帖撒羅尼迦前書

第2章

1 弟兄們,你們自己原曉得我們進到你們那裏並不是徒然的。

2 我們從前在腓立比被害受辱,這是你們知道的;然而還是靠我們的神放開膽量,在大爭戰中把神的福音傳給你們。

3 我們的勸勉不是出於迷惑[deceit],不是出於污穢,也不是用詭詐。

4我們既蒙了神所准[as we were allowed of God],把福音託付我們,我們就照樣講,不是要討人喜歡,乃是要討那察驗我們心的神喜歡。

5 因為我們從來沒有用過奉承的[flattering]話,這是你們知道的;也沒有藏著貪心,這是神可以作見證的。

6 我們作基督的使徒,雖然可以叫人尊重,卻沒有向你們或向別人求榮耀;

7 只在你們中間存心溫柔,如同乳母[nurse]乳養自己的孩子。

8 我們既是這樣愛你們,不但願意將神的福音給你們,連自己的性命也願意給你們,因你們是我們所疼愛的。

9 弟兄們,你們記念我們的辛苦勞碌,晝夜作工,傳神的福音給你們,免得叫你們一人耗費[chargeable]

10 我們在你們信主的人中間[behaved ourselves among you],是何等聖潔、公義、無可指摘,有你們作見證,也有神作見證。

11 你們也曉得我們怎樣勸勉你們,安慰你們,囑咐你們各人,好像父親待自己的兒女一樣,

12 要叫你們行事對得起那召你們進他國、得他榮耀的神。

13 為此,我們也不住的感謝神,因你們聽見我們所傳神的道就領受了;不以為是人的道,乃以為是神的道。這道實在是神的,並且大大[effectually]運行在你們信主的人心中。

14 弟兄們,你們曾效法猶太中在基督耶穌裏神的各教會;因為你們也受了本地人的苦害,像他們受了猶太人的苦害一樣。

15 這猶太人殺了主耶穌和他們自己的[their own]先知,又逼迫我們[persecuted us]。他們不得神的喜悅,且與眾人為敵;

16 不許我們傳道給外邦人使外邦人得救,常常充滿自己的罪惡。神的忿怒臨在他們身上已經到了極處。

17 弟兄們,我們暫時與你們離別,是面目離別,心裏卻不離別;我們多多[more abundantly]的想法子,很願意見你們的面。

18 所以我們有意到你們那裏;我保羅有一兩次要去,只是撒但阻擋了我們。

19 我們的盼望和喜樂,並所歡喜[of rejoicing]的冠冕,是甚麼呢?豈不是我們主耶穌基督[Christ]來的時候你們在他面前站立得住麼?

20 因為你們就是我們的榮耀,我們的喜樂。

1-е до солунян

Розділ 2

1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,

15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.

16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.

18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.

19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?

20 Бо ви наша слава та радість!

帖撒羅尼迦前書

第2章

1-е до солунян

Розділ 2

1 弟兄們,你們自己原曉得我們進到你們那裏並不是徒然的。

1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

2 我們從前在腓立比被害受辱,這是你們知道的;然而還是靠我們的神放開膽量,在大爭戰中把神的福音傳給你們。

2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

3 我們的勸勉不是出於迷惑[deceit],不是出於污穢,也不是用詭詐。

3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

4我們既蒙了神所准[as we were allowed of God],把福音託付我們,我們就照樣講,不是要討人喜歡,乃是要討那察驗我們心的神喜歡。

4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

5 因為我們從來沒有用過奉承的[flattering]話,這是你們知道的;也沒有藏著貪心,這是神可以作見證的。

5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

6 我們作基督的使徒,雖然可以叫人尊重,卻沒有向你們或向別人求榮耀;

6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 只在你們中間存心溫柔,如同乳母[nurse]乳養自己的孩子。

7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 我們既是這樣愛你們,不但願意將神的福音給你們,連自己的性命也願意給你們,因你們是我們所疼愛的。

8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

9 弟兄們,你們記念我們的辛苦勞碌,晝夜作工,傳神的福音給你們,免得叫你們一人耗費[chargeable]

9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

10 我們在你們信主的人中間[behaved ourselves among you],是何等聖潔、公義、無可指摘,有你們作見證,也有神作見證。

10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

11 你們也曉得我們怎樣勸勉你們,安慰你們,囑咐你們各人,好像父親待自己的兒女一樣,

11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

12 要叫你們行事對得起那召你們進他國、得他榮耀的神。

12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 為此,我們也不住的感謝神,因你們聽見我們所傳神的道就領受了;不以為是人的道,乃以為是神的道。這道實在是神的,並且大大[effectually]運行在你們信主的人心中。

13 Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 弟兄們,你們曾效法猶太中在基督耶穌裏神的各教會;因為你們也受了本地人的苦害,像他們受了猶太人的苦害一樣。

14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,

15 這猶太人殺了主耶穌和他們自己的[their own]先知,又逼迫我們[persecuted us]。他們不得神的喜悅,且與眾人為敵;

15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.

16 不許我們傳道給外邦人使外邦人得救,常常充滿自己的罪惡。神的忿怒臨在他們身上已經到了極處。

16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 弟兄們,我們暫時與你們離別,是面目離別,心裏卻不離別;我們多多[more abundantly]的想法子,很願意見你們的面。

17 А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.

18 所以我們有意到你們那裏;我保羅有一兩次要去,只是撒但阻擋了我們。

18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.

19 我們的盼望和喜樂,並所歡喜[of rejoicing]的冠冕,是甚麼呢?豈不是我們主耶穌基督[Christ]來的時候你們在他面前站立得住麼?

19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?

20 因為你們就是我們的榮耀,我們的喜樂。

20 Бо ви наша слава та радість!