CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 22

1 NOW the feast of unleavened bread, which is called the passover, was at hand.

2 And the high priests and the scribes sought how to kill him; but they were afraid of the people.

3 But Satan had taken possession of Judas who is called of Iscariot, who was of the number of the twelve.

4 So he went away, and spoke with the high priests and the scribes and officers of the temple, about delivering him to them.

5 And they were glad and promised to give him money.

6 And he agreed with them, and sought an opportunity to deliver him to them in the absence of the people.

7 Then the day of unleavened bread came, on which it was the custom to kill the passover lamb.

8 So Jesus sent Peter and John, and said to them, Go and prepare the passover for us to eat.

9 They said to him, Where do you wish us to prepare?

10 He said to them, Behold, when you enter the city, you will meet a man carrying a skin full of water; follow him. And wherever he enters,

11 Say to the master of the house, Our Teacher says, Where is the guest room, where I may eat the passover with my disciples?

12 And behold, he will show you an upper room, large and furnished; there make ready.

13 And they went and found just as he had said to them; and they prepared the passover.

14 And when the time came, Jesus came and sat down, and the twelve apostles with him.

15 And he said to them, I have desired with desire to eat this passover with you before I suffer;

16 For I say to you, that henceforth, I will not eat it, until it is fulfilled in the kingdom of God.

17 And he took the cup and gave thanks and said, Take this, and divide it among yourselves.

18 For I say to you, I will not drink of the fruit of the vine until the kingdom of God comes.

19 And he took bread and gave thanks and broke it, and gave it to them and said, This is my body, which is given for your sake; this do in remembrance of me.

20 And likewise also the cup, after they had eaten the supper, he said, This is the cup of the new covenant in my blood, which is shed for you.

21 But behold, the hand of him who is to betray me is on the table.

22 And the Son of man will go, just as he has been destined; but woe to the man by whose hand he will be betrayed!

23 And they began to enquire among themselves, which one of them was to do this act.

24 There was also a dispute among them, as to who is the greatest among them.

25 Jesus said to them, The kings of the Gentiles are also their owners; and those who rule over them are called benefactors.

26 But not so with you; but he who is great among you, let him be the least, and he who is a leader be like a minister.

27 For who is greater, he who sits down or he who serves? Is it not he who sits down? but I am among you as one who serves.

28 You are those who have remained with me, throughout my trials.

29 And I promise you, just as my Father has promised me, a kingdom,

30 That you may eat and drink at the table in my kingdom; and you will sit on chairs, and judge the twelve tribes of Israel.

31 And Jesus said to Simon, Simon, behold Satan wants to sift all of you as wheat;

32 But I have made supplication for you that your faith may not weaken; and even you in time will repent, and strengthen your brethren.

33 Simon said to him, My Lord, I am ready with you, even for the prison and for death.

34 Jesus said to him, I say to you, Simon, the cock will not crow today, until you have denied three times that you know me.

35 And he said to them, When I sent you out without purses, and without bags, and shoes, did you lack anything? They said to him, Not a thing.

36 He said to them, From now on he who has purses, let him take them, and the bag likewise; and he who has no sword, let him sell his robe and buy for himself a sword.

37 For I say to you, that this which is written must be fulfilled in me, He will be numbered among the wicked; for all the things concerning me will be fulfilled.

38 And they said to him, Our Lord, behold here are two swords. He said to them, That is enough.

39 And he went out and went away, as it was his custom, to the Mount of the Home of Olives; and his disciples also followed him.

40 And when he arrived at a place, he said to them, Pray that you may not enter into temptation.

41 And he separated from them, about the distance of a stone's throw, and he kneeled down, and prayed,

42 Saying, O Father, if you will, let this cup pass from me; but not as I will, but your will be done.

43 And there appeared to him an angel from heaven, to strengthen him.

44 And he was in fear, and prayed earnestly; and his sweat became like drops of blood; and he fell down upon the ground.

45 Then he rose up from his prayer, and came to his disciples, and found them sleeping because of distress.

46 And he said to them, Why do you sleep? rise and pray that you may not enter into temptation.

47 While he was still speaking, behold, a multitude, and he who is called Judas, one of the twelve, coming before them; and he drew near to Jesus and kissed him. For this was the sign he had given them, He whom I kiss, it is he.

48 Jesus said to him, Judas, do you betray the Son of man with a kiss?

49 When those who were with him saw what happened, they said to him, Our Lord, shall we smite them with swords?

50 And one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.

51 But Jesus answered and said, It is enough for the present. And he touched the ear of him who was wounded, and healed it.

52 And Jesus said to the high priests and the elders and the officers of the temple, who had come against him, Have you come out against me to arrest me with swords and staves, as if you were against a bandit?

53 I was with you every day in the temple, and you did not even point your hands at me; but this is your turn, and the power of darkness.

54 And they arrested him, and brought him to the house of the high priest. And Simon followed him afar off.

55 And they kindled a fire in the midst of the courtyard, and they sat around it; and Simon also sat among them.

56 And a young woman saw him sitting by the fire, and she looked at him and said, This man also was with him.

57 But he denied, and said, Woman, I do not know him.

58 And after a little while, another saw him, and said to him, You also are one of them. But Peter said, I am not.

59 And after an hour, another one argued and said, Truly, this man also was with him; for he is also a Galilean.

60 Peter said, Man, I do not know what you are saying. And immediately while he was still speaking, the cock crew.

61 And Jesus turned and looked at Peter. And Simon remembered the word of our Lord, that he said to him, Before the cock crows you will deny me three times.

62 And Simon went outside and wept bitterly.

63 And the men who held Jesus mocked him,

64 And they covered his head, and smote him on his face, saying, Prophesy, who has struck you.

65 And many other things they blasphemed and said against him.

66 As soon as it was daybreak, the elders and the high priests and the scribes gathered together, and brought him up to their council chamber.

67 And they said to him, If you are the Christ, tell us. He said to them, If I tell you, you will not believe me.

68 And if I ask you, you will not answer me nor release me.

69 From henceforth the Son of man will sit at the right hand of the power of God.

70 And they all said, Are you then the Son of God? Jesus said to them, You say that I am.

71 And they said, Why then do we need witnesses? for we have heard it from his own mouth.

Вiд Луки

Розділ 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

Luke

Chapter 22

Вiд Луки

Розділ 22

1 NOW the feast of unleavened bread, which is called the passover, was at hand.

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 And the high priests and the scribes sought how to kill him; but they were afraid of the people.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 But Satan had taken possession of Judas who is called of Iscariot, who was of the number of the twelve.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 So he went away, and spoke with the high priests and the scribes and officers of the temple, about delivering him to them.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 And they were glad and promised to give him money.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 And he agreed with them, and sought an opportunity to deliver him to them in the absence of the people.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 Then the day of unleavened bread came, on which it was the custom to kill the passover lamb.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 So Jesus sent Peter and John, and said to them, Go and prepare the passover for us to eat.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 They said to him, Where do you wish us to prepare?

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 He said to them, Behold, when you enter the city, you will meet a man carrying a skin full of water; follow him. And wherever he enters,

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 Say to the master of the house, Our Teacher says, Where is the guest room, where I may eat the passover with my disciples?

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 And behold, he will show you an upper room, large and furnished; there make ready.

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 And they went and found just as he had said to them; and they prepared the passover.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 And when the time came, Jesus came and sat down, and the twelve apostles with him.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 And he said to them, I have desired with desire to eat this passover with you before I suffer;

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 For I say to you, that henceforth, I will not eat it, until it is fulfilled in the kingdom of God.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 And he took the cup and gave thanks and said, Take this, and divide it among yourselves.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 For I say to you, I will not drink of the fruit of the vine until the kingdom of God comes.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 And he took bread and gave thanks and broke it, and gave it to them and said, This is my body, which is given for your sake; this do in remembrance of me.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 And likewise also the cup, after they had eaten the supper, he said, This is the cup of the new covenant in my blood, which is shed for you.

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 But behold, the hand of him who is to betray me is on the table.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 And the Son of man will go, just as he has been destined; but woe to the man by whose hand he will be betrayed!

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 And they began to enquire among themselves, which one of them was to do this act.

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 There was also a dispute among them, as to who is the greatest among them.

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Jesus said to them, The kings of the Gentiles are also their owners; and those who rule over them are called benefactors.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 But not so with you; but he who is great among you, let him be the least, and he who is a leader be like a minister.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 For who is greater, he who sits down or he who serves? Is it not he who sits down? but I am among you as one who serves.

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 You are those who have remained with me, throughout my trials.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 And I promise you, just as my Father has promised me, a kingdom,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 That you may eat and drink at the table in my kingdom; and you will sit on chairs, and judge the twelve tribes of Israel.

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 And Jesus said to Simon, Simon, behold Satan wants to sift all of you as wheat;

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 But I have made supplication for you that your faith may not weaken; and even you in time will repent, and strengthen your brethren.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 Simon said to him, My Lord, I am ready with you, even for the prison and for death.

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Jesus said to him, I say to you, Simon, the cock will not crow today, until you have denied three times that you know me.

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 And he said to them, When I sent you out without purses, and without bags, and shoes, did you lack anything? They said to him, Not a thing.

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 He said to them, From now on he who has purses, let him take them, and the bag likewise; and he who has no sword, let him sell his robe and buy for himself a sword.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 For I say to you, that this which is written must be fulfilled in me, He will be numbered among the wicked; for all the things concerning me will be fulfilled.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 And they said to him, Our Lord, behold here are two swords. He said to them, That is enough.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 And he went out and went away, as it was his custom, to the Mount of the Home of Olives; and his disciples also followed him.

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 And when he arrived at a place, he said to them, Pray that you may not enter into temptation.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 And he separated from them, about the distance of a stone's throw, and he kneeled down, and prayed,

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 Saying, O Father, if you will, let this cup pass from me; but not as I will, but your will be done.

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 And there appeared to him an angel from heaven, to strengthen him.

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 And he was in fear, and prayed earnestly; and his sweat became like drops of blood; and he fell down upon the ground.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 Then he rose up from his prayer, and came to his disciples, and found them sleeping because of distress.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 And he said to them, Why do you sleep? rise and pray that you may not enter into temptation.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 While he was still speaking, behold, a multitude, and he who is called Judas, one of the twelve, coming before them; and he drew near to Jesus and kissed him. For this was the sign he had given them, He whom I kiss, it is he.

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Jesus said to him, Judas, do you betray the Son of man with a kiss?

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 When those who were with him saw what happened, they said to him, Our Lord, shall we smite them with swords?

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 And one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 But Jesus answered and said, It is enough for the present. And he touched the ear of him who was wounded, and healed it.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 And Jesus said to the high priests and the elders and the officers of the temple, who had come against him, Have you come out against me to arrest me with swords and staves, as if you were against a bandit?

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 I was with you every day in the temple, and you did not even point your hands at me; but this is your turn, and the power of darkness.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 And they arrested him, and brought him to the house of the high priest. And Simon followed him afar off.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 And they kindled a fire in the midst of the courtyard, and they sat around it; and Simon also sat among them.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 And a young woman saw him sitting by the fire, and she looked at him and said, This man also was with him.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 But he denied, and said, Woman, I do not know him.

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 And after a little while, another saw him, and said to him, You also are one of them. But Peter said, I am not.

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 And after an hour, another one argued and said, Truly, this man also was with him; for he is also a Galilean.

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 Peter said, Man, I do not know what you are saying. And immediately while he was still speaking, the cock crew.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 And Jesus turned and looked at Peter. And Simon remembered the word of our Lord, that he said to him, Before the cock crows you will deny me three times.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 And Simon went outside and wept bitterly.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 And the men who held Jesus mocked him,

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 And they covered his head, and smote him on his face, saying, Prophesy, who has struck you.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 And many other things they blasphemed and said against him.

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 As soon as it was daybreak, the elders and the high priests and the scribes gathered together, and brought him up to their council chamber.

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 And they said to him, If you are the Christ, tell us. He said to them, If I tell you, you will not believe me.

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 And if I ask you, you will not answer me nor release me.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 From henceforth the Son of man will sit at the right hand of the power of God.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 And they all said, Are you then the Son of God? Jesus said to them, You say that I am.

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 And they said, Why then do we need witnesses? for we have heard it from his own mouth.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“