ЙовРозділ 32 |
|
1 |
|
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога. |
|
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. |
|
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього. |
|
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів! |
|
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам |
|
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття! |
|
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить. |
|
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́. |
|
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я! |
|
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́. |
|
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його! |
|
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“ |
|
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою. |
|
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів, |
|
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже. |
|
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку. |
|
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені. |
|
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́! |
|
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім! |
|
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни, |
|
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць! |
JobChapter 32 |
|
1 |
|
2 Then was kindled |
|
3 Also against his three |
|
4 Now Elihu |
|
5 When Elihu |
|
6 And Elihu |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
ЙовРозділ 32 |
JobChapter 32 |
|
1 |
1 |
|
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога. |
2 Then was kindled |
|
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. |
3 Also against his three |
|
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього. |
4 Now Elihu |
|
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів! |
5 When Elihu |
|
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам |
6 And Elihu |
|
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття! |
7 |
|
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить. |
8 |
|
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́. |
9 |
|
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я! |
10 |
|
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́. |
11 |
|
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його! |
12 |
|
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“ |
13 |
|
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою. |
14 |
|
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів, |
15 |
|
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже. |
16 |
|
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку. |
17 |
|
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені. |
18 |
|
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́! |
19 |
|
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім! |
20 |
|
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни, |
21 |
|
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць! |
22 |