angeheftet4362 und erwürget.

24 Den hat GOtt2316 auferwecket und aufgelöset die3739 Schmerzen5604 des846 Todes2288, nachdem es unmöglich3756 war450, daß er2258 sollte von5259 ihm846 gehalten2902 werden3089.

25 Denn1063 David1138 spricht3004 von1537, ihm: Ich habe4308 den HErrn2962 allezeit3956 vorgesetzet vor1799 mein3450 Angesicht; denn er846 ist2076 an meiner3450 Rechten1188, auf1519 daß3754 ich nicht3363 beweget werde4531.

26 Darum5124 ist2165 mein3450 Herz2588 fröhlich21, und2532 meine Zunge1100 freuet sich2165; denn2089 auch2532 mein Fleisch4561 wird ruhen2681 in1909 der Hoffnung1680.

27 Denn du1492 wirst1459 meine3450 See LE5590 nicht3756 in1519 der Hölle86 lassen1459, auch nicht3761 zugeben1325, daß3754 dein4675 Heiliger3741 die Verwesung1312 sehe.

28 Du hast mir3165 kundgetan1107 die Wege3598 des Lebens2222; du wirst4137 mich3427 erfüllen4137 mit3326 Freuden2167 vor deinem4675 Angesichte4383.

29 Ihr846 Männer435, liebe Brüder80, lasset mich frei3954 reden2036 zu4314 euch5209 von4012 dem Erzvater3966 David1138: Er2036 ist1832 gestorben5053 und3754 begraben2290, und2532 sein2076 Grab3418 ist5053 bei1722 uns2254 bis891 auf diesen5026 Tag2250.

30 Als er846 nun3767 ein Prophet4396 war5225 und2532 wußte1492, daß3754 ihm846 GOtt2316 verheißen hatte3660 mit2596 einem Eide3727; daß die Frucht2590 seiner846 Lenden3751 sollte auf1537 seinem Stuhl2362 sitzen2523,

31 hat2980 er846‘s zuvor gesehen4275 und geredet von4012 der Auferstehung386 Christi5547, daß3754 seine846 See LE5590 nicht3756 in1519 der Hölle86 gelassen2641 ist2641, und sein Fleisch4561 die Verwesung1312 nicht3761 gesehen1492 hat.

32 Diesen5126 JEsum2424 hat450 GOtt2316 auferwecket; des3739 sind2070 wir2249 alle3956 Zeugen3144.

33 Nun3767 er durch die3739 Rechte1188 Gottes2316 erhöhet ist1632 und5037 empfangen2983 hat5312 die Verheißung1860 des Heiligen40 Geistes4151 vom3844 Vater3962, hat5312 er ausgegossen dies5124, was ihr5210 sehet991 und2532 höret191.

34 Denn1063 David1138 ist nicht3756 gen Himmel3772 gefahren. Er305 spricht3004 aber1161: Der846 HErr2962 hat gesagt2036 zu1519 meinem3450 HErrn2962: Setze2521 dich zu1537 meiner3450 Rechten1188,

35 bis2193 daß ich deine4675 Feinde2190 lege5087 zum Schemel5286 deiner4675 Füße.

36 So2532 wisse1097 nun3767 das5126 ganze3956 Haus3624 Israel2474 gewiß806, daß3754 GOtt2316 diesen JEsum2424, den3739 ihr1097 gekreuzigt habt4717, zu einem HErrn2962 und2532 Christus5547 gemacht hat4160.

37 Da sie aber1161 das höreten, ging‘s ihnen durchs Herz2588, und5037 sprachen2036 zu191 Petrus4074 und2532 zu4314 den andern3062 Aposteln652: Ihr Männer435, liebe Brüder80, was5101 sollen wir tun4160?

38 Petrus4074 sprach5346 zu4314 ihnen: Tut Buße3340, und1161 lasse sich ein jeglicher1538 taufen907 auf1909 den Namen3686 JEsu2424 Christi5547 zur1519 Vergebung859 der Sünden266, so2532 werdet ihr846 empfangen2983 die Gabe1431 des2532 Heiligen40 Geistes4151.

39 Denn1063 euer5213 und2532 eurer5216 Kinder5043 ist2076 diese Verheißung1860 und2532 aller3956, die3745 ferne sind, welche GOtt2316, unser2257 HErr2962, herzurufen wird.

40 Auch mit viel4119 andern2087 Worten3056 bezeugete er und5037 ermahnete und2532 sprach3004: Lasset euch helfen von575 diesen5026 unartigen Leuten!

41 Die1565 nun3767 sein Wort3056 gerne annahmen588, ließen sich taufen907, und2532 wurden hinzugetan4369 an dem846 Tage2250 bei5616 dreitausend5153 Seelen5590.

42 Sie blieben2258 aber1161 beständig4342 in der Apostel652 Lehre1322 und2532 in der Gemeinschaft2842 und2532 im Brotbrechen2800 und2532 im Gebet4335.

43 Es kam1096 auch alle3956 Seelen5590 Furcht5401 an, und1161 geschahen1096 viel4183 Wunder5059 und Zeichen4592 durch1223 die Apostel652.

44 Alle3956 aber1161, die846 gläubig4100 waren2258 worden, waren beieinander und2532 hielten2192 alle537 Dinge gemein2839.

45 Ihre Güter5223 und2532 Habe2933 verkauften4097 sie846 und2532 teilten1266 sie aus unter alle3956, nachdem jedermann5100 not5532 war2532.

46 Und5037 sie waren täglich und5037 stets4342 beieinander einmütig3661 im1722 Tempel2411 und2532 brachen2806 das Brot740 hin und her in1722 Häusern3624,

47 nahmen die Speise und2532 lobeten GOtt2316 mit Freuden und einfältigem Herzen und hatten2192 Gnade5485 bei dem ganzen3650 Volk2992. Der HErr2962 aber1161 tat hinzu4369 täglich, die da selig4982 wurden, zu4314 der Gemeinde1577.

Дiї

Розділ 2

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 2

1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

1 Und2532 als der1722 Tag2250 der846 Pfingsten4005 erfüllet war4845, waren2258 sie537 alle einmütig3661 beieinander1909.

2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

2 Und2532 es geschah1096 schnell869 ein Brausen2279 vom1537 Himmel3772 als5618 eines gewaltigen972 Windes4157 und2532 erfüllete das ganze3650 Haus3624, da3757 sie5342 saßen2258.

3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

3 Und2532 man sah an1909 ihnen die Zungen1100 zerteilet, als5616 wären sie846 feurig. Und5037 er846 setzte sich2523 auf einen1520 jeglichen unter ihnen.

4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

4 Und2532 wurden4130 alle537 voll4130 des846 Heiligen40 Geistes4151 und2532 fingen an756, zu predigen2980 mit andern2087 Zungen1100, nachdem der Geist4151 ihnen gab1325 auszusprechen669.

5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

5 Es waren2258 aber1161 Juden2453 zu1722 Jerusalem2419 wohnend2730, die waren gottesfürchtige2126 Männer435 aus allerlei Volk1484, das3956 unter5259 dem575 Himmel3772 ist.

6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

6 Da2532 nun diese Stimme5456 geschah, kam4905 die5026 Menge4128 zusammen und1161 wurden1096 bestürzt4797; denn es hörete ein1520 jeglicher1538, daß3754 sie846 mit seiner2398 Sprache1258 redeten2980.

7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

7 Sie entsetzten1839 sich1839 aber1161 alle3956, verwunderten2296 sich und2532 sprachen3004 untereinander240: Siehe2400, sind1526 nicht3756 diese3778 alle3956, die3588 da reden2980, aus Galiläa1057?

8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

8 Wie4459 hören191 wir2249 denn2532 ein jeglicher1538 seine2257 Sprache1258, darinnen wir geboren1080 sind?

9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

9 Parther3934 und2532 Meder3370 und2532 Elamiter1639, und2532 die wir wohnen2730 in Mesopotamien3318 und5037 in Judäa2449 und2532 Kappadozien2587, Pontus4195 und2532 Asien773.

10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

10 Phrygien5435 und5037 Pamphylien3828, Ägypten125 und2532 an den Enden3313 der2532 Libyen bei2596 Kyrene2957, und2532 Ausländer1927 von Rom,

11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

11 Juden und2532 Judengenossen, Kreter2912 und Araber690: wir hören191 sie846 mit unsern2251 Zungen1100 die großen Taten3167 Gottes2316 reden2980.

12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

12 Sie entsetzten1839 sich alle3956 und1161 wurden irre1280 und2532 sprachen3004 einer243 zu1839 dem andern243: Was4314 will2309 das5124 werden?

13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

13 Die andern2087 aber1161 hatten‘s ihren Spott5512 und sprachen: Sie sind1526 voll3325 süßen Weins1098.

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

14 Da trat2476 Petrus4074 auf1869 mit4862 den Elfen1733, hub auf seine Stimme5456 und1161 redete669 zu ihnen: Ihr846 Juden2453, liebe Männer435, und2532 alle537, die ihr zu Jerusalem2419 wohnet2730, das5124 sei euch5213 kundgetan1110, und lasset2077 meine3450 Worte4487 zu euren Ohren eingehen!

15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

15 Denn1063 diese3778 sind3184 nicht3756 trunken3184, wie5613 ihr5210 wähnet5274, sintemal1063 es ist2076 die dritte5154 Stunde5610 am Tage2250.

16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:

16 Sondern235 das5124 ist‘s2076, das durch1223 den Propheten4396 Joel2493 zuvor gesagt ist2046:

17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

17 Und2532 es soll geschehen in1722 den letzten2078 Tagen2250, spricht3004 GOtt2316, ich will2071 ausgießen1632 von575 meinem3450 Geist4151 auf1909 alles3956 Fleisch4561; und2532 eure5216 Söhne und2532 eure5216 Töchter2364 sollen1798 weissagen4395, und2532 eure5216 Jünglinge3495 sollen Gesichte3706 sehen3700, und2532 eure5216 Ältesten4245 sollen Träume1797 haben.

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

18 Und auf1909 meine3450 Knechte1401 und auf1909 meine3450 Mägde1399 will ich in1722 denselbigen Tagen2250 von575 meinem3450 Geist4151 ausgießen1632, und sie1565 sollen weissagen4395.

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

19 Und2532 ich will Wunder5059 tun1325 oben507 im1722 Himmel3772 und Zeichen4592 unten2736 auf1909 Erden1093: Blut129 und Feuer4442 und Rauchdampf822.

20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

20 Die Sonne2246 soll sich3344 verkehren in1519 Finsternis4655 und2532 der Mond4582 in Blut129, ehe4250 denn der große3173 und2532 offenbarliche Tag2250 des HErrn2962 kommt2064.

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

21 Und2532 soll geschehen, wer302 den Namen3686 des HErrn2962 anrufen1941 wird, soll selig4982 werden2071.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

22 Ihr846 Männer435 von575 Israel2475, höret191 diese5128 Worte3056: JEsum2424 von Nazareth3480, den3739 Mann435 von GOtt2316, unter1519 euch5209 mit1722 Taten1411 und2532 Wundern5059 und Zeichen4592 beweiset, welche GOtt2316 durch1223 ihn tat4160 unter euch5216 (wie2531 denn auch ihr846 selbst wisset1492),

23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

23 denselbigen ( nachdem er aus bedachtem3724 Rat1012 und2532 Vorsehung4268 Gottes2316 ergeben war1560) habt ihr genommen2983 durch1223 die Hände5495 der Ungerechten459 und ihn angeheftet4362 und erwürget.

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

24 Den hat GOtt2316 auferwecket und aufgelöset die3739 Schmerzen5604 des846 Todes2288, nachdem es unmöglich3756 war450, daß er2258 sollte von5259 ihm846 gehalten2902 werden3089.

25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

25 Denn1063 David1138 spricht3004 von1537, ihm: Ich habe4308 den HErrn2962 allezeit3956 vorgesetzet vor1799 mein3450 Angesicht; denn er846 ist2076 an meiner3450 Rechten1188, auf1519 daß3754 ich nicht3363 beweget werde4531.

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

26 Darum5124 ist2165 mein3450 Herz2588 fröhlich21, und2532 meine Zunge1100 freuet sich2165; denn2089 auch2532 mein Fleisch4561 wird ruhen2681 in1909 der Hoffnung1680.

27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

27 Denn du1492 wirst1459 meine3450 See LE5590 nicht3756 in1519 der Hölle86 lassen1459, auch nicht3761 zugeben1325, daß3754 dein4675 Heiliger3741 die Verwesung1312 sehe.

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

28 Du hast mir3165 kundgetan1107 die Wege3598 des Lebens2222; du wirst4137 mich3427 erfüllen4137 mit3326 Freuden2167 vor deinem4675 Angesichte4383.

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

29 Ihr846 Männer435, liebe Brüder80, lasset mich frei3954 reden2036 zu4314 euch5209 von4012 dem Erzvater3966 David1138: Er2036 ist1832 gestorben5053 und3754 begraben2290, und2532 sein2076 Grab3418 ist5053 bei1722 uns2254 bis891 auf diesen5026 Tag2250.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

30 Als er846 nun3767 ein Prophet4396 war5225 und2532 wußte1492, daß3754 ihm846 GOtt2316 verheißen hatte3660 mit2596 einem Eide3727; daß die Frucht2590 seiner846 Lenden3751 sollte auf1537 seinem Stuhl2362 sitzen2523,

31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

31 hat2980 er846‘s zuvor gesehen4275 und geredet von4012 der Auferstehung386 Christi5547, daß3754 seine846 See LE5590 nicht3756 in1519 der Hölle86 gelassen2641 ist2641, und sein Fleisch4561 die Verwesung1312 nicht3761 gesehen1492 hat.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

32 Diesen5126 JEsum2424 hat450 GOtt2316 auferwecket; des3739 sind2070 wir2249 alle3956 Zeugen3144.

33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

33 Nun3767 er durch die3739 Rechte1188 Gottes2316 erhöhet ist1632 und5037 empfangen2983 hat5312 die Verheißung1860 des Heiligen40 Geistes4151 vom3844 Vater3962, hat5312 er ausgegossen dies5124, was ihr5210 sehet991 und2532 höret191.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

34 Denn1063 David1138 ist nicht3756 gen Himmel3772 gefahren. Er305 spricht3004 aber1161: Der846 HErr2962 hat gesagt2036 zu1519 meinem3450 HErrn2962: Setze2521 dich zu1537 meiner3450 Rechten1188,

35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

35 bis2193 daß ich deine4675 Feinde2190 lege5087 zum Schemel5286 deiner4675 Füße.

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

36 So2532 wisse1097 nun3767 das5126 ganze3956 Haus3624 Israel2474 gewiß806, daß3754 GOtt2316 diesen JEsum2424, den3739 ihr1097 gekreuzigt habt4717, zu einem HErrn2962 und2532 Christus5547 gemacht hat4160.

37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

37 Da sie aber1161 das höreten, ging‘s ihnen durchs Herz2588, und5037 sprachen2036 zu191 Petrus4074 und2532 zu4314 den andern3062 Aposteln652: Ihr Männer435, liebe Brüder80, was5101 sollen wir tun4160?

38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

38 Petrus4074 sprach5346 zu4314 ihnen: Tut Buße3340, und1161 lasse sich ein jeglicher1538 taufen907 auf1909 den Namen3686 JEsu2424 Christi5547 zur1519 Vergebung859 der Sünden266, so2532 werdet ihr846 empfangen2983 die Gabe1431 des2532 Heiligen40 Geistes4151.

39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

39 Denn1063 euer5213 und2532 eurer5216 Kinder5043 ist2076 diese Verheißung1860 und2532 aller3956, die3745 ferne sind, welche GOtt2316, unser2257 HErr2962, herzurufen wird.

40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

40 Auch mit viel4119 andern2087 Worten3056 bezeugete er und5037 ermahnete und2532 sprach3004: Lasset euch helfen von575 diesen5026 unartigen Leuten!

41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

41 Die1565 nun3767 sein Wort3056 gerne annahmen588, ließen sich taufen907, und2532 wurden hinzugetan4369 an dem846 Tage2250 bei5616 dreitausend5153 Seelen5590.

42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

42 Sie blieben2258 aber1161 beständig4342 in der Apostel652 Lehre1322 und2532 in der Gemeinschaft2842 und2532 im Brotbrechen2800 und2532 im Gebet4335.

43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

43 Es kam1096 auch alle3956 Seelen5590 Furcht5401 an, und1161 geschahen1096 viel4183 Wunder5059 und Zeichen4592 durch1223 die Apostel652.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

44 Alle3956 aber1161, die846 gläubig4100 waren2258 worden, waren beieinander und2532 hielten2192 alle537 Dinge gemein2839.

45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

45 Ihre Güter5223 und2532 Habe2933 verkauften4097 sie846 und2532 teilten1266 sie aus unter alle3956, nachdem jedermann5100 not5532 war2532.

46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

46 Und5037 sie waren täglich und5037 stets4342 beieinander einmütig3661 im1722 Tempel2411 und2532 brachen2806 das Brot740 hin und her in1722 Häusern3624,

47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

47 nahmen die Speise und2532 lobeten GOtt2316 mit Freuden und einfältigem Herzen und hatten2192 Gnade5485 bei dem ganzen3650 Volk2992. Der HErr2962 aber1161 tat hinzu4369 täglich, die da selig4982 wurden, zu4314 der Gemeinde1577.