耶利米哀歌

第3章

1 我是因耶和華忿怒的杖,遭遇困苦的人。

2 他引導我,使我行在黑暗中,不行在光明裏。

3 他真是終日再三反手攻擊我。

4 他使我的皮肉衰老[made old];他折斷[broken]我的骨頭。

5 他築壘攻擊我,用苦膽[gall]和艱難圍困我。

6 他使我住在幽暗之處,像死了許久的人一樣。

7 他用籬笆圍住我,使我不能出去;他使我的銅鏈沉重。

8 我哀號求救;他使我的禱告不得上達。

9 他用鑿過的石頭擋住我的道;他使我的路彎曲。

10 他向我如熊埋伏,如獅子在隱密處。

11 他使我轉離正路,將我撕碎,使我淒涼。

12 他張弓將我當作箭靶子。

13 他把箭袋中的箭射入我的肺腑。

14 我成了眾民的笑話;他們終日以我為歌曲。

15 他用苦楚充滿我,使我喝茵蔯而醉[drunken with wormwood]

16 他又用沙石敲碎[broken]我的牙,用灰塵將我蒙蔽。

17 你使我遠離平安,我忘記興盛[prosperity]

18 我就說:我的力量盼望都從耶和華那裏滅絕了[My strength and my hope is perished from the LORD]

19 耶和華啊,求你記念我如茵蔯和苦膽的困苦窘迫。

20 我心想念這些,就在裏面憂悶。

21 我想起這事,心裏就有盼望[hope]

22 我們不致消滅,是出於耶和華諸般的慈愛;是因他的憐憫不致斷絕。

23 每早晨,這都是新的;你的信實[faithfulness]極其廣大。

24 我心裏說:耶和華是我的分,因此,我要仰望他。

25 凡等候耶和華,心裏尋求他的,耶和華必施恩給他。

26 人仰望耶和華,靜默等候他的救恩,這原是好的。

27 人在幼年負軛,這原是好的。

28 他當獨坐無言,因為這是耶和華加在他身上的。

29 他當口貼塵埃;或者有盼望[hope]

30 他當由人打他的腮頰,要滿受凌辱。

31 因為主必不永遠丟棄人。

32 主雖使人憂愁,還要照他諸般的慈愛發憐憫。

33 因他並不甘心使人受苦,使人憂愁。

34 人將世上被囚的[crush]在腳下,

35 或在至高者面前屈枉人,

36 或在人的訟事上顛倒是非,這都是主看不上的。

37 除非主命定,誰能說成就成呢?

38 禍福不都出於至高者的口嗎?

39 活人因自己的罪受罰,為何發怨言呢?

40 我們當深深考察自己的行為,再歸向耶和華。

41 我們當誠心向在諸天[in the heavens]的神舉手禱告。

42 我們犯罪背逆;你並不赦免。

43 你自被怒氣遮蔽,追趕我們;你施行殺戮,並不顧惜。

44 你以密雲[cloud]遮蔽自己,以致我們的[our]禱告不得透入。

45 你使我們在眾民中成為污穢和渣滓。

46 我們一切[All]仇敵都向我們大大張口。

47 恐懼和網羅[snare],殘害和毀滅,都臨近我們。

48我民女子[daughter of my people]遭的毀滅,我就眼淚下流如河。

49 我的眼多多流淚,總不止息,

50 直等耶和華垂顧,從天觀看。

51 因我本城的眾[daughters],我的眼,使我的心傷痛。

52 無故與我為仇的追逼我,像追雀鳥一樣。

53 他們使我的命在深牢[dungeon]中斷絕,並將一塊石頭拋在我身上。

54 眾水流過我頭,那時[then]我說:我命斷絕了。

55 耶和華啊,我從深牢中求告你的名。

56已經聽見[hast heard]我的聲音;求你不要掩耳不聽我的呼聲,我的求救[hide not thine ear at my breathing, at my cry]

57 我求告你的日子,你臨近我,說:不要懼怕。

58 主啊,你伸明了我的冤;你救贖了我的命。

59 耶和華啊,你見了我受的委屈;求你為我斷案[judge thou my cause]

60 他們仇恨我,謀害我,你都看見了。

61 耶和華啊,你聽見他們辱罵我的話,知道他們向我所設的計,

62 並那些起來攻擊我的人嘴唇[lips]所說的話,以及終日向我所設的計謀。

63 求你觀看,他們坐下,起來,都以我為歌曲。

64 耶和華啊,你要按著他們手所作的向他們施行報應。

65 你要使他們心裏愁苦[sorrow],使你的咒詛臨到他們。

66 你要在怒中,從耶和華諸天之下逼迫除滅他們[Persecute and destroy them in anger from under the heavens of the LORD]

Плач Єремiї

Розділ 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

耶利米哀歌

第3章

Плач Єремiї

Розділ 3

1 我是因耶和華忿怒的杖,遭遇困苦的人。

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 他引導我,使我行在黑暗中,不行在光明裏。

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 他真是終日再三反手攻擊我。

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 他使我的皮肉衰老[made old];他折斷[broken]我的骨頭。

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 他築壘攻擊我,用苦膽[gall]和艱難圍困我。

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 他使我住在幽暗之處,像死了許久的人一樣。

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 他用籬笆圍住我,使我不能出去;他使我的銅鏈沉重。

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 我哀號求救;他使我的禱告不得上達。

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 他用鑿過的石頭擋住我的道;他使我的路彎曲。

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 他向我如熊埋伏,如獅子在隱密處。

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 他使我轉離正路,將我撕碎,使我淒涼。

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 他張弓將我當作箭靶子。

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 他把箭袋中的箭射入我的肺腑。

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 我成了眾民的笑話;他們終日以我為歌曲。

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 他用苦楚充滿我,使我喝茵蔯而醉[drunken with wormwood]

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 他又用沙石敲碎[broken]我的牙,用灰塵將我蒙蔽。

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 你使我遠離平安,我忘記興盛[prosperity]

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 我就說:我的力量盼望都從耶和華那裏滅絕了[My strength and my hope is perished from the LORD]

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 耶和華啊,求你記念我如茵蔯和苦膽的困苦窘迫。

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 我心想念這些,就在裏面憂悶。

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 我想起這事,心裏就有盼望[hope]

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 我們不致消滅,是出於耶和華諸般的慈愛;是因他的憐憫不致斷絕。

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 每早晨,這都是新的;你的信實[faithfulness]極其廣大。

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 我心裏說:耶和華是我的分,因此,我要仰望他。

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 凡等候耶和華,心裏尋求他的,耶和華必施恩給他。

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 人仰望耶和華,靜默等候他的救恩,這原是好的。

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 人在幼年負軛,這原是好的。

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 他當獨坐無言,因為這是耶和華加在他身上的。

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 他當口貼塵埃;或者有盼望[hope]

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 他當由人打他的腮頰,要滿受凌辱。

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 因為主必不永遠丟棄人。

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 主雖使人憂愁,還要照他諸般的慈愛發憐憫。

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 因他並不甘心使人受苦,使人憂愁。

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 人將世上被囚的[crush]在腳下,

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 或在至高者面前屈枉人,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 或在人的訟事上顛倒是非,這都是主看不上的。

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 除非主命定,誰能說成就成呢?

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 禍福不都出於至高者的口嗎?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 活人因自己的罪受罰,為何發怨言呢?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 我們當深深考察自己的行為,再歸向耶和華。

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 我們當誠心向在諸天[in the heavens]的神舉手禱告。

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 我們犯罪背逆;你並不赦免。

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 你自被怒氣遮蔽,追趕我們;你施行殺戮,並不顧惜。

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 你以密雲[cloud]遮蔽自己,以致我們的[our]禱告不得透入。

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 你使我們在眾民中成為污穢和渣滓。

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 我們一切[All]仇敵都向我們大大張口。

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 恐懼和網羅[snare],殘害和毀滅,都臨近我們。

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48我民女子[daughter of my people]遭的毀滅,我就眼淚下流如河。

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 我的眼多多流淚,總不止息,

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 直等耶和華垂顧,從天觀看。

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 因我本城的眾[daughters],我的眼,使我的心傷痛。

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 無故與我為仇的追逼我,像追雀鳥一樣。

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 他們使我的命在深牢[dungeon]中斷絕,並將一塊石頭拋在我身上。

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 眾水流過我頭,那時[then]我說:我命斷絕了。

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 耶和華啊,我從深牢中求告你的名。

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56已經聽見[hast heard]我的聲音;求你不要掩耳不聽我的呼聲,我的求救[hide not thine ear at my breathing, at my cry]

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 我求告你的日子,你臨近我,說:不要懼怕。

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 主啊,你伸明了我的冤;你救贖了我的命。

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 耶和華啊,你見了我受的委屈;求你為我斷案[judge thou my cause]

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 他們仇恨我,謀害我,你都看見了。

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 耶和華啊,你聽見他們辱罵我的話,知道他們向我所設的計,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 並那些起來攻擊我的人嘴唇[lips]所說的話,以及終日向我所設的計謀。

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 求你觀看,他們坐下,起來,都以我為歌曲。

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 耶和華啊,你要按著他們手所作的向他們施行報應。

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 你要使他們心裏愁苦[sorrow],使你的咒詛臨到他們。

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 你要在怒中,從耶和華諸天之下逼迫除滅他們[Persecute and destroy them in anger from under the heavens of the LORD]

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!