Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Книга Иова

Глава 6

1 И сказал Иов в ответ Элифазу:

2 «О, если бы можно было взвесить мое страдание, всё горе мое разом на весы положить!

3 Тяжелее оно было бы песка морского, оттого и говорю я неистово.

4 Ведь стрелы Всесильного в меня вонзились, ядом их душа моя напоена, ужасы Божьи на меня ополчились!

5 Станет ли реветь осел на пастбище, мычит ли бык, когда корма у него вдоволь?

6 Но едят ли безвкусное без соли? Есть ли вкус у сыворотки?

7 Мне тошно от твоих слов, они для меня как отвратительная пища.

8 О если б на мольбы мои дан был ответ, если б надежду мою Бог воплотил!

9 Если б соизволил Бог уничтожить меня, протянул бы руку Свою — и умертвил меня!

10 Было бы это утешением мне, отрадой средь мук нещадных, ведь заповедей Святого я не отверг.

11 Но где взять силы, чтобы претерпеть? Чего ради за собственную жизнь цепляться?

12 Разве я каменный, чтобы одолеть это? Разве я железный?

13 Не нахожу я в себе подмоги, всякой опоры лишился я.

14 Кто другу своему откажет в любви, тот благоговение пред Богом утратил!

15 А братья мои ненадежны, словно ручьи весенние, словно потоки, переполняющие русла.

16 Темны они от тающего льда, мутны от снега,

17 но потом мелеют и исчезают, в летний зной пересыхают бесследно.

18 Направляются к ним караваны, забредают в пустыню — и гибнут.

19 Ищут их караваны теманские, путники сабейские на них надеются,

20 но обманутся они в своих надеждах, наткнутся на русла иссохшие — придут в отчаянье.

21 Вы теперь тем ручьям уподобились, увидели ужасное — и отшатнулись в испуге.

22 Разве я просил вас: „Подайте! Из богатств ваших заплатите за меня выкуп“?

23 Или: „От руки притеснителя спасите меня, выкупите у угнетателя“?

24 Что ж, наставьте меня — и я умолкну, объясните, в чем я неправ?

25 Обидны бывают слова справедливые, но обличения ваши что дают?

26 Придумываете вы словеса для упреков, а слова отчаявшегося для вас — что ветер.

27 Вы о сироте бросаете жребий, кому он достанется, и друга своего продаете.

28 А я прошу вас: на меня взгляните — стану ли я лгать вам в лицо?

29 Отступитесь, чтобы не вышло несправедливости, отступитесь, ибо я прав!

30 Разве есть на устах моих несправедливость, неужели язык мой не распознаёт зла?

Йов Розділ 6	Книга Иова Глава 6
1 А Йов відповів та й сказав:	1 И сказал Иов в ответ Элифазу:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,	2 «О, если бы можно было взвесить мое страдание, всё горе мое разом на весы положить!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!	3 Тяжелее оно было бы песка морского, оттого и говорю я неистово.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...	4 Ведь стрелы Всесильного в меня вонзились, ядом их душа моя напоена, ужасы Божьи на меня ополчились!
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?	5 Станет ли реветь осел на пастбище, мычит ли бык, когда корма у него вдоволь?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?	6 Но едят ли безвкусное без соли? Есть ли вкус у сыворотки?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.	7 Мне тошно от твоих слов, они для меня как отвратительная пища.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!	8 О если б на мольбы мои дан был ответ, если б надежду мою Бог воплотил!
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —	9 Если б соизволил Бог уничтожить меня, протянул бы руку Свою — и умертвил меня!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!	10 Было бы это утешением мне, отрадой средь мук нещадных, ведь заповедей Святого я не отверг.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?	11 Но где взять силы, чтобы претерпеть? Чего ради за собственную жизнь цепляться?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?	12 Разве я каменный, чтобы одолеть это? Разве я железный?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?	13 Не нахожу я в себе подмоги, всякой опоры лишился я.
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.	14 Кто другу своему откажет в любви, тот благоговение пред Богом утратил!
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,	15 А братья мои ненадежны, словно ручьи весенние, словно потоки, переполняющие русла.
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.	16 Темны они от тающего льда, мутны от снега,
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.	17 но потом мелеют и исчезают, в летний зной пересыхают бесследно.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.	18 Направляются к ним караваны, забредают в пустыню — и гибнут.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.	19 Ищут их караваны теманские, путники сабейские на них надеются,
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.	20 но обманутся они в своих надеждах, наткнутся на русла иссохшие — придут в отчаянье.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!	21 Вы теперь тем ручьям уподобились, увидели ужасное — и отшатнулись в испуге.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,	22 Разве я просил вас: „Подайте! Из богатств ваших заплатите за меня выкуп“?
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“	23 Или: „От руки притеснителя спасите меня, выкупите у угнетателя“?
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.	24 Что ж, наставьте меня — и я умолкну, объясните, в чем я неправ?
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?	25 Обидны бывают слова справедливые, но обличения ваши что дают?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,	26 Придумываете вы словеса для упреков, а слова отчаявшегося для вас — что ветер.
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!	27 Вы о сироте бросаете жребий, кому он достанется, и друга своего продаете.
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.	28 А я прошу вас: на меня взгляните — стану ли я лгать вам в лицо?
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!	29 Отступитесь, чтобы не вышло несправедливости, отступитесь, ибо я прав!
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?	30 Разве есть на устах моих несправедливость, неужели язык мой не распознаёт зла?

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт