Йов

Розділ 29

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

約伯記

第29章

1 約百又曰、

2 願如疇昔、我蒙上帝護持、

3 其光有耀、雖行幽暗、受其燭照。

4 當我強盛之年、全能之上帝、

5 親我眷我、子女繞膝、

6 乳之多可濯足、油之盈若澗泉、

7 我出入邑門、備位公庭、

8 少者見我而趨避、老者見我而起待、

9 同官肅然無譁、

10 長者拑口、齦閉舌卷、

11 聞我者祝嘏、見我者揄揚、

12 蓋貧乏孤獨、籲呼望救、我無不援手。

13 危者見救而祝謝、嫠者見助而欣喜、

14 我以仁義爲衣服、以公正爲冠冕、

15 我爲瞽者之目、跛者之足、

16 我濟困乏、猶父之慈子、疎者我爲之理其事、

17 爲惡之人、我折其齒、奪其所噬於口。

18 我行若此、自謂必享遐齡、若沙之無量、終於正寢。

19 譬諸根株、水潤之、譬諸枝葉、露滴之。

20 我威再振、我力復強、

21 我陳謀猷、人默而聽。

22 我言如膏澤、咸以爲然、

23 人之望我、若望甘霖、若地甲坼、以待春雨、

24 如我笑謔、人不敢厭我、笑以怒我、

25 我若民長、使由使知、若王者進退軍旅、若保惠師之慰藉憂民也。

Йов

Розділ 29

約伯記

第29章

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

1 約百又曰、

2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

2 願如疇昔、我蒙上帝護持、

3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

3 其光有耀、雖行幽暗、受其燭照。

4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

4 當我強盛之年、全能之上帝、

5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

5 親我眷我、子女繞膝、

6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

6 乳之多可濯足、油之盈若澗泉、

7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

7 我出入邑門、備位公庭、

8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

8 少者見我而趨避、老者見我而起待、

9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

9 同官肅然無譁、

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

10 長者拑口、齦閉舌卷、

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

11 聞我者祝嘏、見我者揄揚、

12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

12 蓋貧乏孤獨、籲呼望救、我無不援手。

13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

13 危者見救而祝謝、嫠者見助而欣喜、

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

14 我以仁義爲衣服、以公正爲冠冕、

15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

15 我爲瞽者之目、跛者之足、

16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

16 我濟困乏、猶父之慈子、疎者我爲之理其事、

17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

17 爲惡之人、我折其齒、奪其所噬於口。

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

18 我行若此、自謂必享遐齡、若沙之無量、終於正寢。

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

19 譬諸根株、水潤之、譬諸枝葉、露滴之。

20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

20 我威再振、我力復強、

21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

21 我陳謀猷、人默而聽。

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

22 我言如膏澤、咸以爲然、

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

23 人之望我、若望甘霖、若地甲坼、以待春雨、

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

24 如我笑謔、人不敢厭我、笑以怒我、

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

25 我若民長、使由使知、若王者進退軍旅、若保惠師之慰藉憂民也。