| LukeChapter 6 | 
| 1  | 
| 2 And | 
| 3 And | 
| 4  | 
| 5 And | 
| 6  | 
| 7 And | 
| 8 But | 
| 9 Then | 
| 10  | 
| 11 And | 
| 12  | 
| 13 And | 
| 14 Simon, | 
| 15 Matthew | 
| 16 And Judas | 
| 17  | 
| 18  | 
| 19 And | 
| 20  | 
| 21  | 
| 22  | 
| 23  | 
| 24  | 
| 25  | 
| 26  | 
| 27  | 
| 28  | 
| 29  | 
| 30  | 
| 31  | 
| 32  | 
| 33  | 
| 34  | 
| 35  | 
| 36  | 
| 37  | 
| 38  | 
| 39 And | 
| 40  | 
| 41  | 
| 42  | 
| 43  | 
| 44  | 
| 45  | 
| 46  | 
| 47  | 
| 48  | 
| 49  | 
| Вiд ЛукиРозділ 6 | 
| 1  | 
| 2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“ | 
| 3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним? | 
| 4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“ | 
| 5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“ | 
| 6  | 
| 7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження. | 
| 8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“ Той підвівся — і став. | 
| 9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“ | 
| 10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова! | 
| 11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом? | 
| 12  | 
| 13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав: | 
| 14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я, | 
| 15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том, | 
| 16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став. | 
| 17  | 
| 18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися. | 
| 19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.  | 
| 20  | 
| 21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви. | 
| 22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина. | 
| 23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні. | 
| 24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте. | 
| 25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати. | 
| 26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні! | 
| 27  | 
| 28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. | 
| 29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки. | 
| 30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай. | 
| 31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. | 
| 32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. | 
| 33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять. | 
| 34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж. | 
| 35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих! | 
| 36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! | 
| 37  | 
| 38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“. | 
| 39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть? | 
| 40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його. | 
| 41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш? | 
| 42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́! | 
| 43  | 
| 44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть. | 
| 45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його! | 
| 46  | 
| 47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх : | 
| 48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! | 
| 49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“ | 
| LukeChapter 6 | Вiд ЛукиРозділ 6 | 
| 1  | 1  | 
| 2 And | 2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“ | 
| 3 And | 3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним? | 
| 4  | 4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“ | 
| 5 And | 5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“ | 
| 6  | 6  | 
| 7 And | 7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження. | 
| 8 But | 8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“ Той підвівся — і став. | 
| 9 Then | 9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“ | 
| 10  | 10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова! | 
| 11 And | 11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом? | 
| 12  | 12  | 
| 13 And | 13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав: | 
| 14 Simon, | 14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я, | 
| 15 Matthew | 15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том, | 
| 16 And Judas | 16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став. | 
| 17  | 17  | 
| 18  | 18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися. | 
| 19 And | 19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.  | 
| 20  | 20  | 
| 21  | 21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви. | 
| 22  | 22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина. | 
| 23  | 23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні. | 
| 24  | 24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте. | 
| 25  | 25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати. | 
| 26  | 26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні! | 
| 27  | 27  | 
| 28  | 28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. | 
| 29  | 29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки. | 
| 30  | 30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай. | 
| 31  | 31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. | 
| 32  | 32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. | 
| 33  | 33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять. | 
| 34  | 34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж. | 
| 35  | 35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих! | 
| 36  | 36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! | 
| 37  | 37  | 
| 38  | 38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“. | 
| 39 And | 39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть? | 
| 40  | 40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його. | 
| 41  | 41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш? | 
| 42  | 42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́! | 
| 43  | 43  | 
| 44  | 44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть. | 
| 45  | 45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його! | 
| 46  | 46  | 
| 47  | 47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх : | 
| 48  | 48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! | 
| 49  | 49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“ |