Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 6

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Книга Иова

Глава 6

1 И начал Иов, и сказал:

2 О, если бы верно взвешена была горесть моя, и все страдание мое на весы положили!

3 Ибо теперь оно тяжелее песка морей; от того мои слова были неистовы.

4 Ибо стрелы Вседержителя во мне, дух мой пьет жгущий яд их; ужасы Божии ополчились против меня,

5 Ревет ли дикий осел на траве? мычит ли бык у месива своего?

6 Едят ли неприятное без соли? и есть ли вкус в яичном белке?

7 Не хочет коснуться душа моя... все такое подобно болезням, пище моей.

8 О, когда бы сбылось желание мое, и чаяние мое исполнил Бог!

9 О, если бы соизволил Бог сокрушить меня, дал волю руке Своей, чтоб рассечь меня!

10 И была бы еще отрада мне, и я был бы в восторге среди нещадной муки: ибо я не отвергся изречений Святого.

11 Что моя сила, чтобы я мог надеяться? и что остаток мой, чтобы я мог продолжать терпение?

12 Твердость ли камней твердость моя? плоть моя медь ли?

13 Се! помощи для меня нет во мне, и всякая опора отгнана от меня.

14 Изнемогшему милость от друга его, или сей не имеет совсем страха ко Вседержителю.

15 Братья мои обманывают как поток, как преходящие ручьи в долинах.

16 Печально шумят они от льда, в них снег сокрылся.

17 По времени становятся уже, тише, стало ли жарко им, исчезают с места своего.

18 Уклоняются дружины странствующих на путь их, восходят в пустыню и погибают.

19 Смотрят дружины Фемайские, путешествующие Савеяне ждут их;

20 Остаются посрамленными в надежде, приходят туда, и от стыда краснеют.

21 Так! вы ничто теперь; увидели страх и испугались.

22 Говорил ли я: `дайте мне, и от достатка вашего подарите за меня,

23 И избавьте меня от руки врага, и выкупите меня из руки страшных?`

24 Научите меня, и я умолкну; и в чем я погрешал, вразумите меня.

25 Как болезненны слова истины стали! и что доказывают доказательства ваши?

26 Думаете ли судить слова? и слова лишившегося надежды принимаете ли за самый дух?

27 И хорошо вам бросаться на сироту, и пировать над другом вашим?

28 Но соизвольте ныне воззреть на меня; и мог ли я пред лицем вашим говорить лживо?

29 Итак, начните снова; пусть не будет несправедливости; и я дам отзыв; еще моя справедливость в сем деле.

30 На языке ли моем погрешность есть? разве устам моим не чувствовать горестей?

Йов Розділ 6	Книга Иова Глава 6
1 А Йов відповів та й сказав:	1 И начал Иов, и сказал:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,	2 О, если бы верно взвешена была горесть моя, и все страдание мое на весы положили!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!	3 Ибо теперь оно тяжелее песка морей; от того мои слова были неистовы.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...	4 Ибо стрелы Вседержителя во мне, дух мой пьет жгущий яд их; ужасы Божии ополчились против меня,
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?	5 Ревет ли дикий осел на траве? мычит ли бык у месива своего?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?	6 Едят ли неприятное без соли? и есть ли вкус в яичном белке?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.	7 Не хочет коснуться душа моя... все такое подобно болезням, пище моей.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!	8 О, когда бы сбылось желание мое, и чаяние мое исполнил Бог!
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —	9 О, если бы соизволил Бог сокрушить меня, дал волю руке Своей, чтоб рассечь меня!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!	10 И была бы еще отрада мне, и я был бы в восторге среди нещадной муки: ибо я не отвергся изречений Святого.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?	11 Что моя сила, чтобы я мог надеяться? и что остаток мой, чтобы я мог продолжать терпение?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?	12 Твердость ли камней твердость моя? плоть моя медь ли?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?	13 Се! помощи для меня нет во мне, и всякая опора отгнана от меня.
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.	14 Изнемогшему милость от друга его, или сей не имеет совсем страха ко Вседержителю.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,	15 Братья мои обманывают как поток, как преходящие ручьи в долинах.
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.	16 Печально шумят они от льда, в них снег сокрылся.
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.	17 По времени становятся уже, тише, стало ли жарко им, исчезают с места своего.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.	18 Уклоняются дружины странствующих на путь их, восходят в пустыню и погибают.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.	19 Смотрят дружины Фемайские, путешествующие Савеяне ждут их;
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.	20 Остаются посрамленными в надежде, приходят туда, и от стыда краснеют.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!	21 Так! вы ничто теперь; увидели страх и испугались.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,	22 Говорил ли я: `дайте мне, и от достатка вашего подарите за меня,
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“	23 И избавьте меня от руки врага, и выкупите меня из руки страшных?`
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.	24 Научите меня, и я умолкну; и в чем я погрешал, вразумите меня.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?	25 Как болезненны слова истины стали! и что доказывают доказательства ваши?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,	26 Думаете ли судить слова? и слова лишившегося надежды принимаете ли за самый дух?
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!	27 И хорошо вам бросаться на сироту, и пировать над другом вашим?
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.	28 Но соизвольте ныне воззреть на меня; и мог ли я пред лицем вашим говорить лживо?
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!	29 Итак, начните снова; пусть не будет несправедливости; и я дам отзыв; еще моя справедливость в сем деле.
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?	30 На языке ли моем погрешность есть? разве устам моим не чувствовать горестей?

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Йов

Розділ 6

Книга Иова

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт