LukeChapter 23 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 Then |
|
5 And |
|
6 |
|
7 |
|
8 And |
|
9 Then |
|
10 And |
|
11 |
|
12 And |
|
13 |
|
14 Said |
|
15 No, |
|
16 I will therefore |
|
17 (For |
|
18 |
|
19 |
|
20 Pilate |
|
21 But |
|
22 And |
|
23 And |
|
24 And |
|
25 And |
|
26 |
|
27 And |
|
28 But |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 And |
|
34 Then |
|
35 And |
|
36 And |
|
37 And |
|
38 And |
|
39 |
|
40 But |
|
41 And |
|
42 And |
|
43 And |
|
44 |
|
45 And |
|
46 And |
|
47 Now |
|
48 And |
|
49 And |
|
50 |
|
51 (The same |
|
52 This |
|
53 And |
|
54 And |
|
55 And |
|
56 And |
Вiд ЛукиРозділ 23 |
|
1 |
|
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“. |
|
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“... |
|
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“. |
|
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“. |
|
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“ |
|
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями. |
|
8 |
|
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. |
|
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували. |
|
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його. |
|
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́. |
|
13 |
|
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте. |
|
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив. |
|
16 Отже я покараю Його й відпущу́“. |
|
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято. |
|
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“ |
|
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці. |
|
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса. |
|
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“ |
|
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“. |
|
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників. |
|
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони: |
|
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... |
|
26 |
|
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. |
|
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми! |
|
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“. |
|
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“ |
|
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“ |
|
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. |
|
33 |
|
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба. |
|
35 |
|
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали, |
|
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“ |
|
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“. |
|
39 |
|
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? |
|
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“. |
|
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“ |
|
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“ |
|
44 |
|
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є. |
|
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав. |
|
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“ |
|
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався. |
|
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це. |
|
50 |
|
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, — |
|
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. |
|
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. |
|
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота. |
|
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його. |
|
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали. |
LukeChapter 23 |
Вiд ЛукиРозділ 23 |
|
1 |
1 |
|
2 And |
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“. |
|
3 And |
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“... |
|
4 Then |
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“. |
|
5 And |
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“. |
|
6 |
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“ |
|
7 |
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями. |
|
8 And |
8 |
|
9 Then |
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. |
|
10 And |
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували. |
|
11 |
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його. |
|
12 And |
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́. |
|
13 |
13 |
|
14 Said |
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте. |
|
15 No, |
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив. |
|
16 I will therefore |
16 Отже я покараю Його й відпущу́“. |
|
17 (For |
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято. |
|
18 |
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“ |
|
19 |
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці. |
|
20 Pilate |
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса. |
|
21 But |
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“ |
|
22 And |
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“. |
|
23 And |
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників. |
|
24 And |
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони: |
|
25 And |
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... |
|
26 |
26 |
|
27 And |
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. |
|
28 But |
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми! |
|
29 |
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“. |
|
30 |
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“ |
|
31 |
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“ |
|
32 |
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. |
|
33 And |
33 |
|
34 Then |
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба. |
|
35 And |
35 |
|
36 And |
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали, |
|
37 And |
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“ |
|
38 And |
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“. |
|
39 |
39 |
|
40 But |
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? |
|
41 And |
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“. |
|
42 And |
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“ |
|
43 And |
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“ |
|
44 |
44 |
|
45 And |
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є. |
|
46 And |
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав. |
|
47 Now |
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“ |
|
48 And |
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався. |
|
49 And |
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це. |
|
50 |
50 |
|
51 (The same |
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, — |
|
52 This |
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. |
|
53 And |
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. |
|
54 And |
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота. |
|
55 And |
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його. |
|
56 And |
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали. |