ЙовРозділ 29 |
|
1 |
|
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог, |
|
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́, |
|
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм, |
|
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти, |
|
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́! |
|
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє, |
|
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли, |
|
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, — |
|
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння, |
|
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, — |
|
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного. |
|
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим! |
|
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє. |
|
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був. |
|
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував. |
|
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене. |
|
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок: |
|
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй. |
|
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу. |
|
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою. |
|
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями. |
|
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик. |
|
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли. |
|
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він! |
JobChapter 29 |
|
1 MOREOVER Job continued his parable, and said, |
|
2 O that I were as in months past, as in the days when God took care of me; |
|
3 When he put his worship high upon my head, when his lamp shone over me; and when by his light I walked through darkness. |
|
4 O, that I were as in the days when I was in favor, when God abode in my tabernacle; |
|
5 When the Almighty was yet round about me in my youth; |
|
6 When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil; |
|
7 When I went out to the gate of the city and called on the people; and sat down like a poor man in the street, |
|
8 The young men saw me and hid themselves; and the aged arose, and respected me. |
|
9 The nobles held their peace, and laid their hands on their mouth. |
|
10 The voice of the princes was restrained, and their tongues cleaved to the roof of their mouth. |
|
11 For when the ear heard me, then it praised me; and when the eye saw me, it gave testimony about me; |
|
12 Because I delivered the poor out of distress, and the fatherless who had none to help him. |
|
13 The blessing of him who was ready to perish came upon me; and I caused the widow's heart to rejoice. |
|
14 I put on righteousness, and it clothed me like a robe and diadem of justice. |
|
15 I was eyes to the blind, and feet was I to the lame. |
|
16 I was a father to the poor; and the cause which I knew not I searched out. |
|
17 And I broke the jaws of the wicked, and snatched the prey out of his teeth. |
|
18 Then I said, I shall become straight like a reed, I shall deliver the poor and multiply my days like the sand of the seas. |
|
19 My roots are planted by the waters, and the dew lies all night upon my boughs, and at the harvest season I shall be invited to the feast. |
|
20 I shall take my bow with me, and renew it in my hand. |
|
21 Men listened to me, and waited, and hearkened to my counsel. |
|
22 And from my words they departed not, and my speech was pleasing to them. |
|
23 They waited for me as for the rain; and they opened their mouths wide as for the spring rain. |
|
24 If I ridiculed them, they did not take offense; and they did not turn from the light of my countenance. |
|
25 I searched out their ways, and then returned and dwelt as a king in his army, like one who comforts the mourners. |
ЙовРозділ 29 |
JobChapter 29 |
|
1 |
1 MOREOVER Job continued his parable, and said, |
|
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог, |
2 O that I were as in months past, as in the days when God took care of me; |
|
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́, |
3 When he put his worship high upon my head, when his lamp shone over me; and when by his light I walked through darkness. |
|
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм, |
4 O, that I were as in the days when I was in favor, when God abode in my tabernacle; |
|
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти, |
5 When the Almighty was yet round about me in my youth; |
|
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́! |
6 When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil; |
|
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє, |
7 When I went out to the gate of the city and called on the people; and sat down like a poor man in the street, |
|
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли, |
8 The young men saw me and hid themselves; and the aged arose, and respected me. |
|
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, — |
9 The nobles held their peace, and laid their hands on their mouth. |
|
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння, |
10 The voice of the princes was restrained, and their tongues cleaved to the roof of their mouth. |
|
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, — |
11 For when the ear heard me, then it praised me; and when the eye saw me, it gave testimony about me; |
|
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного. |
12 Because I delivered the poor out of distress, and the fatherless who had none to help him. |
|
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим! |
13 The blessing of him who was ready to perish came upon me; and I caused the widow's heart to rejoice. |
|
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє. |
14 I put on righteousness, and it clothed me like a robe and diadem of justice. |
|
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був. |
15 I was eyes to the blind, and feet was I to the lame. |
|
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував. |
16 I was a father to the poor; and the cause which I knew not I searched out. |
|
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене. |
17 And I broke the jaws of the wicked, and snatched the prey out of his teeth. |
|
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок: |
18 Then I said, I shall become straight like a reed, I shall deliver the poor and multiply my days like the sand of the seas. |
|
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй. |
19 My roots are planted by the waters, and the dew lies all night upon my boughs, and at the harvest season I shall be invited to the feast. |
|
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу. |
20 I shall take my bow with me, and renew it in my hand. |
|
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою. |
21 Men listened to me, and waited, and hearkened to my counsel. |
|
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями. |
22 And from my words they departed not, and my speech was pleasing to them. |
|
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик. |
23 They waited for me as for the rain; and they opened their mouths wide as for the spring rain. |
|
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли. |
24 If I ridiculed them, they did not take offense; and they did not turn from the light of my countenance. |
|
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він! |
25 I searched out their ways, and then returned and dwelt as a king in his army, like one who comforts the mourners. |