LukeChapter 22 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 Then |
|
4 And |
|
5 And |
|
6 And |
|
7 |
|
8 And |
|
9 And |
|
10 And |
|
11 |
|
12 |
|
13 And |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 And |
|
18 |
|
19 And |
|
20 Likewise |
|
21 |
|
22 |
|
23 And |
|
24 |
|
25 And |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 And |
|
34 And |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 And |
|
39 |
|
40 And |
|
41 And |
|
42 saying, |
|
43 And |
|
44 And |
|
45 |
|
46 And |
|
47 |
|
48 |
|
49 When |
|
50 And |
|
51 And |
|
52 Then |
|
53 |
|
54 |
|
55 And |
|
56 But |
|
57 And |
|
58 And |
|
59 And |
|
60 And |
|
61 And |
|
62 And |
|
63 |
|
64 And |
|
65 And |
|
66 |
|
67 |
|
68 |
|
69 |
|
70 Then |
|
71 And |
Вiд ЛукиРозділ 22 |
|
1 |
|
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду. |
|
3 |
|
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його. |
|
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в. |
|
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду. |
|
7 |
|
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“. |
|
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“ |
|
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде. |
|
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“ |
|
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“. |
|
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху. |
|
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним. |
|
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́. |
|
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“. |
|
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою. |
|
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“. |
|
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“ |
|
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. |
|
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника. |
|
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“ |
|
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити? |
|
24 |
|
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться. |
|
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга, |
|
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга. |
|
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх, |
|
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів, |
|
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“. |
|
31 |
|
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“ |
|
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“ |
|
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“... |
|
35 |
|
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. |
|
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“. |
|
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“ |
|
39 |
|
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“. |
|
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився, |
|
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“ |
|
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили. |
|
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю. |
|
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́. |
|
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! |
|
47 |
|
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“ |
|
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“ |
|
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́. |
|
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його. |
|
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями. |
|
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“. |
|
54 |
|
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. |
|
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“ |
|
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“ |
|
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“ |
|
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“. |
|
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. |
|
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. |
|
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! |
|
63 |
|
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“ |
|
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони... |
|
66 |
|
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви. |
|
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді. |
|
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“ |
|
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“. |
|
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“ |
LukeChapter 22 |
Вiд ЛукиРозділ 22 |
|
1 |
1 |
|
2 And |
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду. |
|
3 Then |
3 |
|
4 And |
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його. |
|
5 And |
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в. |
|
6 And |
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду. |
|
7 |
7 |
|
8 And |
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“. |
|
9 And |
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“ |
|
10 And |
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде. |
|
11 |
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“ |
|
12 |
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“. |
|
13 And |
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху. |
|
14 |
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним. |
|
15 |
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́. |
|
16 |
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“. |
|
17 And |
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою. |
|
18 |
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“. |
|
19 And |
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“ |
|
20 Likewise |
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. |
|
21 |
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника. |
|
22 |
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“ |
|
23 And |
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити? |
|
24 |
24 |
|
25 And |
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться. |
|
26 |
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга, |
|
27 |
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга. |
|
28 |
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх, |
|
29 |
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів, |
|
30 |
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“. |
|
31 |
31 |
|
32 |
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“ |
|
33 And |
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“ |
|
34 And |
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“... |
|
35 |
35 |
|
36 |
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. |
|
37 |
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“. |
|
38 And |
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“ |
|
39 |
39 |
|
40 And |
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“. |
|
41 And |
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився, |
|
42 saying, |
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“ |
|
43 And |
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили. |
|
44 And |
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю. |
|
45 |
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́. |
|
46 And |
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! |
|
47 |
47 |
|
48 |
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“ |
|
49 When |
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“ |
|
50 And |
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́. |
|
51 And |
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його. |
|
52 Then |
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями. |
|
53 |
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“. |
|
54 |
54 |
|
55 And |
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. |
|
56 But |
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“ |
|
57 And |
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“ |
|
58 And |
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“ |
|
59 And |
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“. |
|
60 And |
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. |
|
61 And |
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. |
|
62 And |
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! |
|
63 |
63 |
|
64 And |
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“ |
|
65 And |
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони... |
|
66 |
66 |
|
67 |
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви. |
|
68 |
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді. |
|
69 |
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“ |
|
70 Then |
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“. |
|
71 And |
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“ |