Дiї

Розділ 8

1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.

2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.

3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.

4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.

5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.

7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.

8 І радість велика в тім місті була́!

9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.

10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“

11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.

12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.

13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.

14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,

16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.

17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!

18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“

20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!

23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.

24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.

26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.

27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.

29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.

30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“

31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.

34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“

35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.

36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“

37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“

38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

Деяния апостолов

Глава 8

1 Савл же одобрял убиение его. И разразилось в тот день великое гонение на церковь Иерусалимскую, и все, кроме апостолов, рассеялись по разным местам Иудеи и Самарии.

2 Стефана же похоронили благоговейные люди и сделали великий плач по нем.

3 А Савл опустошал церковь, входя в дома, и, влача мужчин и женщин, отдавал в тюрьму.

4 Между тем, рассеявшиеся пошли в разные стороны, благовествуя слово.

5 А Филипп, придя в город Самарийский, проповедовал им Христа.

6 Толпы народа единодушно внимали тому, что говорил Филипп, слыша и видя знамения, которые он творил.

7 Ибо многие из одержимых духами нечистыми, которые выходили с громким воплем, и многие расслабленные и хромые были исцелены.

8 И была великая радость в том городе.

9 Муж некий, по имени Симон, был уже раньше в городе, занимаясь волшебством и изумляя народ Самарийский, выдавая себя за какого-то великого.

10 Ему внимали все от мала до велика, говоря: это — сила Божия, называемая Великой.

11 А внимали ему, потому что он долгое время изумлял их волшебством.

12 Но когда поверили Филиппу, благовествующему о Царстве Божием и об имени Иисуса Христа, то были крещены и мужчины и женщины.

13 А Симон и сам уверовал и, приняв крещение, не отходил от Филиппа, и видя, что совершаются знамения и силы великие, изумлялся.

14 Услышав же, что Самария приняла слово Божие, находившиеся в Иерусалиме апостолы послали к ним Петра и Иоанна,

15 которые пришли и помолились о них, чтобы они приняли Духа Святого.

16 Ибо Он еще не сходил ни на кого из них, а только были они крещены во имя Господа Иисуса.

17 Тогда они возлагали руки на них, и те принимали Духа Святого.

18 Симон же, увидев, что чрез возложение рук апостолов подается Дух Святой, принес им деньги,

19 говоря: дайте и мне власть эту, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Духа Святого.

20 Но Петр сказал ему: серебро твое с тобою да будет в погибель, потому что ты помыслил дар Божий приобрести за деньги.

21 Нет тебе в этом части, ни жребия. Ибо сердце твое не право пред Богом.

22 Итак покайся в этом зле твоем и помолись Господу, может быть, будет отпущен тебе умысел сердца твоего:

23 ибо вижу, что ты — в горькой желчи и в узах неправды.

24 Симон же сказал в ответ: помолитесь вы за меня Господу, чтобы не постигло меня ничто из сказанного вами.

25 Они же, засвидетельствовав и проповедав слово Господне, пошли обратно в Иерусалим и во многих селениях Самарянских благовествовали.

26 А ангел Господень сказал Филиппу: встань и к полудню иди на дорогу, спускающуюся от Иерусалима к Газе. Она безлюдна.

27 И встав, он пошел. И вот муж Эфиоп, евнух, вельможа Кандакии, царицы Эфиопской, который был над всей её казной. Он ходил для поклонения в Иерусалим,

28 и возвращался. И сидел он на своей колеснице и читал пророка Исаию.

29 И Дух сказал Филиппу: подойди и пристань к этой колеснице.

30 И подбежав, Филипп услышал, что он читает Исаию пророка,

31 и сказал: да понимаешь ли ты, что читаешь? А он сказал: как мне понять, если кто не наставит меня? И попросил Филиппа подняться и сесть с ним.

32 А место Писания, которое он читал, было такое: Как овца на заклание Он был приведен, и как агнец пред стригущим Его безгласен, так Он не отверзает уст Своих.

33 В унижении Его, было отказано Ему в правосудии. Род Его кто изъяснит? Ибо жизнь Его изъемлется от земли.

34 И обращаясь к Филиппу, евнух сказал: прошу тебя, о ком пророк говорит это: о себе или о ком-нибудь другом?

35 Филипп же отверз уста свои и, начав от этого писания, благовествовал ему Иисуса.

36 Двигались они по дороге и пришли к какой-то воде. И говорит евнух: вот вода; что препятствует мне креститься?

37 [И сказал ему Филипп: если веруешь от всего сердца, можно. Он же сказал в ответ: верую, что Иисус Христос есть Сын Божий.]

38 И приказал остановить колесницу, и сошли оба в воду, как Филипп, так и евнух, и он крестил его.

39 Когда же они вышли из воды, Дух Господень восхитил Филиппа, и больше не видел его евнух, и продолжал он, радуясь, свой путь.

40 А Филипп оказался в Азоте и, проходя, благовествовал всем городам, доколе не пришел в Кесарию.

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.

1 Савл же одобрял убиение его. И разразилось в тот день великое гонение на церковь Иерусалимскую, и все, кроме апостолов, рассеялись по разным местам Иудеи и Самарии.

2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.

2 Стефана же похоронили благоговейные люди и сделали великий плач по нем.

3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.

3 А Савл опустошал церковь, входя в дома, и, влача мужчин и женщин, отдавал в тюрьму.

4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.

4 Между тем, рассеявшиеся пошли в разные стороны, благовествуя слово.

5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

5 А Филипп, придя в город Самарийский, проповедовал им Христа.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.

6 Толпы народа единодушно внимали тому, что говорил Филипп, слыша и видя знамения, которые он творил.

7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.

7 Ибо многие из одержимых духами нечистыми, которые выходили с громким воплем, и многие расслабленные и хромые были исцелены.

8 І радість велика в тім місті була́!

8 И была великая радость в том городе.

9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.

9 Муж некий, по имени Симон, был уже раньше в городе, занимаясь волшебством и изумляя народ Самарийский, выдавая себя за какого-то великого.

10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“

10 Ему внимали все от мала до велика, говоря: это — сила Божия, называемая Великой.

11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.

11 А внимали ему, потому что он долгое время изумлял их волшебством.

12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.

12 Но когда поверили Филиппу, благовествующему о Царстве Божием и об имени Иисуса Христа, то были крещены и мужчины и женщины.

13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.

13 А Симон и сам уверовал и, приняв крещение, не отходил от Филиппа, и видя, что совершаются знамения и силы великие, изумлялся.

14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

14 Услышав же, что Самария приняла слово Божие, находившиеся в Иерусалиме апостолы послали к ним Петра и Иоанна,

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,

15 которые пришли и помолились о них, чтобы они приняли Духа Святого.

16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.

16 Ибо Он еще не сходил ни на кого из них, а только были они крещены во имя Господа Иисуса.

17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!

17 Тогда они возлагали руки на них, и те принимали Духа Святого.

18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

18 Симон же, увидев, что чрез возложение рук апостолов подается Дух Святой, принес им деньги,

19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“

19 говоря: дайте и мне власть эту, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Духа Святого.

20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

20 Но Петр сказал ему: серебро твое с тобою да будет в погибель, потому что ты помыслил дар Божий приобрести за деньги.

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

21 Нет тебе в этом части, ни жребия. Ибо сердце твое не право пред Богом.

22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!

22 Итак покайся в этом зле твоем и помолись Господу, может быть, будет отпущен тебе умысел сердца твоего:

23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.

23 ибо вижу, что ты — в горькой желчи и в узах неправды.

24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.

24 Симон же сказал в ответ: помолитесь вы за меня Господу, чтобы не постигло меня ничто из сказанного вами.

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.

25 Они же, засвидетельствовав и проповедав слово Господне, пошли обратно в Иерусалим и во многих селениях Самарянских благовествовали.

26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.

26 А ангел Господень сказал Филиппу: встань и к полудню иди на дорогу, спускающуюся от Иерусалима к Газе. Она безлюдна.

27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

27 И встав, он пошел. И вот муж Эфиоп, евнух, вельможа Кандакии, царицы Эфиопской, который был над всей её казной. Он ходил для поклонения в Иерусалим,

28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.

28 и возвращался. И сидел он на своей колеснице и читал пророка Исаию.

29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.

29 И Дух сказал Филиппу: подойди и пристань к этой колеснице.

30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“

30 И подбежав, Филипп услышал, что он читает Исаию пророка,

31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

31 и сказал: да понимаешь ли ты, что читаешь? А он сказал: как мне понять, если кто не наставит меня? И попросил Филиппа подняться и сесть с ним.

32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

32 А место Писания, которое он читал, было такое: Как овца на заклание Он был приведен, и как агнец пред стригущим Его безгласен, так Он не отверзает уст Своих.

33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.

33 В унижении Его, было отказано Ему в правосудии. Род Его кто изъяснит? Ибо жизнь Его изъемлется от земли.

34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“

34 И обращаясь к Филиппу, евнух сказал: прошу тебя, о ком пророк говорит это: о себе или о ком-нибудь другом?

35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.

35 Филипп же отверз уста свои и, начав от этого писания, благовествовал ему Иисуса.

36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“

36 Двигались они по дороге и пришли к какой-то воде. И говорит евнух: вот вода; что препятствует мне креститься?

37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“

37 [И сказал ему Филипп: если веруешь от всего сердца, можно. Он же сказал в ответ: верую, что Иисус Христос есть Сын Божий.]

38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.

38 И приказал остановить колесницу, и сошли оба в воду, как Филипп, так и евнух, и он крестил его.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

39 Когда же они вышли из воды, Дух Господень восхитил Филиппа, и больше не видел его евнух, и продолжал он, радуясь, свой путь.

40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

40 А Филипп оказался в Азоте и, проходя, благовествовал всем городам, доколе не пришел в Кесарию.