CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йов 29
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йов

Розділ 29

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

Книга Иова

Глава 29

1 И продолжал Иов цветную речь свою, и сказал:

2 О! если бы мне опять таково было, как в месяцы первого времени, как в те дни, когда Бог хранил меня,

3 Когда светильник Его светло горел над главою моею, когда я при свете его ходил среди тьмы,

4 Каков я был во дни осени моей, когда покров Божий еще был над шатром моим,

5 Когда еще был Вседержитель со мною, дети мои вокруг меня,

6 Когда стопы мои умывались в молоке, и скала у меня источала ручьи елея!

7 Когда я выходил к воротам города, и на площади ставил стул себе;

8 Юноши, увидев меня, прятались, а старцы вставали, стояли;

9 Князья прекращали речь, и полагали руку на уста свои;

10 Голос знаменитых мужей скрывался, и язык их прилипал к гортани их.

11 Ибо ухо слышало, и ублажало меня, и око видело, и восхваляло меня.

12 Ибо спасал я страдальца вопиющего, и сироту, когда не было помогающего ему.

13 Благословение погибавшего приходило на меня, и сердце вдовицы было мною обрадовано.

14 Я облекался в праведность, и она одевала меня собою; плащем и увяслом служило мне правосудие.

15 Слепому я был глазами, а хромому ногами.

16 Нищим я был отец, и вникал в дело незнакомого мне.

17 И сокрушал беззаконному челюсти, и из зубов его исторгал похищенное.

18 И говорил я: `с гнездом моим {ин. в гнезде моем, т.е. в своем доме, среди своего семейства} скончаюсь, и дни мои, как песок, будут многи.

19 Корень мой открыт для вод, и роса ночует на ветвях моих.

20 Слава моя нова у меня, и лук мой юнеет в руке моей`.

21 Внимали мне, и в ожидании совета моего безмолвствовали.

22 После речей моих уже не возражали, и капало на них слово мое.

23 И ждали меня, как дождя, и как позднему отверзали уста свои.

24 Я улыбался на тех, кои не верили, и света лица моего они не могли низложить.

25 Я избирал для них пути, и сидел как глава, и жил как царь в кругу воинов, как утешающий плачущих.

Йов

Розділ 29

Книга Иова

Глава 29

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

1 И продолжал Иов цветную речь свою, и сказал:

2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

2 О! если бы мне опять таково было, как в месяцы первого времени, как в те дни, когда Бог хранил меня,

3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

3 Когда светильник Его светло горел над главою моею, когда я при свете его ходил среди тьмы,

4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

4 Каков я был во дни осени моей, когда покров Божий еще был над шатром моим,

5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

5 Когда еще был Вседержитель со мною, дети мои вокруг меня,

6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

6 Когда стопы мои умывались в молоке, и скала у меня источала ручьи елея!

7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

7 Когда я выходил к воротам города, и на площади ставил стул себе;

8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

8 Юноши, увидев меня, прятались, а старцы вставали, стояли;

9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

9 Князья прекращали речь, и полагали руку на уста свои;

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

10 Голос знаменитых мужей скрывался, и язык их прилипал к гортани их.

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

11 Ибо ухо слышало, и ублажало меня, и око видело, и восхваляло меня.

12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

12 Ибо спасал я страдальца вопиющего, и сироту, когда не было помогающего ему.

13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

13 Благословение погибавшего приходило на меня, и сердце вдовицы было мною обрадовано.

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

14 Я облекался в праведность, и она одевала меня собою; плащем и увяслом служило мне правосудие.

15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

15 Слепому я был глазами, а хромому ногами.

16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

16 Нищим я был отец, и вникал в дело незнакомого мне.

17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

17 И сокрушал беззаконному челюсти, и из зубов его исторгал похищенное.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

18 И говорил я: `с гнездом моим {ин. в гнезде моем, т.е. в своем доме, среди своего семейства} скончаюсь, и дни мои, как песок, будут многи.

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

19 Корень мой открыт для вод, и роса ночует на ветвях моих.

20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

20 Слава моя нова у меня, и лук мой юнеет в руке моей`.

21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

21 Внимали мне, и в ожидании совета моего безмолвствовали.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

22 После речей моих уже не возражали, и капало на них слово мое.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

23 И ждали меня, как дождя, и как позднему отверзали уста свои.

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

24 Я улыбался на тех, кои не верили, и света лица моего они не могли низложить.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

25 Я избирал для них пути, и сидел как глава, и жил как царь в кругу воинов, как утешающий плачущих.