Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 8

1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.

2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.

3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.

4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.

5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.

7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.

8 І радість велика в тім місті була́!

9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.

10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“

11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.

12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.

13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.

14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,

16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.

17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!

18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“

20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!

23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.

24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.

26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.

27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.

29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.

30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“

31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.

34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“

35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.

36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“

37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“

38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

Деяния апостолов

Глава 8

1 Савл же одобрял это убийство. С того дня началось большое гонение на иерусалимскую церковь, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.

2 Благочестивые люди похоронили Стефана и горько оплакивали его.

3 А Савл преследовал церковь. Он ходил из дома в дом, хватал мужчин и женщин и бросал их в темницу.

4 Между тем, рассеявшиеся, изгнанные из своих мест, возвещали Радостную Весть везде, куда бы они ни приходили.

5 Филипп пришел в главный город Самарии и возвещал там о Христе.

6 Толпы народа внимательно слушали то, что он говорил, и видели знамения, которые он совершал,

7 потому что из многих одержимых выходили с громким криком нечистые духи, и многие парализованные и хромые получали исцеление.

8 И в городе том была большая радость.

9 Был там один человек по имени Симон, который раньше занимался в этом городе колдовством, изумляя жителей Самарии; сам он выдавал себя за кого-то великого.

10 Все люди, и простые, и знатные, слушали его с восхищением, говоря: — Этот человек — проявление всемогущего Бога, Которого называют Великим.

11 А восхищались им потому, что он уже долгое время удивлял людей своим колдовством.

12 Но когда жители этого города поверили Филиппу, возвещающему Царство Божье и имя Иисуса Христа, то многие мужчины и женщины приняли крещение.

13 Симон тоже поверил и принял крещение. Он повсюду ходил за Филиппом, удивляясь знамениям и великим чудесам.

14 Когда апостолы в Иерусалиме услышали о том, что в Самарии приняли слово Божье, они послали к ним Петра и Иоанна.

15 Те пришли и молились, чтобы новообращенные получили Святого Духа,

16 потому что ни на кого из них Дух еще не сошел, они только были крещены во имя Господа Иисуса.

17 Затем Петр и Иоанн возложили на них руки, и они приняли Святого Духа.

18 Когда Симон увидел, что Дух был дан через возложение рук апостолов, он предложил им деньги,

19 говоря: — Дайте и мне такую силу, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Святого Духа.

20 Но Петр ответил: — Пусть твои деньги погибнут вместе с тобой, раз ты думаешь, что можешь купить дар Божий за деньги!

21 У тебя нет никакого права участвовать в этом деле, потому что сердце твое не право перед Богом.

22 Раскайся в этом зле и молись Господу, может быть, Он простит тебе такие мысли.

23 Я вижу, что ты полон горькой желчи и скован цепями неправды.

24 Симон ответил: — Помолитесь обо мне Господу, чтобы со мной не приключилось ничего из сказанного вами.

25 Апостолы свидетельствовали и возвещали там слово Господа. Потом они пошли обратно в Иерусалим и по дороге возвещали Радостную Весть во многих самарийских селениях.

26 Ангел Господа сказал Филиппу: — Ступай на юг, на дорогу, что ведет через пустыню из Иерусалима в Газу.

27 Филипп встал и пошел. В это время там находился эфиопский евнух, придворный Кандакии, то есть царицы эфиопов, заведовавший всей ее казной. Он приезжал на поклонение в Иерусалим

28 и теперь возвращался домой. Сидя в своей колеснице, он читал пророка Исаию.

29 Дух сказал Филиппу: — Подойди к этой колеснице и иди рядом.

30 Филипп подбежал к колеснице и услышал, что в ней читают пророка Исаию. — Ты понимаешь то, о чем читаешь? — спросил Филипп.

31 — Как же мне понять без объяснения? — ответил тот и пригласил Филиппа подняться и сесть с ним.

32 А читал он следующее место из Писания: «Как овца, Он был веден на заклание, и, как ягненок перед стригущим безмолвен, так и Он не открывал уст Своих.

33 Он был унижен и лишен права на справедливый суд. Кто может рассказать о Его потомках? Ведь Его жизнь забирается от земли».

34 Евнух спросил Филиппа: — Скажи мне, о ком здесь говорит пророк, о себе или о ком-то другом?

35 Тогда Филипп стал объяснять, начав с этого места Писания, и рассказал ему Радостную Весть об Иисусе.

36 Тем временем они приблизились к какой-то воде. — Смотри, вот вода, — сказал евнух. — Что мешает мне принять крещение?

37 Филипп сказал: — Если ты веришь всем сердцем, то можно. Евнух сказал: — Я верю, что Иисус Христос — Сын Божий.

38 Он приказал остановить колесницу, оба они, Филипп и евнух, вошли в воду, и Филипп крестил его.

39 А когда они вышли из воды, Дух Господа унес Филиппа, и евнух его больше не видел. Радостный он продолжал свой путь.

40 А Филипп оказался в городе Ашдоде. Он возвещал Радостную Весть во всех городах, пока не пришел в Кесарию.

Дiї Розділ 8	Деяния апостолов Глава 8
1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.	1 Савл же одобрял это убийство. С того дня началось большое гонение на иерусалимскую церковь, и все, кроме апостолов, рассеялись по Иудее и Самарии.
2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.	2 Благочестивые люди похоронили Стефана и горько оплакивали его.
3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.	3 А Савл преследовал церковь. Он ходил из дома в дом, хватал мужчин и женщин и бросал их в темницу.
4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.	4 Между тем, рассеявшиеся, изгнанные из своих мест, возвещали Радостную Весть везде, куда бы они ни приходили.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.	5 Филипп пришел в главный город Самарии и возвещал там о Христе.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.	6 Толпы народа внимательно слушали то, что он говорил, и видели знамения, которые он совершал,
7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.	7 потому что из многих одержимых выходили с громким криком нечистые духи, и многие парализованные и хромые получали исцеление.
8 І радість велика в тім місті була́!	8 И в городе том была большая радость.
9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.	9 Был там один человек по имени Симон, который раньше занимался в этом городе колдовством, изумляя жителей Самарии; сам он выдавал себя за кого-то великого.
10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“	10 Все люди, и простые, и знатные, слушали его с восхищением, говоря: — Этот человек — проявление всемогущего Бога, Которого называют Великим.
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.	11 А восхищались им потому, что он уже долгое время удивлял людей своим колдовством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.	12 Но когда жители этого города поверили Филиппу, возвещающему Царство Божье и имя Иисуса Христа, то многие мужчины и женщины приняли крещение.
13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.	13 Симон тоже поверил и принял крещение. Он повсюду ходил за Филиппом, удивляясь знамениям и великим чудесам.
14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.	14 Когда апостолы в Иерусалиме услышали о том, что в Самарии приняли слово Божье, они послали к ним Петра и Иоанна.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,	15 Те пришли и молились, чтобы новообращенные получили Святого Духа,
16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.	16 потому что ни на кого из них Дух еще не сошел, они только были крещены во имя Господа Иисуса.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!	17 Затем Петр и Иоанн возложили на них руки, и они приняли Святого Духа.
18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,	18 Когда Симон увидел, что Дух был дан через возложение рук апостолов, он предложил им деньги,
19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“	19 говоря: — Дайте и мне такую силу, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Святого Духа.
20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!	20 Но Петр ответил: — Пусть твои деньги погибнут вместе с тобой, раз ты думаешь, что можешь купить дар Божий за деньги!
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.	21 У тебя нет никакого права участвовать в этом деле, потому что сердце твое не право перед Богом.
22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!	22 Раскайся в этом зле и молись Господу, может быть, Он простит тебе такие мысли.
23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.	23 Я вижу, что ты полон горькой желчи и скован цепями неправды.
24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.	24 Симон ответил: — Помолитесь обо мне Господу, чтобы со мной не приключилось ничего из сказанного вами.
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.	25 Апостолы свидетельствовали и возвещали там слово Господа. Потом они пошли обратно в Иерусалим и по дороге возвещали Радостную Весть во многих самарийских селениях.
26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.	26 Ангел Господа сказал Филиппу: — Ступай на юг, на дорогу, что ведет через пустыню из Иерусалима в Газу.
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,	27 Филипп встал и пошел. В это время там находился эфиопский евнух, придворный Кандакии, то есть царицы эфиопов, заведовавший всей ее казной. Он приезжал на поклонение в Иерусалим
28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.	28 и теперь возвращался домой. Сидя в своей колеснице, он читал пророка Исаию.
29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.	29 Дух сказал Филиппу: — Подойди к этой колеснице и иди рядом.
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“	30 Филипп подбежал к колеснице и услышал, что в ней читают пророка Исаию. — Ты понимаешь то, о чем читаешь? — спросил Филипп.
31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.	31 — Как же мне понять без объяснения? — ответил тот и пригласил Филиппа подняться и сесть с ним.
32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!	32 А читал он следующее место из Писания: «Как овца, Он был веден на заклание, и, как ягненок перед стригущим безмолвен, так и Он не открывал уст Своих.
33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.	33 Он был унижен и лишен права на справедливый суд. Кто может рассказать о Его потомках? Ведь Его жизнь забирается от земли».
34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“	34 Евнух спросил Филиппа: — Скажи мне, о ком здесь говорит пророк, о себе или о ком-то другом?
35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.	35 Тогда Филипп стал объяснять, начав с этого места Писания, и рассказал ему Радостную Весть об Иисусе.
36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“	36 Тем временем они приблизились к какой-то воде. — Смотри, вот вода, — сказал евнух. — Что мешает мне принять крещение?
37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“	37 Филипп сказал: — Если ты веришь всем сердцем, то можно. Евнух сказал: — Я верю, что Иисус Христос — Сын Божий.
38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.	38 Он приказал остановить колесницу, оба они, Филипп и евнух, вошли в воду, и Филипп крестил его.
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.	39 А когда они вышли из воды, Дух Господа унес Филиппа, и евнух его больше не видел. Радостный он продолжал свой путь.
40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.	40 А Филипп оказался в городе Ашдоде. Он возвещал Радостную Весть во всех городах, пока не пришел в Кесарию.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Дiї

Розділ 8

Деяния апостолов

Глава 8

Старий
завіт

Новий
завіт