Йов

Розділ 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

Книга Иова

Глава 32

1 И тогда три друга Иова перестали ему отвечать, потому что Иов был уверен в своей невиновности.

2 Но юноша Елиуй, сын Варакеля, потомка по имени Вуз из семьи Арама, рассердился на Иова за то, что тот считал себя справедливей Бога.

3 Елиуй рассердился и на троих друзей Иова за то, что никто из них не смог ответить на вопросы Иова и что они не смогли доказать неправоту Йова.

4 Елиуй был моложе всех и поэтому ждал, когда выскажутся все старшие и когда он сможет говорить.

5 И когда он увидел, что три друга Иова ничего не могут добавить, он снова рассердился.

6 Так что в спор вступил Елиуй, сын Варакеля вузитского, произнеся такие слова: «Я молод годами, вы старше меня, робел я, боялся высказать я мнение своё.

7 Я полагал, что старший имеет право первым говорить, и должен мудрости учить старейший.

8 Но Божий Дух сообщает людям мудрость, Его дыхание вселяет разум в нас.

9 Не только старые мудры, не только они способны правду распознать.

10 Поэтому прошу вас, послушайте меня, и я скажу вам то, что я считаю нужным.

11 Я ждал, пока вы говорили, слушал, как вы Иову отвечали, ждал, пока вы нужные слова искали.

12 Я осторожно слушал ваши речи, но ни один из вас не доказал неправоту Иова и не ответил доводам его.

13 Никто из вас сказать не может, что мудрость он нашёл, Бог должен отвечать Иову, а не люди.

14 Ко мне Иов не обращал свои слова, и вашими речами не буду я Иову отвечать.

15 Иов, они исчерпали доводы свои, им больше нечем на твои вопросы возразить.

16 Я ждал, пока они тебе ответят, но они спорить перестали и молчат.

17 Теперь я дам тебе ответ, скажу всё, что я думаю об этом.

18 Я полон слов, не в силах больше их сдержать.

19 Я словно мехи с новым вином, которые ещё не открывали, или мехи, готовые порваться.

20 Я буду говорить — и будет легче мне. Я должен отвечать!

21 К Иову должен относиться я, как и к любому человеку, и льстить ему не буду я.

22 И с кем-то обходиться лучше, чем с другим, я не способен, иначе Бог, мой Творец, меня нещадно покарает».

Йов

Розділ 32

Книга Иова

Глава 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

1 И тогда три друга Иова перестали ему отвечать, потому что Иов был уверен в своей невиновности.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

2 Но юноша Елиуй, сын Варакеля, потомка по имени Вуз из семьи Арама, рассердился на Иова за то, что тот считал себя справедливей Бога.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

3 Елиуй рассердился и на троих друзей Иова за то, что никто из них не смог ответить на вопросы Иова и что они не смогли доказать неправоту Йова.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

4 Елиуй был моложе всех и поэтому ждал, когда выскажутся все старшие и когда он сможет говорить.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

5 И когда он увидел, что три друга Иова ничего не могут добавить, он снова рассердился.

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

6 Так что в спор вступил Елиуй, сын Варакеля вузитского, произнеся такие слова: «Я молод годами, вы старше меня, робел я, боялся высказать я мнение своё.

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

7 Я полагал, что старший имеет право первым говорить, и должен мудрости учить старейший.

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

8 Но Божий Дух сообщает людям мудрость, Его дыхание вселяет разум в нас.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

9 Не только старые мудры, не только они способны правду распознать.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

10 Поэтому прошу вас, послушайте меня, и я скажу вам то, что я считаю нужным.

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

11 Я ждал, пока вы говорили, слушал, как вы Иову отвечали, ждал, пока вы нужные слова искали.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

12 Я осторожно слушал ваши речи, но ни один из вас не доказал неправоту Иова и не ответил доводам его.

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

13 Никто из вас сказать не может, что мудрость он нашёл, Бог должен отвечать Иову, а не люди.

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

14 Ко мне Иов не обращал свои слова, и вашими речами не буду я Иову отвечать.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

15 Иов, они исчерпали доводы свои, им больше нечем на твои вопросы возразить.

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

16 Я ждал, пока они тебе ответят, но они спорить перестали и молчат.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

17 Теперь я дам тебе ответ, скажу всё, что я думаю об этом.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

18 Я полон слов, не в силах больше их сдержать.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

19 Я словно мехи с новым вином, которые ещё не открывали, или мехи, готовые порваться.

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

20 Я буду говорить — и будет легче мне. Я должен отвечать!

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

21 К Иову должен относиться я, как и к любому человеку, и льстить ему не буду я.

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

22 И с кем-то обходиться лучше, чем с другим, я не способен, иначе Бог, мой Творец, меня нещадно покарает».