Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 2

1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,

16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:

17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

Деяния апостолов

Глава 2

1 И когда подходил к концу день Пятидесятницы, были они все вместе.

2 И вдруг раздался с неба шум, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились,

3 и явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них.

4 И исполнились все Духа Святого и начали говорить иными языками, как Дух давал им вещать.

5 Жили в Иерусалиме Иудеи, благоговейные люди из всякого народа под небом.

6 Когда же прошел об этом слух, собралось много людей и пришли в смятение, потому что каждый из них слышал, как они говорили на его собственном наречии.

7 Изумлялись все и дивились, говоря: вот все эти говорящие, разве они не Галилеяне?

8 Как же мы их слышим каждый на своем собственном наречии, в котором мы родились:

9 Парфяне, и Мидяне, и Эламиты, и живущие в Месопотамии, в Иудее и Каппадокии, Понте и Асии,

10 Фригии и Памфилии, в Египте и в частях Ливии, примыкающих к Киринее, и пришедшие из Рима, как Иудеи, так и прозелиты,

11 Критяне и Арабы — слышим, как они говорят на наших языках о великих делах Божиих?

12 И все изумлялись и недоумевали, говоря друг другу: что бы это могло быть?

13 А иные издеваясь говорили: они напились сладкого вина.

14 Петр же, став с одиннадцатью, возвысил свой голос и возгласил им: мужи Иудейские и все, живущие в Иерусалиме! Да будет вам это известно и вслушайтесь в слова мои.

15 Ибо не пьяны они, как вы предполагаете: ведь только третий час дня.

16 Но это то, что сказано чрез пророка Иоиля:

17 «И будет в последние дни, говорит Бог: изолью от Духа Моего на всякую плоть, и будут пророчествовать сыны ваши и дочери ваши, и юноши ваши будут видеть видения. И старцам вашим будут сниться сны,

18 и на рабов Моих и на рабынь Моих в те дни изолью от Духа Моего, и будут пророчествовать.

19 И дам чудеса на небе вверху и знамения на земле внизу, кровь и огонь и клубы дыма.

20 Солнце превратится в тьму, и луна в кровь, прежде чем придет день Господень великий и блистающий.

21 И будет: всякий, кто призовет имя Господне, будет спасен».

22 Мужи Израильские! Выслушайте эти слова: Иисуса Назорея, Мужа, Богом отмеченного для вас силами, и чудесами, и знамениями, которые сотворил чрез Него Бог среди вас, как вы сами знаете,

23 Его, по определению и предведению Божию преданного, вы, пригвоздив рукою беззаконных, убили.

24 Бог Его воскресил, разрешив муки смерти, потому что Он не мог быть держим ею.

25 Ибо Давид говорит о Нем: «Я видел Господа предо мною непрестанно, ибо Он по правую мою сторону, дабы я не поколебался.

26 Оттого возрадовалось мое сердце и возликовал язык мой, даже и плоть моя пребудет в надежде,

27 ибо Ты не оставишь души моей во аде и не дашь святому Твоему увидеть тление.

28 Ты поведал мне пути жизни, Ты исполнишь меня радости пред лицом Твоим».

29 Мужи братья! Да позволено будет сказать вам с дерзновением о патриархе Давиде, что он и скончался и погребен, и гробница его у нас до сего дня.

30 Итак, будучи пророком и зная, что клятвою поклялся ему Бог от плода чресл его посадить на престоле его,

31 — он, провидя, изрек о воскресении Христа, что и Он не оставлен во аде, и плоть Его не увидела тления.

32 Этого Иисуса воскресил Бог, чему все мы свидетели.

33 Итак, десницей Божией вознесённый, и приняв от Отца обещанного Духа Святого, Он излил то, что вы и видите и слышите.

34 Ибо Давид не восшел на небеса, но он сам говорит: «Сказал Господь Господу моему: сядь по правую сторону Мою,

35 доколе Я не положу врагов Твоих в подножие ног Твоих».

36 Итак, твердо знай весь дом Израилев, что и Господом и Христом сделал Его Бог, Того Иисуса, Которого вы распяли.

37 Они же, услышав, поражены были в самое сердце, и сказали Петру и остальным апостолам: что нам делать, мужи братья?

38 А Петр им сказал: покайтесь, и да крестится каждый из вас во имя Иисуса Христа для отпущения грехов ваших, и вы получите дар Святого Духа.

39 Ибо для вас обещание и для детей ваших и для всех дальних, кого ни призовет Господь Бог наш.

40 И иными многими словами он свидетельствовал и увещал их, говоря: спасайтесь от этого извращенного рода.

41 Итак, приняв слово его, они были крещены. И присоединилось в день тот душ около трех тысяч.

42 И пребывали они постоянно в учении апостолов и в общении, в преломлении хлеба и в молитвах.

43 Был же во всякой душе страх. И много чудес и знамений совершалось чрез апостолов.

44 А все уверовавшие были вместе и всё у них было общее.

45 И то, чем владели и что имели, они продавали и разделяли это всем, смотря по нужде каждого.

46 И каждый день единодушно пребывая в храме, и преломляя по домам хлеб, они принимали пищу в веселии и простоте сердца,

47 хваля Бога и будучи в милости у всего народа. А Господь прибавлял к ним спасаемых каждый день.

Дiї Розділ 2	Деяния апостолов Глава 2
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.	1 И когда подходил к концу день Пятидесятницы, были они все вместе.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.	2 И вдруг раздался с неба шум, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились,
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.	3 и явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.	4 И исполнились все Духа Святого и начали говорить иными языками, как Дух давал им вещать.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.	5 Жили в Иерусалиме Иудеи, благоговейные люди из всякого народа под небом.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!	6 Когда же прошел об этом слух, собралось много людей и пришли в смятение, потому что каждый из них слышал, как они говорили на его собственном наречии.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?	7 Изумлялись все и дивились, говоря: вот все эти говорящие, разве они не Галилеяне?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?	8 Как же мы их слышим каждый на своем собственном наречии, в котором мы родились:
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,	9 Парфяне, и Мидяне, и Эламиты, и живущие в Месопотамии, в Иудее и Каппадокии, Понте и Асии,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,	10 Фригии и Памфилии, в Египте и в частях Ливии, примыкающих к Киринее, и пришедшие из Рима, как Иудеи, так и прозелиты,
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“	11 Критяне и Арабы — слышим, как они говорят на наших языках о великих делах Божиих?
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“	12 И все изумлялись и недоумевали, говоря друг другу: что бы это могло быть?
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“	13 А иные издеваясь говорили: они напились сладкого вина.
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!	14 Петр же, став с одиннадцатью, возвысил свой голос и возгласил им: мужи Иудейские и все, живущие в Иерусалиме! Да будет вам это известно и вслушайтесь в слова мои.
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,	15 Ибо не пьяны они, как вы предполагаете: ведь только третий час дня.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:	16 Но это то, что сказано чрез пророка Иоиля:
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.	17 «И будет в последние дни, говорит Бог: изолью от Духа Моего на всякую плоть, и будут пророчествовать сыны ваши и дочери ваши, и юноши ваши будут видеть видения. И старцам вашим будут сниться сны,
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!	18 и на рабов Моих и на рабынь Моих в те дни изолью от Духа Моего, и будут пророчествовать.
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.	19 И дам чудеса на небе вверху и знамения на земле внизу, кровь и огонь и клубы дыма.
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!	20 Солнце превратится в тьму, и луна в кровь, прежде чем придет день Господень великий и блистающий.
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.	21 И будет: всякий, кто призовет имя Господне, будет спасен».
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,	22 Мужи Израильские! Выслушайте эти слова: Иисуса Назорея, Мужа, Богом отмеченного для вас силами, и чудесами, и знамениями, которые сотворил чрез Него Бог среди вас, как вы сами знаете,
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.	23 Его, по определению и предведению Божию преданного, вы, пригвоздив рукою беззаконных, убили.
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.	24 Бог Его воскресил, разрешив муки смерти, потому что Он не мог быть держим ею.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.	25 Ибо Давид говорит о Нем: «Я видел Господа предо мною непрестанно, ибо Он по правую мою сторону, дабы я не поколебался.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.	26 Оттого возрадовалось мое сердце и возликовал язык мой, даже и плоть моя пребудет в надежде,
27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!	27 ибо Ты не оставишь души моей во аде и не дашь святому Твоему увидеть тление.
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!	28 Ты поведал мне пути жизни, Ты исполнишь меня радости пред лицом Твоим».
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.	29 Мужи братья! Да позволено будет сказать вам с дерзновением о патриархе Давиде, что он и скончался и погребен, и гробница его у нас до сего дня.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,	30 Итак, будучи пророком и зная, что клятвою поклялся ему Бог от плода чресл его посадить на престоле его,
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.	31 — он, провидя, изрек о воскресении Христа, что и Он не оставлен во аде, и плоть Его не увидела тления.
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!	32 Этого Иисуса воскресил Бог, чему все мы свидетели.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.	33 Итак, десницей Божией вознесённый, и приняв от Отца обещанного Духа Святого, Он излил то, что вы и видите и слышите.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,	34 Ибо Давид не восшел на небеса, но он сам говорит: «Сказал Господь Господу моему: сядь по правую сторону Мою,
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	35 доколе Я не положу врагов Твоих в подножие ног Твоих».
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“	36 Итак, твердо знай весь дом Израилев, что и Господом и Христом сделал Его Бог, Того Иисуса, Которого вы распяли.
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“	37 Они же, услышав, поражены были в самое сердце, и сказали Петру и остальным апостолам: что нам делать, мужи братья?
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!	38 А Петр им сказал: покайтесь, и да крестится каждый из вас во имя Иисуса Христа для отпущения грехов ваших, и вы получите дар Святого Духа.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.	39 Ибо для вас обещание и для детей ваших и для всех дальних, кого ни призовет Господь Бог наш.
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“	40 И иными многими словами он свидетельствовал и увещал их, говоря: спасайтесь от этого извращенного рода.
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!	41 Итак, приняв слово его, они были крещены. И присоединилось в день тот душ около трех тысяч.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.	42 И пребывали они постоянно в учении апостолов и в общении, в преломлении хлеба и в молитвах.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.	43 Был же во всякой душе страх. И много чудес и знамений совершалось чрез апостолов.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.	44 А все уверовавшие были вместе и всё у них было общее.
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.	45 И то, чем владели и что имели, они продавали и разделяли это всем, смотря по нужде каждого.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,	46 И каждый день единодушно пребывая в храме, и преломляя по домам хлеб, они принимали пищу в веселии и простоте сердца,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.	47 хваля Бога и будучи в милости у всего народа. А Господь прибавлял к ним спасаемых каждый день.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Дiї

Розділ 2

Деяния апостолов

Глава 2

Старий
завіт

Новий
завіт