CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 10
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 10

1 Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським.

2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився.

3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“

4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“ Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися.

5 Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром.

6 Він гостює в одно́го гарбарника Си́мона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що́ ти маєш робити“.

7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домо́вих, і вояка́ богобійного з тих, що служили при ньому,

8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппі́ю.

9 А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,

11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

12 У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.

13 І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“

14 А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“

15 І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“

16 І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.

17 Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,

18 і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“

19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.

20 Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“

21 І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“

22 А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“.

23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.

24 І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.

25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

26 Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“

27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,

28 і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.

29 Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“

30 А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі

31 й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.

32 Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.

33 Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.

34 А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,

35 але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.

36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім.

37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,

38 Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.

39 І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.

40 Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,

41 не всьому наро́дові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.

42 І Він нам звелів, щоб наро́дові ми проповідували та засві́дчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.

43 Усі пророки свідку́ють про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить про́щення гріхів Його Йме́нням“.

44 Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́.

45 А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н!

46 Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів:

47 „Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що оде́ржали Духа Святого, як і ми?“

48 І звелів охриститися їм у Йме́ння Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.

Acts

Chapter 10

1 THERE was in Cµs-a-re'a a man called Cornelius, a centurion of the regiment which is called the Italian,

2 A righteous and God-fearing man as were all his household; which gave much alms to the people, and always sought after God.

3 Very openly in a vision about three o'clock in the afternoon he saw an angel of God who came in to him, and said to him, Cornelius.

4 And he looked at the angel and was afraid, and he said, What is it, my LORD? And the angel said to him, Your prayers and your alms have come up for a memorial before God.

5 And now send men to the city of Joppa, and bring here Simon who is called Peter:

6 Behold he is staying with Simon Bur-saya, the tanner, whose house is by the seaside.

7 And when the angel who spoke to him had departed, Cornelius called two of his household, and a soldier who believed in God and was obedient to him;

8 And he related to them everything that he had seen, and sent them to Joppa.

9 The next day, while they were on their journey, drawing near to the city, Simon Peter went up upon the housetop to pray about noontime.

10 And he became hungry, and wanted to eat: but while they were preparing food for him, he was seized with a sudden faintness.

11 And he saw the sky open and something fastened at the four corners, resembling a large linen cloth, was let down from heaven to the earth:

12 And there were in it all kind of fourfooted beasts, and creeping things of the earth, and fowls of the air.

13 And there came a voice to him, saying, Simon Peter, rise; kill and eat.

14 But Simon Peter said, Far be it, my LORD; for I have never eaten anything which was unclean and defiled.

15 And again the voice came to him a second time, What God has cleansed, you should not call unclean.

16 This happened the third time: then the cloth was lifted up to the heaven.

17 Now while Simon Peter was bewildered, wondering in himself what the vision he had seen should mean, the men who were sent by Cornelius arrived, and enquired for the house in which Simon Peter had been staying, and they came and stood at the door of the courtyard.

18 And from there they called and asked if Simon who is called Peter stayed there.

19 While Simon Peter meditated about the vision, the Spirit said to him, Behold three men seek you.

20 Arise, go down, and go with them, without doubt in your mind: for I have sent them.

21 Then Simon Peter went down to the men and said, I am the man you seek. What is the purpose of your mission?

22 They said to him, A man called Cornelius, a righteous and God-fearing centurion of whom all the Jewish people speak well, was told in a vision by a holy angel to send and bring you to his house and to hear words from you.

23 So Simon Peter brought them into the place where he was staying and welcomed them. The next day he arose and went with them, and a few men from amongst the brethren of Joppa accompanied him.

24 And the next day they entered Cµs-are'a. And Cornelius was waiting for them, and all his relatives and also his dear friends were assembled with him.

25 And just as Simon Peter was entering, Cornelius met him and threw himself at his feet and worshipped him.

26 But Simon Peter raised him, saying, Stand up; I am but a man also.

27 And after he had talked with him, he went in and found a great many people had come there.

28 So he said to them, You know well that it is unlawful for a Jew to associate with a stranger who is not of his tribe; but God has showed me that I should not call any man common or unclean.

29 This is why I came at once when you sent for me: but now let me ask you, for what reason have you sent for me?

30 Then Cornelius said to him, Four days I have been fasting; and at three o'clock in the afternoon while I was praying in my house, a man dressed in white garments stood before me.

31 And said to me, Cornelius, your prayer has been heard, and your alms are a memorial before God.

32 But send to the city of Joppa and bring Simon, who is called Peter; behold he is staying in the house of Simon Bur-sa'ya, the tanner, by the seaside: and he will come and talk with you.

33 At that very time I sent for you, and you have done well to come. Behold we are all here present before you, and we wish to hear everything commanded thee from God.

34 Then Simon Peter opened his mouth and said, Of a truth I perceive that God is no respecter of persons:

35 But among all people, he who fears him and works righteousness is accepted with him.

36 For God sent the word to the children of Israel, preaching peace and tranquility by Jesus Christ: he is the LORD of all.

37 And you also are familiar with the news which was published throughout Judµa, which sprang from Galilee, after the baptism preached by John;

38 Concerning Jesus of Nazareth, whom God anointed with the Holy Spirit and with power, and who, because God was with him, went about doing good and healing all who were oppressed of the devil.

39 And we are witnesses of all things which he did throughout the land of Judµa and in Jerusalem. This very one the Jews crucified on a cross and killed him:

40 Him God raised on the third day, and showed him openly;

41 Not to all the people, but to us who have been chosen by God to be his witnesses, for we did eat and drink with him after his resurrection from the dead.

42 And he commanded us to preach to the people and to testify, that it is he who was ordained by God to be the judge of the living and of the dead.

43 To him, all the prophets testified that whosoever believes in his name shall receive remission of sins.

44 While Simon Peter spoke these words, the Holy Spirit descended on all who heard the word.

45 And the Jewish converts who had come with him were seized with amazement because the gift of the Holy Spirit was poured out on the Gentiles also;

46 For they heard them speak with divers tongues, and magnify God.

47 Then Simon Peter said to them, Can any man forbid water, that these people who have received the Holy Spirit, just as we have, should not be baptized?

48 And he commanded them to be baptized in the name of our LORD Jesus Christ. And they urged him to remain with them a few days.

Дiї

Розділ 10

Acts

Chapter 10

1 Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським.

1 THERE was in Cµs-a-re'a a man called Cornelius, a centurion of the regiment which is called the Italian,

2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився.

2 A righteous and God-fearing man as were all his household; which gave much alms to the people, and always sought after God.

3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“

3 Very openly in a vision about three o'clock in the afternoon he saw an angel of God who came in to him, and said to him, Cornelius.

4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“ Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися.

4 And he looked at the angel and was afraid, and he said, What is it, my LORD? And the angel said to him, Your prayers and your alms have come up for a memorial before God.

5 Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром.

5 And now send men to the city of Joppa, and bring here Simon who is called Peter:

6 Він гостює в одно́го гарбарника Си́мона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що́ ти маєш робити“.

6 Behold he is staying with Simon Bur-saya, the tanner, whose house is by the seaside.

7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домо́вих, і вояка́ богобійного з тих, що служили при ньому,

7 And when the angel who spoke to him had departed, Cornelius called two of his household, and a soldier who believed in God and was obedient to him;

8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппі́ю.

8 And he related to them everything that he had seen, and sent them to Joppa.

9 А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

9 The next day, while they were on their journey, drawing near to the city, Simon Peter went up upon the housetop to pray about noontime.

10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,

10 And he became hungry, and wanted to eat: but while they were preparing food for him, he was seized with a sudden faintness.

11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

11 And he saw the sky open and something fastened at the four corners, resembling a large linen cloth, was let down from heaven to the earth:

12 У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.

12 And there were in it all kind of fourfooted beasts, and creeping things of the earth, and fowls of the air.

13 І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“

13 And there came a voice to him, saying, Simon Peter, rise; kill and eat.

14 А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“

14 But Simon Peter said, Far be it, my LORD; for I have never eaten anything which was unclean and defiled.

15 І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“

15 And again the voice came to him a second time, What God has cleansed, you should not call unclean.

16 І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.

16 This happened the third time: then the cloth was lifted up to the heaven.

17 Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,

17 Now while Simon Peter was bewildered, wondering in himself what the vision he had seen should mean, the men who were sent by Cornelius arrived, and enquired for the house in which Simon Peter had been staying, and they came and stood at the door of the courtyard.

18 і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“

18 And from there they called and asked if Simon who is called Peter stayed there.

19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.

19 While Simon Peter meditated about the vision, the Spirit said to him, Behold three men seek you.

20 Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“

20 Arise, go down, and go with them, without doubt in your mind: for I have sent them.

21 І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“

21 Then Simon Peter went down to the men and said, I am the man you seek. What is the purpose of your mission?

22 А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“.

22 They said to him, A man called Cornelius, a righteous and God-fearing centurion of whom all the Jewish people speak well, was told in a vision by a holy angel to send and bring you to his house and to hear words from you.

23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.

23 So Simon Peter brought them into the place where he was staying and welcomed them. The next day he arose and went with them, and a few men from amongst the brethren of Joppa accompanied him.

24 І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.

24 And the next day they entered Cµs-are'a. And Cornelius was waiting for them, and all his relatives and also his dear friends were assembled with him.

25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

25 And just as Simon Peter was entering, Cornelius met him and threw himself at his feet and worshipped him.

26 Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“

26 But Simon Peter raised him, saying, Stand up; I am but a man also.

27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,

27 And after he had talked with him, he went in and found a great many people had come there.

28 і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.

28 So he said to them, You know well that it is unlawful for a Jew to associate with a stranger who is not of his tribe; but God has showed me that I should not call any man common or unclean.

29 Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“

29 This is why I came at once when you sent for me: but now let me ask you, for what reason have you sent for me?

30 А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі

30 Then Cornelius said to him, Four days I have been fasting; and at three o'clock in the afternoon while I was praying in my house, a man dressed in white garments stood before me.

31 й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.

31 And said to me, Cornelius, your prayer has been heard, and your alms are a memorial before God.

32 Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.

32 But send to the city of Joppa and bring Simon, who is called Peter; behold he is staying in the house of Simon Bur-sa'ya, the tanner, by the seaside: and he will come and talk with you.

33 Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.

33 At that very time I sent for you, and you have done well to come. Behold we are all here present before you, and we wish to hear everything commanded thee from God.

34 А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,

34 Then Simon Peter opened his mouth and said, Of a truth I perceive that God is no respecter of persons:

35 але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.

35 But among all people, he who fears him and works righteousness is accepted with him.

36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім.

36 For God sent the word to the children of Israel, preaching peace and tranquility by Jesus Christ: he is the LORD of all.

37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,

37 And you also are familiar with the news which was published throughout Judµa, which sprang from Galilee, after the baptism preached by John;

38 Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.

38 Concerning Jesus of Nazareth, whom God anointed with the Holy Spirit and with power, and who, because God was with him, went about doing good and healing all who were oppressed of the devil.

39 І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.

39 And we are witnesses of all things which he did throughout the land of Judµa and in Jerusalem. This very one the Jews crucified on a cross and killed him:

40 Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,

40 Him God raised on the third day, and showed him openly;

41 не всьому наро́дові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.

41 Not to all the people, but to us who have been chosen by God to be his witnesses, for we did eat and drink with him after his resurrection from the dead.

42 І Він нам звелів, щоб наро́дові ми проповідували та засві́дчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.

42 And he commanded us to preach to the people and to testify, that it is he who was ordained by God to be the judge of the living and of the dead.

43 Усі пророки свідку́ють про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить про́щення гріхів Його Йме́нням“.

43 To him, all the prophets testified that whosoever believes in his name shall receive remission of sins.

44 Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́.

44 While Simon Peter spoke these words, the Holy Spirit descended on all who heard the word.

45 А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н!

45 And the Jewish converts who had come with him were seized with amazement because the gift of the Holy Spirit was poured out on the Gentiles also;

46 Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів:

46 For they heard them speak with divers tongues, and magnify God.

47 „Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що оде́ржали Духа Святого, як і ми?“

47 Then Simon Peter said to them, Can any man forbid water, that these people who have received the Holy Spirit, just as we have, should not be baptized?

48 І звелів охриститися їм у Йме́ння Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.

48 And he commanded them to be baptized in the name of our LORD Jesus Christ. And they urged him to remain with them a few days.